№ 26848310, 14.08.2012, Окружной административный суд Автономной Республики Крым

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2012 р. Справа №2а-7204/12/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державного підприємства Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Державне підприємство Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 20.06.2012р. № 0000144300; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 20.06.2012р. № 0000154300.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.07.2012 року витребувані докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.08.2012 року витребувані докази.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.60), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.90).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с.89), клопотань, заперечень на позов не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами (далі - ДП Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами) зареєстровано у якості юридичної особи 29.03.1996 року Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.29).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 30.03.2012 року №6/43-00, №5/43-00, №2/43-00, №3/43-00, №4/43-00, на підставі наказу №72 від 24.01.2012 року та відповідно до плану-графіка проведення перевірок, працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена планова виїзна перевірка ДП Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами (ЄДРПОУ 03482347) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт №26/43-00/03482347 від 29.05.2012 року (далі - акт перевірки) (а.с.45-258).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем були встановлені порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2, п.8.1, п.п.8.3.2, п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР та п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, в результаті чого нараховано податку на прибуток у розмірі 12508,00грн;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 , також порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст..198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого нараховано податку на додану вартість у сумі 22024,00грн;

- п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 року - не обкладено податком з доходів фізичних осіб суми виплат приватним нотаріусам згідно цивільно-правовим договорам, п.п.4.2.9 «є» п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням п.3.4 ст.3 - не утримано податок з доходів робітників підприємства, отриманих як додаткове благо, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 1812,38грн.

На підставі виявлених порушень, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000144300 від 20.06.2012 року про збільшення ДП Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 12841,75грн, в тому числі: за основним платежем у сумі 11257,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1584,75грн (т.4 а.с.63);

- №0000154300 від 20.06.2012 року про збільшення ДП Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 26818,50грн, в тому числі: за основним платежем у сумі 22007,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4811,50грн (т.1 а.с.21).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як вбачається з п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту акту, висновки якого покладені в основу податкових повідомлень-рішень, зроблені відповідно до встановлених під час перевірки обставин стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Строитель-плюс», КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд-строй», ПП «Аланар», ТОВ «МУ-7 сервіс», ТОВ «Розетка.ya».

Висновки спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим обґрунтовуються в акті, зокрема:

- наявною інформацією про відсутність контрагентів за місцем держаної реєстрації юридичних осіб;

- порушенням кримінальної справи №69-0146 відносно посадових осіб контрагентів;

- відсутністю первинних фінансово-господарських документів, підтверджуючих вчинення правочинів;

- встановлення податковими органами нікчемних правочинів між ДП Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами та контрагентами, між контрагентами ДП Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами з іншими суб'єктами господарювання.

Судом перевірено обґрунтованість зазначених висновків податкового органу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Суд враховує, що частину 1 статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Судом встановлено, що на підтвердження здійснення угод між ДП Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами та ТОВ «Строитель-плюс» позивачем надані рахунок фактура №2060 від 18.05.2009 року, виписки з банківського рахунку ДП ФПЗНП в ФФ КРУ «Приватбанк», платіжне доручення №1080 від 15.06.20009 року, довідка щодо вартості виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт №1, №2, №3, податкову накладну №1951 від 29.05.2009 року. Бухгалтерську довідку за травень 2009 року, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів №11 від 28.07.2009 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2009 року (т.3 а.с.1-40); між КП «Альянс» позивачем надані договори №1662, №1663 від 03.11.2009 року на розробку і узгодження технічної документації Паспорта об'єкту підвищеної небезпеки, платіжні доручення №2192 від 04.11.2009 року,№840 від 16.04.2010 рок, №3222 від 17.12.2010 року, №2327 від 19.11.2009 року, акти здачі-прийому, податкові накладні №2105 від 04.11.2009 року, №848 від 10.04.2010 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, бухгалтерську довідку за квітень 2010 року (т.2 а.с.27-120); між ТОВ «Бренд-строй» позивачем надані договір на виконання проектних робіт №19 від 09.04.2010 року, платіжні доручення №997 від 11.05.2010, №1787 від 06.07.2011 року, №1393 від 25.06.2010 року, акт здачі-прийняття робіт від 13.07.2010, податкові накладні №244 від11.05.2010, №26 від 06.07.2011 року, рахунки-фактури №233 від 03.06.2010, №1320 від 29.06.2011, бухгалтерську довідку за червень 2010 року, проводки, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень, червень, серпень (т.3.а.с.97-157); між ТОВ «Кримбудіндустрія» позивачем надані платіжні доручення №1169 від 25.06.2009 року, №3101 від 08.12.2010 року, рахунки-фактури №453,№ 266, №426, податкові накладні №316-л від 25.06.2009 року, №814 від 16.12.2009, договір підряду №283 від 19.11.2010 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року,проводки, бухгалтерську довідку за грудень 2010 року (т.3 а.с.41-96); між ПП «Аланар» позивачем надані рахунок-фактура №СФ-0000111 від 25.01.2011, податкова накладна №221 від 10.02.2011, платіжне доручення №325 від 10.02.2011 року, аналіх рахунку 205 за 2011 рік, звіт по проводкам за 2011 рік, акт №31,№34,№83,№99,№103 про списання запасів на виробничі потреби, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року (т.2 а.с.121-140); між ТОВ «МУ-7 сервіс» позивачем надані договір № 81-ПН/10 від 30.11.2010 року, локальний кошторис №2-1-1 на 30.11.2010, платіжні доручення №3221 від 17.12.2010, №33 від 06.01.2011 року, податкові накладні №822,863, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів №14, проводки,реєстри виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010 року та за січень 2011 року (т.2 а.с.141-261); між ТОВ «Розетка.ya» позивачем надані рахунок-фактура №СФ-0016542 від 06.01.2011 року, платіжне доручення №25 від 06.01.2011, видаткову накладну №16542 від 08.01.2011, податкову накладну №165539 від 06.01.2011 року, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №2 від 28.01.2011 року, інвентарні картки №4038,4039,4040, звіт по проводкам за 2011 рік, аналізи рахунків №131,1521 (т.2 а.с.1-26).

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення відповідачами вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення відповідачами вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Всі первинні бухгалтерські документи та податкові накладні були надані Державої податкової інспекції в м. Сімферополі під час проведення перевірки, що підтверджено актом, в якому відсутні будь-які посилання на їх невідповідність вимогам зазначених Законів України.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при укладені договорів та оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків та одержання неоподаткованого прибутку на момент укладання такої угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач ДП Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами не зобов'язаний та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Судом також враховано, що якщо суд встановлює, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкція, зазначена в частині 1 статті 208 ГК України не може застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Висновки податкового органу щодо "безтоварності операцій" між ТОВ "Крим-Авто-Експрес" та БВП "Строітель-плюс" базуються на тому, що відносно директора контрагента порушена кримінальна справа №69-0146 за фактом фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків.

Однак, доводи податкового органу про те, що під час досудового слідства у кримінальній справі № 69-0146, за фактом фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків було встановлено, що товариство БВП "Строитель-плюс" зареєстроване на "підставних осіб", є "транзитним підприємством" через яке нібито здійснювались: операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку не є достатніми для висновку про те, що правочини, укладені з БВП "Строітель-плюс", вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема на підставних осіб, за змістом ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не можуть застосовуватись негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

На момент вчинення та виконання договорів, ТОВ «Строитель-плюс», КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд-строй», перебували в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується довідками з ЄДРПОУ, подавали декларації та перебували на податковому обліку як платник ПДВ, а отже, мали певний правовий статус та право у спірний період нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні. До того ж, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів, а товарність операцій по спірним правочинам з ТОВ «Строитель-плюс», КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд-строй», підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Той факт, що за даними інформаційної бази стан ТОВ «Строитель-плюс», КП «Альянс», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд-строй» - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом первинних документів.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р., справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) де зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкових повідомлень-рішеннь, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими, прийняті спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №0000154300, №0000144300 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 20.06.2012р. № 0000144300.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 20.06.2012р. № 0000154300.

4. Стягнути на користь Державного підприємства Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами (ідентифікаційний код юридичної особи 03482347) судовий збір у розмірі 396,60грн із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Петренко В.В.