№ 26856417, 17.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012 № 5011-54/4167-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколів судових засідань,

розглянувши апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Гідроприлад-1» на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року,

у справі № 5011-54/4167-2012 (головуючий суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до житлово-будівельного кооперативу «Гідроприлад-1»

про стягнення 81060,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011-54/4167-2012 позов публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до житлово-будівельного кооперативу «Гідроприлад-1» про стягнення 81060,20 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33900,34 грн. боргу, 6657,53 грн. інфляційних втрат, 3101,77 3% річних, 313,47 пені, та витрати по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 19.06.2012 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011-54/4167-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів Ткаченка Б.О., Федорчука Р.В. відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О., на лікарняному, склад колегії суддів змінено: головуючий суддя - Лобань О.І. судді - Майданевич А.Г. Федорчук Р.В.

У запереченні на апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та надуманою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У судових засіданнях суду апеляційної 17.09.2012 року, 26.09.2012 року та 17.10.2012 року представники скаржника надали суду свої пояснення по справі та підтримали подану апеляційну скаргу з доводами викладеними в ній та просили апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача також у судових засіданнях суду апеляційної 17.09.2012 року, 26.09.2012 року та 17.10.2012 року надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що грутнується на нормах закону. Представник ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» просив апеляційний господарський суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

29 січня 1993 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 00997/4-05 на постачання води та приймання каналізаційних стоків, відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечувати постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а останній сплати за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та правилами користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 13.01.86 №24.

Пунктом 3.1 договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року визначено, що кількість води, що подається позивачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих останнім. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем за діючими нормами споживання (пункт 3.4).

Згідно з пунктом 3.5 договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року відповідач розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених позивачем у платіжній вимозі.

Як стверджує позивач за період з серпня 2008 року по грудень 2011 року включено ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» надало ЖБК «Гідроприлад-1» послуги з водопостачання та водовідведення загальною вартістю 377916,94 гривень. Проте, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково.

Так, у квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 81060,20 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення, надані за період з серпня 2008 року по грудень 2011 року включно, з яких 69009,81 грн. борг, 3566,18 грн. 3% річних, 8170,74 грн. інфляційні втрати та 313,47 грн. пеня.

Відповідач заперечуючи проти позову, послався на відсутність державної реєстрації тарифів на підставі яких здійснювалось нарахування вартості наданих позивачем послуг. Також відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. Крім того, відповідачем, в підтвердження проведення часткової оплати вартості наданих за заявлений позивачем період на підставі Договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року послуг, подані платіжні доручення № 12 від 07 березня 2012 року на суму 15000,00 грн. та № 19 від 22 березня 2012 року на суму 15000,00 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011-54/4167-2012 позов ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ЖБК «Гідроприлад-1» про стягнення 81060,20 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33900,34 грн. боргу, 6657,53 грн. інфляційних втрат, 3101,77 грн. 3% річних, 313,47 грн. пені, та витрати по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про стягнення заборгованості за договором № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року подано до суду першої інстанції 02.04.2012 року, що підтверджується відбитком штампу загального відділу господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви. Так, в рахунок погашення заборгованості за спірним договором, відповідачем станом на 22.03.2012 року, тобто до подачі позову було сплачено позивачу 30000,00 грн., а отже, як вірно вказав суд першої інстанції, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з позовної заяви, нарахування вартості комунальних послуг здійснювалось позивачем з серпня 2008 року, отже строк позовної давності для позову про стягнення заборгованості за період з серпня 2008 року по березень 2009 року, сплинув до звернення позивача з даним позовом, який було подано до господарського суду 02 квітня 2012 року, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення. Судова колегія звертає увагу на те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач не звертався до суду із заявою про відновлення строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову позивачу у стягненні з відповідача заборгованості за комунальні послуги за період з серпня 2008 року по березень 2009 року включно за пропуском строку позовної давності.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 2.1 та 2.2 договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з водопостачання питної води якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна». Абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно з Господарським кодексом України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» такі відносини між виробником послуг (ПАТ «АК Київводоканал») та виконавцями (власники теплових пунктів) мають регулюватись виключно на договірних засадах.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» установлено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, а частиною четвертою визначено, що в разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Отже, вимоги про укладення договору між ПАТ «АК «Київводоканал» та виробниками гарячої води встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». У спірний період діяли Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжилокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 та Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190.

Згідно частини 1 пункту 3.13 Правил №190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Аналогічний текст цього пункту викладено у п. 3.13 Правил № 65.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел (п. 5.14 Правил).

Пунктом 5.29 передбачено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється, зокрема, за допомогою засобів обліку на водозаборах.

Відповідно п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи абонента, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п.3.5 договору).

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води, перебувають на балансі відповідача. Такі докази не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься Формами 5/1, ЖЕО - борги. Зведена відомість розщеплення сплат ЖБК «Гідроприлад-1» за комунальні послуги за спірний період (2008-2011 роки). Вказана зведена відомість розщеплення сплат ЖБК «Гідроприлад-1» підтверджує здійснені розрахунки за гаряче водопостачання та підігрів холодної води через комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» на рахунок АЕК «Київенерго».

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії, через що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу за постачання води, що йде на підігрів та стоків гарячої води слід відмовити.

У зв'язку із відсутністю договірних відносин між сторонами про постачання питної води на підігрів оплата вартості цих послуг здійснюється по факту сплати населенням послуг за гаряче водопостачання та водовідведення. У відповідача відсутній обов'язок сплачувати за ці послуги, оскільки, ані умовами договору, ані приписами чинного законодавства не передбачена оплата споживачем обсягів питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, якщо теплові пункти (котельні) не перебувають у нього на балансі або в управлінні, а також не передбачена оплата стоків гарячої води. Як зазначалося вище, сторонами не надано суду доказів того, що теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або в управлінні відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на березень 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за комунальні послуги, надані на підставі договору № 00997/4-05 від 29 січня 1993 року становила 5109,47 грн., та з врахуванням застосування строку позовної давності до спірних правовідносин та часткової оплати, проведеної відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем за період з квітня 2009 року по грудень 2011 року включно становить 33900,34 грн.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі різниці в тарифах. Позивач здійснив нарахування за тарифами згідно розпорядження КМДА № 1127 від 28.08.2007 року, № 516 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, № 1332 від 30.11.2009 року. Проте, Розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувався позивач при розрахунку плати за поставлену холодну воду № 1127 від 28.08.2007 року, № 516 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, № 1332 від 30.11.2009 року, не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.

За змістом пунктів 1, 2 і 3 Указу Президента України 3 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське міське управління юстиції. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Правова позиція щодо державній реєстрації нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 листопада 2011 року, яка в силу вимог статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для усіх судів України.

Отже, розрахунок вартості наданих позивачем послуг необхідно здійснювати згідно тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення» від 28.08.2002 року № 1680, чинним протягом спірного періоду. Вказаним розпорядженням передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) (0,816 з ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постановах від 12 квітня 2011 року по справі № 23/490, від 28 січня 2009 року по справі № 37/399, від 28 березня 2012 року по справі № 37/84, від 4 квітня 2012 року по справі № 52/680, від 28 березня 2012 року по справі № 1/355.

Відповідачем протягом спірного періоду з квітня 2009 року по грудень 2011 року включно було перераховано на рахунок позивача кошти на загальну суму 299751,16 грн., хоча за тарифом КМДА № 1680 нарахуванню за спірний період підлягає 212741,04 грн. Таким чином, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спірний період.

Враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, що стосується нарахування індексу інфляції, 3% річних та пені на заявлену суму боргу, то судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки позивачем чітко не визначений період, за який нараховуються вказані санкції та на час розгляду справи у суді у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спірний період.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року, прийняте після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу ЖБК «Гідроприлад-1» слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ЖБК «Гідроприлад-1» про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Гідроприлад-1» на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011-54/4167-2012 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року по справі № 5011-54/4167-2012 - скасувати. Прийняти по справі нове рішення суду, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до житлово-будівельного кооперативу «Гідроприлад-1» про стягнення заборгованості - відмовити.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) на користь житлово-будівельного кооперативу «Гідроприлад-1» (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 3, код 22933608) 804,75 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському міста Києва.

5. Матеріали справи № 5011-54/4167-2012 повернути до господарського міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Федорчук Р.В.

Майданевич А.Г.

Дата підписання 22.10.2012 року