№ 26469235, 18.10.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5473/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача Скрипника С.Є.

представника відповідача Копанського С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Тепломаркет» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення від 25.06.2012 р. № 0000522200,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.06.2012 р. №0000522200.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що застосування податковим органом до позивача донарахування податку на додану вартість та штрафної (фінансової) санкції є необґрунтованим, оскільки під час перевірки було встановлено, що ТОВ «ТП Тепломаркет», здійснюючи господарську діяльність у сфері торгівлі теплотехнічним обладнанням, маючи взаємовідносини з контрагентами TOB «Забудова Світу» та TOB «Тетрабудсервіс» за період липень, серпень 2011 р. безпідставно сформував кредит з податку на додану вартість в розмірі 123544,00 грн. при проведені операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у TOB «Забудова Світу» та TOB «Тетрабудсервіс», які на думку співробітників податкового органу, мали фіктивний характер із-за відсутності основних фондів та працівників, що унеможливлювало виконання умов договорів, що підтверджується актом про неможливість проведення перевірки контрагента позивача від 07.03.2011 року № 14/3-23-80 (контрагент TOB «Тетрабудсервіс») та актом від 16.03.2012 р. № 298/22-3-/37242411 (контрагент TOB «Забудова Світу»). Ці обставини, на думку податкового органу, позбавляють позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за виписаними ними податковими накладними за липень, серпень 2011 року.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 р. №0000522200 прийняте з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню.

При проведенні перевірки відповідачем був складений акт від «01» червня 2012 р. № 270-34/22-00/37530862, який став підставою для прийняття податкового повідомлення рішення від 25.06.2012 р. № 0000522200. У висновку акту № 270-34/22-00/37530862 від 01 червня 2012 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ТП Тепломаркет» відносно підтвердження відомостей, отриманих від особи, які мали правові відносини з платниками податків TOB «Забудова Світу» та TOB «Тетрабудсервіс» за період липень, серпень 2011 р.» встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до донарахування ПДВ у сумі 123544,00 грн., у тому числі: за липень 2011 р. - 54469,00 грн.; за серпень 2011 р. -69075,00 грн.

Порушення вбачається у тому, що TOB «Забудова Світу» у податковій декларації за липень 2011 р. не відобразило повністю податкові зобов'язання по ПДВ, чим, на думку працівників податкового органу, порушила п. 4.1 ст. 4 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженим наказом ДПА України від 25.01.2011 р. за № 41, зареєстрованого в Мінюсті України 16.02.2011 р. за № 197/18935, а саме: відсутні задекларовані показники операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів. З посиланням на вищевикладене, вказаним актом перевірки були визнані нікчемними угоди, здійснені між TOB «ТП Тепломаркет» та TOB «Забудова Світу».

В свою чергу позивач зазначає, що основним видом діяльності згідно Довідки ЄДРПОУ КВЕД 51.53.3, є оптова торгівля санітарно - технічним обладнанням. Між позивачем та TOB «Забудова Світу» було укладено договір поставки теплотехнічного обладнання № б/н від 30.06.2011 р., на виконання якого останнє було поставлено товар, а TOB «ТП Тепломаркет» здійснило оплату за цей товар.

Крім того, між позивачем та TOB «Тетрабудсервіс» було укладено договір поставки теплотехнічного обладнання № 01-08 від 01.08.2011 р., на виконання якого TOB «Тетрабудсервіс» поставило товар, а TOB «ТП Тепломаркет» здійснило оплату за цей товар.

На виконання приписів ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ТОВ «Забудова Світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс» були виписані позивачу видаткові накладні.

Вищезазначені первинні документи були відображені у регістрах бухгалтерського обліку TOB «ТП Тепломаркет».

Розрахунки між TOB «ТП Тепломаркет» та ТОВ «Забудова Світу» проведені на повну суму поставки - 326812,00 грн. у безготівковій формі, у липні 2011 р. у повному обсязі.

Розрахунки між TOB «ТП Тепломаркет» та ТОВ «Тетрабудсервіс» проведені на повну суму поставки - 414450,00 грн. у безготівковій формі, у серпні 2011 р. у повному обсязі.

На думку позивача ним та його контрагентами дотримані вимоги приписів ст. 201 ПК України.

Крім того, позивач зазначає, що на момент складання податкових накладних TOB «Забудова Світу» та TOB «Тетрабудсервіс» перебували у Єдиному державному реєстрі підприємств України, та були зареєстровані платниками податку на додану вартості, згідно свідоцтва № 100316705 - ТОВ «Забудова Світу», № 100343394 - TOB «Тетрабудсервіс».

Наряду з тим, що на час вчинення господарських операцій контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку, позивач також зазначає, що TOB «Забудова Світу» анульовано свідоцтво платника ПДВ 01.02.2012 р. за причиною «ненадання платником податку протягом 12 місяців декларації з цього податку та/або подання такою особою декларації про відсутність оподатковуваних поставок», а TOB «Тетрабудсервіс» анульовано свідоцтво платника ПДВ 28.02.2012 р. за причиною «відсутність за місцезнаходженням».

За фактом поставки товару TOB «Забудова Світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс» склало належним чином оформлені податкові накладні. Отже, з моменту оплати коштів за товар та отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «Забудова Світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс» у «ТП Тепломаркет» на думку позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

На підставі факту оплати ПДВ у вартості придбаних товарів та на підставі виписаних постачальником та отриманих позивачем податкових накладних сума сплаченого ПДВ на користь TOB «Забудова Світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс» були включені до податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року та за серпень 2011 року, що підтверджується даними податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року та серпень 2011 року.

Згідно приписів «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом № 41 від 25.01.2011 р. ДПС України, до податкової декларації за липень 2011 р. була надано додаток 5, у якому у розділі «Податковий кредит» заповнені усі реквізити контрагента TOB «Забудова Світу».

Сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач вважає, що у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності з приписами ПК України.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду в т.ч. у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно приписів п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України для віднесення відповідних сум податків, сплачених у складі ціни товару, до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум постачальниками товарів/послуг.

Позивач зазначає, що згідно первинних документів, теплотехнічне обладнання потрапило на склад підприємства для подальшої реалізації, а це вказує, що позивач придбавши товар мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Дані операції викликали зміни в структурі активів позивача, що підтверджено податковим органом в ході перевірки.

Отже, зазначений висновок податкового органу, що позивач є вигодонабувачем (відображений у акті перевірки) суперечить дійсним обставинам справи.

Крім того, згідно приписів п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1. 543.2. 54.3.5. 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платників податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Позивач в свою чергу наголошує, порушення вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ «ТП Тепломаркет» допущено не було, а отже застосування до нього штрафних санкцій податковим повідомленням - рішенням від 25.06.2012 р. № 0000522200 є безпідставним.

Щодо висновків акту перевірки про нікчемність угод, позивач зазначає наступне.

В акті перевірки податковий орган посилається на постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві Чапічадзе І.Ю. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) TOB «Тетрабудсервіс», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими за ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

На думку позивача, укладені з його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Зокрема, податковим органом в ході документальної перевірки, не надано інформацію про наявність вироку по вищевказаній кримінальних справі відносно посадових осіб контрагента, які зазначені в Акті перевірки. Є лише інформація про допит свідка гр. ОСОБА_5, який на момент створення TOB «Тетрабудсервіс» був засновником, який повідомив про створення підприємства без мети здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності. Однак, у липні 2011 року він переоформив TOB «Тетрабудсервіс» на іншу особу. Отже. на час проведення господарських взаємовідносин між позивачем та TOB «Тетрабудсервіс» у серпні 2011 року він не мав права на підпис будь-яких бухгалтерських чи податкових документів. В отриманих від TOB «Тетрабудсервіс» податкових документів у серпні 2011 р. стоїть підпис та значиться прізвище ОСОБА_6

Крім того, позивач зазначає, що протокол допиту свідка не є допустимим доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з положеннями ст.323 Кримінально - процесуального кодексу України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч. 3. ст.72 КАС України, натомість, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладений саме на Відповідача, як на суб'єкта владних повноважень (ст. 71 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Також, позивач зазначає, що податковий орган зробивши самостійно висновок про нікчемність угод між ТОВ «ТП Тепломаркет» та контрагентами, порушує п. 140.2 ст. 40 ПК України, де чітко вказано законодавцем, що проведення перерахунку доходів і витрат сторонами правочину відбувається лише після його визнання недійсним та виключно судом.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення 25.06.2012 р. № 0000522200.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення (т. 2 а/с. 23-28) в яких зазначив, що повністю не згодний з доводами та вимогами викладеними у адміністративному позові TOB «ТП Тепломаркет».

Перевірка проводилася на підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів за перевіряємий період по взаємовідносинам з TOB «Тетрабудсервіс»: податкові накладні, видаткові накладні, договір від 01.08.2011р. №01-08, виписка по рахунку № 26008328083 в AT «Райффайзен банк Аваль» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011р., а також для проведення перевірки відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з TOB «Забудова Світу» суб'єктом господарювання було надано наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, Договір купівлі-продажу товарів від 30.06.2011 б/н, виписка по рахунку №26008328083 в AT «Райффайзен банк Аваль» за період з 01.07.2011 до 31.07.2011р.р.

Перевіркою правильності декларування сум з ПДВ TOB «ТП Тепломаркет» встановлено порушення: ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.656, ст.655, ст.662 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями), п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит на суму ПДВ всього у сумі 123 544 грн. (з закругленням), в т. ч. за податкові періоди: за липень 2011 року - 54 469 грн., за серпень 2011 року - 69 075 грн., та в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, належну до сплати у бюджет всього у сумі 123 544 грн., в т.ч. по податковим періодам: за липень 2011 року -54469 грн., за серпень 2011 року - 69 075 грн.

Згідно інформації яка надійшла до Роздільнянської МДПІ від ДПІ у Печерському районі м. Києва (акт перевірки від 16.03.2012 № 298/22-3-/37242411 ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента TOB «Забудова Світу» (ЄДРПОУ 37242411) з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період з 01.09.2010 року по 30.09.2011р.») - встановлено відсутність у TOB «Забудова Світу» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. З урахуванням зазначеного встановлено, що правочини між TOB «Забудова Світу» та контрагентами - покупцями, зазначеними ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та Додатки 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за перевірений період, здійснені без мети настання реальних наслідків.

ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва в ході проведення заходів встановлено, що TOB «Забудова Світу» (ЄДРПОУ 37242411) за податковою адресою не знаходиться.

TOB «ТП Тепломаркет» сформовано податковий кредит за серпень 2011р. на суму 69075 грн. за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від TOB «Тетрабудсервіс».

ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва в ході проведення заходів встановлено, що TOB «Тетрабудсервіс» (ЄДРПОУ 37508271) за податковою адресою не знаходиться.

Також, від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано акт від 07.03.12 №107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року».

Отриманий акт від 07.03.12 №107/22-2/37508271 відображає наступну інформацію: від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов висновок, щодо наявності «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності TOB «Тетрабудсервіс» та пояснення гр. ОСОБА_5 (на момент створення Товариства був засновником TOB «Тетрабудсервіс»), який повідомив, що зареєстрував Товариство за грошову винагороду, без мети здійснення будь-якої фінансово - господарської діяльності. Реєстраційні документи, документи на відкриття рахунків в установах банків підписував не розуміючи суті та змісту динних документів. В липні 2011 року було переоформлено TOB «Тетрабудсервіс» на іншу особу та підписані документи суті та змісту яких не розумів. До дозвільної системи з метою виготовлення печаток, штампів та факсімільє не звертався. Директорів та інших посадових осіб не призначав. Виходячи з вищенаведеного Товариство є фіктивним. Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 02.03.12 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами «Тетрабудсервіс» (код ЄДРПОУ 37508271) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно за ч.2 cm. 205 КК України.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) TOB «Тетрабудсервіс» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

З урахуванням зазначеного, встановлено, що інформація, отримана від ДПІ у Печерському районі м. Києва, свідчить про відсутність можливості у TOB «Тетрабудсервіс», TOB «Забудова світу» здійснювати діяльність по проведенню робіт у зв'язку із невстановленням перевірками наявності у них основних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності (складських, виробничих приміщень, транспортних засобів), а також трудових ресурсів.

Враховуючи вищевикладене, актом перевірки Роздільнянської МДПІ встановлено, що TOB «ТП Тепломаркет» в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 123544 грн., у т.ч. липень 2011 року - 54469 грн.; серпень 2011 року - 69075 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати в бюджет за вказані періоди на загальну суму 123544 гривень.

Також, представник відповідача стосовно зазначеного в позові: «В розділі 3 Акту «Перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку» на стор. 10-14 співробітники ДПС вказують первинні документи на підставі яких вони вираховують суму завищення податкового кредиту позивачем, вказуючи загальну суму у розмірі 414450,00 грн., у тому числі ПДВ 69075,00 три. Але якщо перерахувати загальну суму по вказаним накладним, то будемо мати 351006,00 грн., у тому числі ПДВ 58501,00, що склало завищення суми до сплати у бюджет за результатом перевірки на 63444,00 грн., у т.ч. ПДВ 18724,00 грн., а також завищило суму штрафних санкцій.»

Представник Роздільнянська МДПІ повідомляє, про допущення помилка - механічне невнесення до тексту, при фактичному врахуванні у розрахунках податкової накладної №295/08 від 31.08.2011 р. на суму 66444,00 грн., у тому числі ПДВ - 11074,00 грн.

Стосовно зазначеного в позові: «Прошу суд прийняти до уваги, що під час проведення перевірки не досліджено та не надано уваги наявності ділової мети у діях позивача. Згідно первинних документів теплотехнічне обладнання потрапило на склад підприємства для подальшої реалізації, а це свідчить, що Позивач придбавши товар мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Дані операції викликали зміни в структурі активів позивача, що підтверджено податковим органом в ході перевірки. Зокрема, відповідачем досліджена кореспонденція бухгалтерських рахунків позивача, головна книга, журнали ордери тощо, в яких зафіксований рух отриманих товарів та сплата коштів контрагентам. Таким чином наше підприємство не було вигодонабувачем»

З цього приводу представник відповідача, звертає увагу, що: вищевказані факти не свідчать про неможливість здійснення операцій з реалізації товарів TOB «ТП Тепломаркет» іншим контрагентам-покупцям за вказаний період.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства Роздільнянською МДПІ правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012р. за №0000522200 у загальному розмірі 154 430 грн. щодо збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ, а доводи та вимоги позивача, які викладені у позовній заяві є безпідставними і необґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі тимчасового посвідчення № 3/04-00, виданого Роздільнянською МДПІ Одеської області ДПС Кацалап В.М. - старшому державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового контролю Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС, інспектору податкової служби І рангу, та на підставі посвідчення серія УОД №058876 виданого Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС - Зубатому В. М. головному державному податковому інспектору - ревізору відділу податкового контролю Роздільнянської міжрайонної державної інспекції Одеської області Державної податкової служби, інспектору податкової служби І рангу, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненням та відповідно до наказу Роздільнянської МДПІ Одеської області ДПС від 16.05.2012р. №277, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка «ТП Тепломаркет» (податковий номер 37530862), з питань правових взаємовідносин з TOB «Тетрабудсервіс» (податковий номер 37508271) за період серпень 2011р. та TOB «Забудова світу» (податковий номер 37242411) за період липень2011 р.

Копія наказу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 16.05.2012р. №277 та повідомлення від 16.05.2012 №8 направлені 16.05.2012р. на податкову адресу TOB «ТП Тепломаркет» та вручені 17.05.2012р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Перевірку проведено з відома директора TOB «ТП «Тепломаркет» Скрипника С. Е.

Посада головного бухгалтера на TOB «ТП «Тепломаркет» не передбачена. Журнал реєстрації перевірок TOB «ТП «Тепломаркет» до перевірки надано не було.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 Порядку №984, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки було складено акт № 270-34/22-00/37530862 від 01.06.2012р. яким встановлено порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст.215, п. 1 ст.216. ст. 228, ст. 656. ст. 655, ст. 662 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV (із змінами і доповненнями), п. 198.1. п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), завищено податковий кредит на суму ПДВ всього у сумі 123 544 грн. (з закругленням), в т. ч. за податкові періоди: за липень 2011 року - 54 469 грн., за серпень 2011 року - 69 075 гри. та в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, належну до сплати у бюджет всього у сумі 123 544 грн., в т.ч. по податковим періодам: за липень 2011 року - 54469 грн.. за серпень 2011 року - 69 075 грн. (т. 1 а/с. 19-29).

На підставі висновків зазначених у акті перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000522200 від 25.06.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 123 544 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 30 886 грн.( т. 1 а/с. 18).

Перевіряючи вказані висновки відповідача та прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між TOB «Забудова світу» (продавець) і ТОВ «ТП Тепломаркет» (покупець) укладено договір купівлі - продажу товарів № б/н від 30.06.2011 року на поставку товару, згідно умов якого TOB «Забудова світу» зобов'язується передати у власність ТОВ «ТП Тепломаркет», а ТОВ «ТП Тепломаркет» зобов'язується приймати та вчасно оплатити обладнання (товар) згідно накладних (т. 1 а/с. 31).

Пунктом 2.2 встановлено, що загальна сума договору, не включає в себе доставку за адресою покупця.

Пунктом 5.1 визначено, що після замовлення партії товару Продавець протягом 5 (п'яти) днів зобов'язується від грузити Товар покупцю.

Згідно приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», TOB «Забудова Світу» були виписані видаткові накладні ТОВ «ТП Тепломаркет»:№ 00070703 від 04.07.2011 р. на суму 27502,00 грн., у тому числі ПДВ - 4583,67 грн., № 00080702 від 08.07.2011 р. на суму 22398,00 грн., у тому числі ПДВ - 3733,00 грн., № 00200701 від 20.07.2011 р. на суму 60344,00 грн., у тому числі ПДВ - 10057,33 грн., № 000210704 від 21.07.2011 р. на суму 50820,00 грн., у тому числі ПДВ - 8470,00 грн., № 0021703 від 21.07.2011 р. на суму 52332,00 грн., у тому числі ПДВ - 8722,00 грн., №000270701 від 27.07.2011 р. на суму 113416,00 грн., у тому числі ПДВ - 18902,67 грн., на загальну суму 326812,00 грн., у тому числі ПДВ - 54468,67 грн. (т.1 а/с. 113 - 160).

Також в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «ТП Тепломаркет» (покупець) і TOB «Тетрабудсервіс» (продавець) укладений договір № 01-08 від 01.08.2011 р. на покупку теплотехнічного обладнання (т. 2 а/с. 36).

Згідно приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», TOB «Тетрабудсервіс» були виписані видаткові накладні ТОВ «ТП Тепломаркет»: № 53/08 від 01.08.2011 р. на суму 48566,00 грн., у тому числі ПДВ - 8094,33 грн., № 52 від 01.08.2011 р. на суму 113416,00 грн., у тому числі ПДВ - 18902,67 грн., № 65/08 від 08.08.2011 р. на суму 45900,00 грн., у тому числі ПДВ - 7650,00 грн., № 93/08 від 05.08.2011 р. на суму 30192,00 грн., у тому числі ПДВ - 5032,00 грн., № 69/08 від 08.08.2011 р. на суму 34242,00 грн.. у тому числі ПДВ - 5207,00 грн., № 187/08 від 16.08.2011 р. на суму 45444,00 грн., у тому числі ПДВ - 7574,00 грн., № 244/08 від 26.08.2011 р. на суму 33246,00 грн.. у тому числі ПДВ - 5541,00 грн., № 295/08 від 31.08.2011 р. на суму 66444,00 гри., у тому числі ПДВ - 11074,00 грн., на загальну суму 414450,00 грн., у тому числі ПДВ - 69075,00 грн.

Позивачем в ході проведеної перевірки були надані копії податкових накладних, копії виписок банку, копії оборотно - сальдових відомостей по рахунках №280 «Товари на складі», № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т. 1 а/с. 113-254).

Згідно п.201.10. ст.201 ПК України накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За фактом поставки товару TOB «Забудова Світу» склало належним чином (про що не заперечують співробітники ДПС) оформлені податкові накладні: від 04.07.2011 р. № 580, ПДВ-4583,67), від 08.07.2011 р. № 581 (ПДВ-3733,00), від 20.07.11 р. № 582 (ПДВ-10057,33), від 21.07.11 р. № 583 (ПДВ-8722,00), від 21.07.11 р. № 584 (ПДВ-8470,00), від 27.07.11 р. № 585 (ПДВ-18902,67).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Також, слід зазначити, що в основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/послуг.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу, факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як встановлено судом, представником відповідача не надано суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами мали місце обставини які порушують приписи чинного законодавства та вимоги визначені договорами.

Суд критично ставиться до посилання відповідача у Акті перевірки № 270-34/22-00/37530862 від 01.06.2012р. на відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності, оскільки відсутність такових, не є безумовним доказом та не свідчить про не спроможність виконання господарських зобов'язань.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «ТП Тепломаркет» та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Щодо використання Роздільнянською МДПІ під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Тепломаркет» інформації, отриманої слідчими в порядку кримінального процесуального законодавства, та яка перебуває в матеріалах кримінальної справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначений статтею 83 Податкового кодексу України.

Зокрема, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалося вище, висновки податкового органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. При цьому вказані матеріали не відносяться до документів, визначених Податковим кодексом України, не є експертними висновками або судовими рішеннями та не є такими, що отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В той же час представником відповідача в судовому засіданні було наголошено, що матеріали кримінальної справи використовувалися як податкова інформація.

Поняття «податкова інформація» визначено в п.п. 14.1.171. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що термін «податкова інформація» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналіз вказаної норми дає змогу прийти до висновку, що податкова інформація - це інформація, яка створена або отримана податковим органом в процесі своєї діяльності в порядку, встановленому Податковим кодексом України. При цьому жодних інших підстав для її створення або отримання не передбачено. Таким чином, оскільки інформація, що використовувалася податковим органом під час перевірки ТОВ «ТП Тепломаркет» була отримана не в порядку, встановленого Податковим кодексом України, а в порядку Кримінально-процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що перевіряючи не мали законних підстав використовувати матеріали кримінальної справи під час перевірки, тим паче, що за вказані матеріали судові рішення не приймалися.

Вказана позиція суду також кореспондується з главою 7 Податкового кодексу України (статті 71-73) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984.

Так, статті 72 «Збір податкової інформації» та 73 «Отримання податкової інформації органами державної податкової служби» Податкового кодексу України визначають джерела та порядок отримання податкової інформації, проте жодним чином вказані статті не містять посилання на таке джерело інформації як матеріали кримінальної справи.

Так само, Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, та не з посиланням на матеріали кримінальної справи.

Щодо використання безпосередньо судом під час розгляду справи матеріалів кримінальної справи, на яку посилається відповідач, як на встановлені фактичні обставини суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, суд звертає увагу на Лист Державної податкової служби України від 31.07.2012 р. № 20727/7/10-0217/2986, за результатами проведення 30.05.2012 р. у Вищому адміністративному суді України круглого столу з питань однакового застосування норм Податкового кодексу України, з питання права слідчого у межах Кримінального процесуального кодексу України призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Відповідно до абзацу другого ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 КПК України законом, що визначає повноваження слідчого та відповідно до якого здійснюється провадження у кримінальних справах, є КПК України.

Статтею 66 КПК України визначено, що особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організації, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізії, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Постанова слідчого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Враховуючи зазначене, законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання. Такі постанови,з позиції суддів 4 палати ВАСУ, висвітленій на засіданні круглого столу, є обов'язковими до виконання органами ДПС України.

Таким чином, підсумовуючи наведене, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Щодо використання податковим органом під час перевірки матеріалів перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Забудова Світу», суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, перевірка може проводитися в тому числі й на підставі отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Здійснивши аналіз акту перевірки та зазначених в ньому витягів з актів перевірок вказаних підприємств суд з'ясував, що:

- перевіркою ТОВ «Забудова Світу», у акті від 01.03.2012 р. №1109/23-4/37242411 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова Світу», код ЄДРПОУ 37680145, з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період за період червень, липень, серпень 2011р. встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою та враховуючи той факт, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період червень, липень, серпень 2011 року, які підпадають під визначення ст.185 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки;

- перевіркою ТОВ «Забудова Світу», у акті від 16.03.2012 р. №298/22-3/37242411 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова Світу», код ЄДРПОУ 37680145, з питань підтвердження отриманих данних від платників податків за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2011р., встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за перевірений період які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами доповненнями); перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг, які підпадають г визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами доповненнями), та вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2756-vi із змінами та доповненнями.

- перевіркою ТОВ «Тетрабудсервіс», у акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.12 №107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тетрабудсервіс» (код ЄДРПОУ 37508271) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року», встановлено що підприємство не знаходиться за податковою адресою та враховуючи той факт, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Тобто фактично відповідачем було використано під час перевірки інформацію про неможливість здійснити зустрічну перевірку господарських операцій. При цьому на підставі вказаних обставин відповідачем зроблені висновки про нікчемність господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами.

Суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, проте вказане документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (такі як - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за ненадання первинних документів або правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування та не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Вказана позиція також узгоджується з висновками Верховного суду України, викладених у постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, в яких зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Більш того вказана позиція співпадає із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому суд звертає увагу, що вказана позиція стосується не лише адміністрування податку на додану вартість, а й впливає на загальні принципи ведення податкового обліку з усіх видів податку.

Таким чином, суд вважає, що не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту. Більш того, суд вважає, що ці висновки податкового органу ґрунтуються на сумнівах, які не можуть бути доказами.

Крім того, суд зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначений «Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1232 (далі за текстом - Порядок №1232 від 27.12.2010р.), пунктом 3 якого передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1232 від 27.12.2010 року визначені підстави для проведення зустрічних звірок, а саме встановлено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Виходячи з положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що діюче податкове законодавство дозволяє податковим органам проводити зустрічну звірку суб'єкта господарювання виключно за наявності хоча б однієї з двох підстав: або, якщо під час перевірки платника податків та зборів (контрагента суб'єкта господарювання) виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій з суб'єктом господарювання, або, якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідачем (суб'єктом владних повноважень) не надано пояснень щодо існування підстав для проведення зустрічної звірки TOB «Забудова Світу» та TOB «Тетрабудсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, які чітко визначені п. 2 Порядку № 1232 від 27.12.2010 року, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у податкового органу сумнівів стосовно факту здійснення операцій позивачем або існування розбіжностей задекларованих у декларації з податку на додану вартість за липень - серпень 2011 року показників податкового кредиту та податкових зобов'язань у ТОВ «ТП Тепломаркет» з контрагентами, відповідачем також суду не надано.

За приписами п.4 Порядку №1232 від 27.12.2010 р. орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Вимоги до оформлення запиту визначені п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі проведення зустрічної звірки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковий орган не мав визначених законом підстав для вчинення дій по проведенню зустрічної звірки.

Крім того, з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 звернув увагу на таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції,установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

На підставі наданих позивачем первинних документів суд з'ясував зміст зазначених господарських операцій, який також знайшов своє відображення в бухгалтерському обліку.

Позивач надав до суду первинні документи, що підтверджують використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності шляхом реалізації іншим суб'єктам господарювання.

Таким чином, фактично позивач надав суду документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

Також суд критично ставиться до посилань податкового органу на ненадання товаро - транспортних накладних, оскільки відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро - транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро - транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000522200 від 25 червня 2012 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 25.06.2012 р. № 0000522200.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

18 жовтня 2012 року

.