№ 26525826, 22.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4251/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

суддів: Альчука М.П., Воробйової І.А.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: Глівінської С.Й.,

представників третіх осіб: Кириленка О.П., Рудик В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"

до: відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера", товариство з обмеженою відповідальністю "Росконцентрат Україна"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк"

про: визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ :

10.09.2012 року відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" (далі -ВАТ "Вінніфрут") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення та збільшення позовних вимог (том 1, а.с. 57) просить:

- визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі -ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві) по виконанню виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/2757/2012 від 16.07.2012 року, які полягають в примусовому вилученні у ВАТ "Вінніфрут" майна (нежитлових будівель та споруд), що знаходяться по АДРЕСА_1 Вінницької області, і складанню Акту про передачу майна від 31.08.2012 року;

- скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 19.07.2012 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 33465763 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/2757/2012 від 16.07.2012 року;

- скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 28.08.2012 року про залучення працівників органів внутрішніх справ;

- скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 04.09.2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 33465763 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/2757/2012 від 16.07.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 31.08.2012 року на територію ВАТ "Вінніфрут", що знаходиться на АДРЕСА_1 Вінницької області, прибув державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчук К.П. і зовсім сторонній особі, яка не є ні посадовою особою товариства, ні навіть його працівником, зачитав якийсь документ (як припускає позивач -постанову про проведення виконавчих дій або про відкриття виконавчого провадження). Одночасно із зачитуванням державним виконавцем цього документу, невідомі особи в його присутності силою проникли на прохідну ВАТ "Вінніфрут" і територію підприємства, після чого у примусовому порядку вивели всіх людей за ворота. Державний виконавець на таке свавілля жодним чином не відреагував, а натомість сів у машину і поїхав, що свідчить про те, що за допомогою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві було здійснено рейдерське захоплення ВАТ "Вінніфрут". Як згодом з'ясувалося, відповідач у такий спосіб виконував виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2012 року у справі № 2610/2757/2012 про зобов'язання фізичної особи ОСОБА_4 повернути публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і підписати акт прийому-передачі цього майна. Дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві і його посадових осіб щодо виконання вказаного виконавчого листа позивач вважає протиправними, оскільки виконавче провадження ВП № 33465763 з його примусового виконання було відкрите з грубим порушенням вимог ч. 2 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження", згідно із якою виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій. Оскільки майно, яке суд зобов'язав повернути публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк", знаходиться у м. Калинівка Вінницької області, виконувати таке рішення суду мав відділ державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції Вінницької області, а не ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві. Стверджує, що відкривши виконавче провадження ВП № 33465763 відповідач перевищив свої повноваження та здійснив виконавчі дії неправомірно. Просить врахувати, що ВАТ "Вінніфрут" не є стороною у вищезазначеному виконавчому провадженні, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 181 КАС України вправі оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність відповідача в порядку адміністративного судочинства і за правилами територіальної підсудності адміністративних справ, що визначені ч. 2 ст. 19 КАС України.

У ході судового розгляду справи на підставі положень статті 53 КАС України до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача судом залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (далі -ТОВ "Еко-Сфера") та товариство з обмеженою відповідальністю "Росконцентрат Україна" (далі -ТОВ "Росконцентрат Україна"). Крім того, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 та публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (далі -ПАТ "Укрінбанк").

У судовому засіданні представники позивача Глівінська С.Й. та Слюсар О.В. повністю підтримали заявлені позовні вимоги і надали пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями та доповненнях до них (том 1, а.с. 214-215). Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання на неодноразові виклики суду не з'явився, однак, подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позову ВАТ "Вінніфрут" та здійснювати розгляд справи за відсутності його представника (том 1, а.с. 33-34).

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, які беруть участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд і вирішення справи у відсутності представника відповідача.

Представники третьої особи ПАТ "Укрінбанк" Кириленко О.П. та Щадко М.В. у судовому засіданні вимоги позивача заперечили з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях і доповненнях до них (том 1, а.с. 69-72, 202-204). Просять відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи ТОВ "Еко-Сфера" Рудик В.М. в судовому засіданні позовні вимоги ВАТ "Вінніфрут" підтримала та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. При вирішенні справи просить врахувати письмові пояснення по суті спору і додані до них документи (том 2, а.с. 13-15).

Інші особи, які беруть участь у справі, а саме треті особи ОСОБА_4 і ТОВ "Росконцентрат Україна", на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача і третіх осіб, оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Право на судовий захист закріплене Конституцією України, частиною другою статті 55 якої кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, -до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

За змістом статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зі змінами, внесеними відповідно до постанови № 5 від 21.05.2012 року, справи за позовами інших учасників виконавчого провадження чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій під час виконання таких виконавчих документів, підсудні окружним адміністративним судам. Територіальна підсудність таких справ визначається відповідно до положень статті 19 КАС України (абзац 3 пункту 9 Постанови). За приписами частини другої статті 19 КАС України визначається територіальна підсудність справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських та загальних судів, крім тих, де позивачами є сторони (абзац 5 пункту 9 Постанови).

Як встановлено судом, ВАТ "Вінніфрут" оскаржує рішення та дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, що були прийняті (вчинені) відповідачем у зв'язку із примусовим виконанням виконавчого листа, виданого місцевим загальним судом за результатами розгляду цивільної справи, в якій позивач, так само як і у відповідному виконавчому провадженні, не був стороною.

З огляду на викладене та виходячи з положень частини 2 статті 19 КАС України розгляд і вирішення цієї адміністративної справи належить до компетенції окружного адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходження позивача, яким відповідно до відомостей ЄДРПОУ є наступна адреса: 22400 АДРЕСА_1 (а.с. 14), тобто до компетенції Вінницького окружного адміністративного суду (за вибором позивача).

Крім того, в силу вимог частини 3 статті 181 КАС України даний адміністративний позов заявлено до належного відповідача -ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Положеннями статті 17 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV).

Правила щодо місця примусового виконання рішення встановлені статтею 20 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до частини першої цієї статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частиною 2 статті 20 Закону № 606-XIV передбачено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Змістовний аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом виконавчі дії проводяться державним виконавцем того органу державної виконавчої служби, який розташований: 1) за місцем проживання, перебування, роботи боржника фізичної особи або за місцезнаходженням його майна; 2) за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника юридичної особи.

Разом із тим, виконання рішення суду немайнового характеру, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, проводиться державним виконавцем органу державної виконавчої служби за місцем проведення таких дій.

Таким чином, частиною 2 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено виключне правило щодо місця виконання рішення суду, яким боржника зобов'язано вчинити певні дії.

Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2012 року у справі № 2610/2757/2012 частково задоволено цивільний позов ПАТ "Укрінбанк" до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди, припинення правовідносин за цим договором, повернення майна та стягнення заборгованості (том 1, а.с. 130-133).

16.07.2012 року вищезазначеним судом видано виконавчий лист у вказаній справі, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язано повернути ПАТ "Укрінбанк" нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди), яке належить ПАТ "Укрінбанк" на праві власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та підписати з ПАТ "Укрінбанк" Акт прийому-передачі вказаного нерухомого майна (том 1, а.с. 37-38).

Даний виконавчий лист 18.07.2012 року стягувачем ПАТ "Укрінбанк" пред'явлено до примусового виконання в орган державної виконавчої служби за місцем проживання боржника ОСОБА_4, а саме відповідачу ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, що підтверджується документально -заявою про відкриття виконавчого провадження № 2454/0/2-12 від 17.07.2012 року (вх. № 15326/03-04-01/26 від 18.07.2012 року; том 1, а.с. 36).

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчука К.П. від 19.07.2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 33465763 з виконання виконавчого листа, виданого 16.07.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 2610/2757/2012 про зобов'язання фізичної особи ОСОБА_4 повернути банку нерухоме майно і підписати акт його прийому-передачі (том 1, а.с. 39).

Перевіряючи законність вказаного рішення суб'єкта владних повноважень, яке є предметом оскарження у цій адміністративній справі, суд приходить до висновку про те, що виконавче провадження ВП № 33465763 було відкрите відповідачем за відсутності передбачених законом підстав, а відповідна постанова є неправомірною і підлягає скасуванню з таких мотивів.

Як вже зазначалося, частиною 2 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено виключне правило щодо місця виконання рішення суду, яким боржника зобов'язано вчинити певні дії, та встановлено, що у цьому випадку виконання рішення здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва № 2610/2757/2012 від 16.07.2012 року містить вимоги щодо примусового виконання рішення немайнового характеру -зобов'язання ОСОБА_4 вчинити певні дії, а саме повернути ПАТ "Укрінбанк" належне йому нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди) по АДРЕСА_1 Вінницької області та підписати з ПАТ "Укрінбанк" Акт прийому-передачі цього нерухомого майна.

Отже, на переконання суду, у даному випадку виконавчі дії з виконання зазначеного рішення суду згідно із ч. 2 ст. 20 Закону № 606-XIV мали проводитися за місцезнаходженням вказаного нерухомого майна, тобто відділом державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції Вінницької області.

При цьому суд не бере до уваги посилання ПАТ "Укрінбанк" на те, що йому, як стягувачу, належить право вибору місця виконання рішення і таке право було правомірно реалізоване ним шляхом пред'явлення виконавчого документу до органу державної виконавчої служби за місцем проживання боржника.

Оскільки за змістом виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 2610/2757/2012 від 16.07.2012 року ОСОБА_4 фактично було зобов'язано передати ПАТ "Укрінбанк" нерухоме майно, його виконання повинно було здійснюватися саме за місцезнаходженням такого майна, а не за правилами, визначеними частиною 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження", якою керується третя особа, обґрунтовуючи свою позицію.

Крім того, суд зазначає, що зобов'язання боржника ОСОБА_4 щодо вчинення певних дій у вищевказаному виконавчому листі чітко визначається за місцем знаходження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, що також не було враховано державним виконавцем під час вирішення питання про можливість відкриття виконавчого провадження з його виконання.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд погоджується із доводами позивача в тій частині, що підписаний між ОСОБА_4 і ПАТ "Укрінбанк" у м. Києві акт прийому-передачі нерухомого майна від 27.08.2012 року (том 1, а.с. 46) не свідчить про те, що місцем вчинення дій з передачі майна є м. Київ, адже нормами частини 2 статті 20 Закону № 606-XIV місце виконання рішення зобов'язального характеру прив'язується до місця проведення таких дій, а не до місця підписання акту прийому-передачі майна, тоді як передача нерухомого майна можлива тільки за його місцезнаходженням.

У своїх запереченнях на адміністративний позов третя особа ПАТ "Укрінбанк" також посилається на те, що за умовами Договору оренди нерухомого майна від 22.09.2011 року (том 1, а.с. 206-213) місце виконання зобов'язань з передачі і повернення майна визначалося місцем знаходження орендодавця ПАТ "Укрінбанк", тобто м. Києвом, що відповідає положенням частини 1 статті 532 ЦК України про можливість встановлення місця виконання зобов'язань у договорі.

Разом із тим, вищезазначені положення договору за своєю суттю не змінюють приписів частини 2 статті 20 Закону № 606-XIV, якою повинен був керуватися відповідач під час вирішення питання про можливість відкриття виконавчого провадження, і стосуються вони виключно учасників відповідних цивільно-правових відносин, а не державного виконавця, якому, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП № 33465763 (том 1, а.с. 33-52), взагалі не було відомо про умови такого правочину.

Крім того, у ході судового розгляду справи встановлено, що виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва № 2610/2757/2012 від 16.07.2012 року третьою особою було пред'явлено до виконання органу державної виконавчої служби за місцем проживання ОСОБА_4, тобто місце виконання судового рішення стягувачем визначалося на підставі частини 1 статті 20 Закону № 606-XIV, незважаючи на те, що боржника було зобов'язано вчинити певні дії.

Наведеним також спростовуються доводи третьої особи про те, що виконавчий лист було пред'явлено ним за місцем виконання зобов'язання, встановленим умовами договору, адже останнім таке місце визначалося місцем знаходження орендодавця ПАТ "Укрінбанк", а не місцем проживання орендаря.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Згідно із статтею 7 цього Закону працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 26 вказаного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 16.07.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 2610/2757/2012, було відкрите старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчуком К.П. з істотним порушенням вимог закону і протиправно, а тому оскаржувана постанова від 19.07.2012 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 33465763 підлягає скасуванню.

Крім того, враховуючи незаконність відкриття вказаного виконавчого провадження як такого, суд визнає неправомірними й усі інші дії та рішення відповідача, що були вчинені (прийняті) в рамках цього виконавчого провадження.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних рішень (дій) ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, суд також вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з наданих суду матеріалів виконавчого провадження ВП № 33465763 та інших матеріалів справи, державний виконавець Савчук К.П., виконуючи виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/2757/2012 від 16.07.2012 року, не вжив жодних заходів для з'ясування питання про те, яке саме нерухоме майно боржник ОСОБА_4 зобов'язаний передати ПАТ "Укрінбанк" відповідно до ухваленого судом рішення по АДРЕСА_1 Вінницької області, не перевірив, чи належить майно за цієї адресою іншим суб'єктам права власності, а також не переконався у тому, що воно дійсно повністю належить стягувачу.

Разом із тим, судом встановлено, що на території майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, тобто місцезнаходженням ВАТ "Вінніфрут" як юридичної особи згідно із ЄДРПОУ (том 1, а.с. 14) та місцем, за яким здійснювалася його господарська діяльність, знаходиться рухоме майно позивача (основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності підприємства), що підтверджується документально (том 1, а.с. 173-183, 216-247; том 2, а.с. 1-12), а також нерухоме майно, яке на праві власності належить ТОВ "Еко-Сфера", частина з якого при цьому перебуває в оренді у ТОВ "Росконцентрат Україна" (том 1, а.с. 152-153, 186-191; том 2, а.с. 16-39).

Крім того, відповідно до пункту 3.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 20 Закону. Проведення державним виконавцем виконавчих дій на території органу ДВС, який підпорядкований іншому регіональному органу ДВС, здійснюється за погодженням з ДВС України.

Однак, у матеріалах виконавчого провадження ВП № 33465763 відсутнє таке погодження, що додатково вказує на протиправність дій державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчука К.П. з проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, оскільки боржник ОСОБА_4 своєю заявою від 07.08.2012 року повідомив відповідача про готовність добровільно виконати рішення суду та у подальшому 27.08.2012 року підписав зі стягувачем ПАТ "Укрінбанк" акт прийому-передачі нерухомого майна по АДРЕСА_1 Вінницької області, необґрунтованою також слід вважати постанову державного виконавця Савчука К.П. про залучення працівників органів внутрішніх справ під час проведення виконавчих дій (том 1, а.с. 48-49).

З огляду на викладене та враховуючи незаконність відкриття відповідачем виконавчого провадження ВП № 33465763 в цілому, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог ВАТ "Вінніфрут" у частині визнання протиправними дій ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/2757/2012 від 16.07.2012 року та скасування постанови від 28.08.2012 року про залучення працівників органів внутрішніх справ і постанови від 04.09.2012 року про закінчення виконавчого провадження.

Разом із тим, не можуть бути задоволені вимог позивача про визнання протиправними дій ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві щодо примусового вилучення у ВАТ "Вінніфрут" майна (нежитлових будівель та споруд) по АДРЕСА_1 Вінницької області, оскільки судом не встановлено факту примусового вилучення відповідачем такого майна, а лише вчинення ним дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Крім того, у ході розгляду справи позивачем належними доказами не підтверджено свого права власності на таке нерухоме майно і фактично визнано його відсутність за вказаною адресою.

Крім того, на переконання суду, слід також відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ "Вінніфрут" в частині визнання протиправними дій ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві по складанню Акту від 31.08.2012 року про передачу майна, як просить позивач, оскільки судом не встановлено факту складання відповідачем саме такого акту, тоді як Акт державного виконавця від 31.08.2012 року (том 1, а.с. 51) не є актом прийому-передачі нерухомого майна, а актом про підтвердження передачі боржником майна стягувачу відповідно до рішення суду.

Проте, суд вкотре наголошує на тому, що враховуючи незаконність відкриття відповідачем виконавчого провадження, не можуть вважатися правомірними усі його інші рішення (дії), вчинені (прийняті) в рамках цього виконавчого провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників процесу, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем і третіми особами, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме у частині визнання протиправною і скасування постанови Шевченківського РУЮ у м. Києві від 19.07.2012 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 33465763, визнання протиправними дій відповідача по виконанню виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/2757/2012 від 16.07.2012 року та скасування його постанови від 28.08.2012 року про залучення працівників органів внутрішніх справ і постанови від 04.09.2012 року про закінчення виконавчого провадження.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер, а позов підлягає частковому задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути відповідну частину понесених ним і документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, а саме 24,14 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука К.П. від 19.07.2012 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 33465763 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2012 року у справі № 2610/2757/2012.

Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2012 року у справі № 2610/2757/2012.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука К.П. від 28.08.2012 року ВП № 33465763 про залучення працівників органів внутрішніх справ.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука К.П. від 04.09.2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 33465763 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2012 року у справі № 2610/2757/2012.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (ідентифікаційний код 30807701) судовий збір у розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 14 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Сало Павло Ігорович

Судді: Альчук Максим Петрович

Воробйова Інна Анатоліївна