Постановление суда № 265740, 05.10.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22-9257 -2006 рік Головуючий у 1 інстанції Нємиш Н.В.

Категорія 41 Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

в складі

Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.

Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.

При секретарі ТАРАНЕЦЬ В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) „Новгородський машинобудівний завод" про стягнення середнього заробітку

ВСТАНОВИВ

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 8.06.2006 року позовні вимоги задоволені : стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати в розмірі 1658,27 грн. та судовий збір на користь держави 51 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ВАТ „Новгородський машинобудівний завод" просить скасувати постановлене рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального закону.

В судове засідання представник відповідача не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки представника,не визнані судом поважними.

Позивач ОСОБА_1 до апеляційного суду не з"явився, просив розглядати справу в його відсутність, в письмовому запереченні просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду просить залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем та при звільненні 23 вересня 2005 року не було проведено виплати всіх сум, що йому належать, тому стягнуто заробіток за весь час затримки виплати -1658,27 грн.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з відповідачем ВАТ „Новгородський машинобудівний завод" з З червня 2004 року по 22 вересня 2005 року. Позивача було звільнено з підприємства за власним бажанням працівника на підставі ст. 38 ч. \ КЗпП України наказом НОМЕР_1(а. с. 3-9).

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З довідки підприємства вбачається, що відповідач на час звільнення позивача з роботи мав заборгованість по заробітній платі перед позивачем в розмірі 120,31 грн ( а. с. 2), яка була сплачена позивачу після звернення до суду - 1 червня 2006 року (а.с.13).

Відповідно до ч.І ст.83 КЗпП України у разі звільнення йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За таких обставин суд прийшов до правильного правового висновку про наявність у позивача права вимагати від відповідача стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, що становить 1658,27 грн. (11,93 грн. середньоденний заробіток х 139 днів). Сума заробітку та розрахунок визнавався відповідачем, та з ним погодився позивач (а.с. 15,19-20).

Доводи апеляційної скарги про те, що належні при звільненні позивача суми є компенсацією за невикористану відпустку, тому могли бути виплачені лише при пред'явленні вимог позивачем, неспроможні, оскільки закон зобов'язує підприємство сплатити при звільненні працівника всі суми, що належать йому від підприємства, в тому числі і компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Факт подачі позивачем „звільню вально'ї" записки в березні 2006 року (а.с.28) не дають підстави для відмови в задоволенні позову, оскільки ці доводи відповідача не ґрунтуються на законі.

Доводи відповідача про пропуск тримісячного строку звернення до суду не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 25 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в

цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. З матеріалів справи вбачається, що повний розрахунок з позивачем проведено 1.06.2005 року.

Той факт, що суд в своєму рішенні не посилається на строк, з якого позивач мав право звертатися з вимогами про стягнення належних сум є формальною підставою, що не може бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції залишенню без змін, як таке, що відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України на відповідача покладаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи, які складають згідно з Порядком оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ 30 грн.

Керуючись ст.ст.307ч.1 п.1,308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу відповідача відкритого акціонерного товариства „Новгородський машинобудівний завод" відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 8 червня 2006 року залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Новгородський машинобудівний завод витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень ОКПО 02891428 розрахунок 35228011000992 МФО 834016 в УДК В Донецькій області одержувач Апеляційний суд Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.