Постановление суда № 26517921, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/54465/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими полатниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.07.2012 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року

по справі № 2а/1270/3653/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими полатниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими полатниками податків у м. Луганську № 0000078022 від 12.04.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.07.2012 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності та правильності нарахування та перерахування до бюджету податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по січень 2011 року, складено акт №4/23-00/32292929 від 29.03.2012 року, в якому встановлені порушення:

- пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.7 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року у сумі 1 479 012 грн., встановлено завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 1 479 012 грн. та завищено зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1 479 012 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. 4.6.1, пп. 4.6.4, пп. 4.6.5, п. 4.6. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», у січні 2011 року завищено податковий кредит у розмірі 548 782 грн. в результаті чого встановлено завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року на суму 548 782 грн. та завищено зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 548 782 грн. завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок за січень 2011 року на суму 548 782 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 12.04.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000078022 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 479 012 грн.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідач виходив з відсутності доказів фактичного здійснення господарських операцій на підставі яких позивачем у грудні 2011 року сформований податковий кредит з ПДВ з наступними контрагентами: ПП «Інбудтраст»(ПДВ у розмірі 16 033,34 грн.), ТОВ «Укренергонафтогазбуд»(ПДВ у розмірі 1 075 484 83,грн.), ТОВ «Євросвітло-Луганськ»(ПДВ у розмірі 23 489,20 грн.), ТОВ «ДС Електрик Інжиниринг»(ПДВ у розмірі 203 486,37грн.), ПП «Укрхімсіз»(ПДВ у розмірі 121 785,77грн.).

Реальність угод та дійсність господарських операцій з контрагентами позивача судами попередніх інстанцій встановлена з підтвердженням матеріалами справи, а саме: списками робітників головного контрагента позивача, витягами із журналів обліку тимчасових пропусків позивача, заявками-дозволами на в'їзд, виїзд автотранспорту на підприємство позивача, журналом реєстрації документів на ввіз ТМЦ, листами, клопотаннями про продовження пропусків, товарно-транспортними накладними на поставку ТМЦ, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, договорами субпідряду контрагента позивача ТОВ «Укренергонавфтогазбуд», ліцензіями на проведення будівельних робіт, сертифікатами відповідності, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів.

Також судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що позивач своєчасно та у повному обсязі розрахувався з контрагентами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що правчини, укладені позивачем з контрагентами не визнані судом недійсними (нікчемними); податковий орган не наділений повноваженнями робити висновки щодо недійсності чи нікчемності правочинів; позивачем доведено реальність угод зі своїми контрагентами і вірно нарахована сума податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, яка позивачем здійснена з отриманням податкових накладних, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими полатниками податків у м. Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.07.2012 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний З оригіналом згідно Помічник судді М.І. Головачова