Постановление суда № 26470934, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-21996/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської областіна постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2007та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008у справі № 6/186а за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 доДержавної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської областіпровизнання недійсним рішення та акту перевірки,- ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області №0000382333/0 від 13.04.2007 та акт перевірки №25032320 від 04.04.2007.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2007 позов задоволено частково, визнано недійсним оскаржуване рішення. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 у даній справі, скасована постанова Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2007, в частині визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області №0000382333/0 від 13.04.2007 у частині нарахування штрафних санкцій у сумі 88,50 грн., з прийняттям рішення в цій частині про відмову в позові, а в іншій частині -постанова Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2007 залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що:

- Державною податковою інспекцією у Бобровицькому районі Чернігівської області проведена перевірка магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, щодо контролю за проведенням розрахунків із споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами господарювання;

- в ході перевірки встановлено незастосування при проведенні розрахункової операції реєстратора розрахункових операцій чи розрахункової книжки, нероздрукування та невидача розрахункового документа, а саме: при продажу горілки «Хлібний дар»0,5 л. - 1 пл. по ціні 15,60 грн., однієї пачки цигарок «Воnd»по ціні 2,10 грн. загальною вартістю 17,70 грн. реєстратор розрахункових операцій та розрахункова книжка не застосовувались, розрахунковий документ не видавався, що є порушенням п.1, п.2 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, а саме: перерахунком готівкових коштів, які знаходились на місці проведення розрахунків, проведеним в ході перевірки, встановлена їх фактична наявність в сумі 1079,25 грн. Встановити чи обліковані зазначені готівкові кошти по РРО чи розрахунковій книжці під час перевірки неможливо в зв'язку з тим, що денний звіт РРО не роздрукувався по причині виходу з ладу РРО, розрахункова книжка до перевірки не надавалася. В даній книзі ОРО № 2503000171/2 (засіб контролю -АА 183582), дата реєстрації - 15.01.2002, останній запис вчинено 03.04.2006 та підклеєно Z-звіт № 0596 від 03.04.2006, чим порушено п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- за результатами перевірки складено акт №250301022320 від 04.04.2007, на підставі якого відповідачем прийнято рішення №0000382333/0 від 13.04.2007, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 5396,25 грн.;

- в одному орендованому приміщенні разом з позивачем здійснює підприємницьку діяльність дружина позивача ОСОБА_5, яка також є фізичною особою-підприємцем, та продавець ОСОБА_6 (в присутності якої проводилась перевірка) перебуває у трудових відносинах з обома підприємцями (як з позивачем, так і з ОСОБА_5).

Суд першої інстанції, визнаючи недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, виходив з того, що податковий орган діяв не тільки поза межами своїх повноважень, а й фактично перевірив не позивача у справі, а іншого підприємця (оскільки не встановив достеменно, з ким перебуває у трудових відносинах продавець ОСОБА_6, кому належить підакцизний товар, який вона продала, та готівкові кошти, які знаходились на місці проведення розрахунків у торговій точці, де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_5). У зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про невстановлення податковим органом факту вчинення правопорушення саме ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в скасуванні оскаржуваного рішення в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 88,50 грн., дійшов висновку про недоведеність належності встановленої податковим органом невідповідності суми готівкових коштів наявної готівки на місці проведення розрахунків саме позивачу (оскільки за умови оренди приміщень двома підприємцями, дана сума могла належати і фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5). Однак, суд дійшов висновку про правомірність здійснення податковим органом перевірки саме позивача, який перебуває на загальній системі оподаткування.

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов підставного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковий орган з дотриманням порядку, встановленого законодавством, здійснив перевірку позивача, та, як наслідок, штраф у розмірі 88,50 грн. податковим органом був правомірно нарахований саме йому. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом не доведено належність невідповідності суми готівкових коштів в розмірі 1061,55 грн. саме позивачу.

Враховуючи наведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою обставин справи щодо законності нарахування позивачу суми штрафних санкцій в розмірі 88,50 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний