Постановление суда № 26540523, 09.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2012 р. м. Київ К-22537/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 року

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року

по справі № 2а-1476/09/0870

за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000650802/2 від 08.12.2008р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним і скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20088173,00 грн. В їх числі 9688739,00 грн. основного платежу та 10399434,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у результаті планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2008р. встановлено, зокрема:

- порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, підприємством завищено суму валових витрат, що відображені у рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток за півріччя 2005 року І квартал 2008 року у зв'язку із включенням до складу валових витрат, нарахованих протягом перевіряємого періоду не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, і які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (крім витрат з імпорту продукції, що підтверджені вантажними митними деклараціями), в сумі 44335519,00 грн.;

- порушення пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР, а саме сума простроченої кредиторської заборгованості не включена до складу валового доходу підприємства за 2005-2007рр., чим занижено валовий дохід від списання простроченої кредиторської заборгованості на загальну суму 113130,93 грн., та завищено валові витрати на загальну суму 94276,00 грн.

Крім того, перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено, що на порушення підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону N 334/94-ВР підприємством завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 551614,00 грн.

На підставі висновків перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняте спірне повідомлення-рішення № 0000650802/2, яким Запорізькому державному підприємству "Радіоприлад" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, у розмірі 20154053,00 грн. (у тому числі 9748630,00 грн. за основним платежем, та 10405423,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Суди попередніх інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20088173,00 грн., з посиланням на п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дійшли висновку щодо безспірного підтвердження валових витрат позивача у спірний період з огляду на неузгодженість доводів податкового органу щодо виявлених порушень позивачем вимог чинного законодавства. Відсутності податкових накладних, які самі по собі, за визначенням Закону України "Про податок на додану вартість" є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами, в межах спірних правовідносин актом перевірки не встановлено. Відтак, на думку судів, доводи податкового органу про те, що відсутність податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві є підставою для висновків про порушення позивачем вимог законодавства та нарахування спірних зобов'язань є помилковими.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що рішення судів обох інстанцій не можна вважати такими, що прийняті на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи та ухваленими відповідно до вимог статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частини 3 пункту 1 вказаної статті Кодексу щодо вимог до змісту мотивувальної частини постанови.

Так, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно частини 3 пункту 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, зокрема, містить мотивувальну частину із зазначенням встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

В порушення вказаної статті Кодексу, суди в процесі розгляду даної справи, встановлюючи фактичні обставини справи обмежились переважно посиланням на докази та різного роду пояснення, що здебільшого мають суб'єктивний характер щодо мотивів та наслідків спірних подій та епізодів у даній справі. Однак, належного та об'єктивного юридичного аналізу, з посиланням на відповідні докази та норми чинного податкового законодавства, що безпосередньо регулюють спірні правовідносини, судами не зроблено.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до приписів статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, надаючи оцінку правомірності дій позивача, судам необхідно дослідити правовий механізм регулювання спірних правовідносин з відповідним розмежуванням висновків щодо передумов та наслідків господарських операцій у межах спірних правовідносин.

При цьому, слід зазначити, що для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, з урахуванням специфіки спірних правовідносин та обсягів розрахунків у процесі встановлення фактичних обставин справи, необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 -232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2009 року по справі № 2а-1476/09/0870 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Карась О.В. (підпис)Маринчак Н.Є.

Ухвала складена у повному обсязі 12.10.2012р.