№ 26416621, 15.10.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4120/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1) до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області (далі -ДПІ у Біляївському районі), в якому позивач з урахуванням уточненого адміністративного позову (а.с. 57-60) просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № НОМЕР_1 ДПІ у Біляївському районі Одеської області; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року № НОМЕР_2 ДПІ у Біляївському районі Одеської області.

У своєму позові позивач зазначив, що співробітниками ДПІ у Біляївському районі була проведена позапланова документальна виїзна перевірка щодо своєчасності та сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Река»за період січень-квітень 2011 року, за результатами якої складно акт перевірки від 10.01.2012 року № 25/17-01/НОМЕР_3 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № НОМЕР_1 про стягнення суми грошового зобов'язання в розмірі 21321,45 грн. Із вказаним податковим повідомленням-рішенням та висновками акта перевірки позивач не згоден та вважає їх такими, що суперечать законодавству України. Позивач зазначив, що при веденні податкового обліку діяв у відповідності до вимог законодавства та відображав всі податкові операції на підставі відповідних первинних документів. Для перевірки ним були надані видаткові та податкові накладні, а розрахунку здійснювались у безготівковій формі. З урахуванням зазначеного, на думку позивача, ним дотримано вимоги ст. 198 Податкового кодексу України та правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Река». При цьому позивач звертає увагу суду на той факт, що висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки, складеному за результатом проведення перевірки його діяльності, ґрунтуються лише на акті про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» за період січень-квітень 2011 року, складеному ДПІ у Малиновському районі м. Одеси. Так посилання позивач вважає протиправним, оскільки висновки щодо відсутності умов для ведення господарської діяльності у ПП «Река»зроблені податковим органом без проведення перевірки, а також через те, що, на його думку, висновки акта перевірки стосовно іншого суб'єкта господарювання не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства. Крім того, позивач зазначив, що дії щодо складання висновків згаданого акта перевірки відносно ПП «Река»були визнані судом протиправними. В ході проведення апеляційного оскарження було прийнято ще одне протиправне податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року № НОМЕР_2 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по оскаржуваному першому рішенню на загальну суму 2103, 44 грн.. З метою недопущення арешту активів позивача він сплатив до бюджету надлишкові кошти на загальну суму 23137,84 грн..

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 124-126), а яких зазначив, що працівниками ДПІ у Біляївському районі складено акт від 10.01.2012 року № 25/17-01/НОМЕР_3 про результати виїзної позапланової перевірки суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 щодо своєчасності та сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Река»за період січень-квітень 2011 року. Перевіркою встановлено, що позивач здійснив операції з придбання продукції (насіння соняшника білі смажені), в тому числі у контрагента ПП «Река»на суму ПДВ 21320,45 грн. До ДПІ у Біляївському районі від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надійшов акт від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река»щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року, з якого вбачається, що в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Река»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю фахівців, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, внаслідок чого встановлено, що операції контрагента позивача за січень-квітень 2011 року вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності, а податкові зобов'язання завищені. В ході проведення перевірки позивача, а також безпосередніх постачальників та постачальників по ланцюгу встановлено відсутність у даних суб'єктів підприємницької діяльності будь-яких матеріальних та організаційних можливостей для здійснення торговельної діяльності, постачання товарів. У зв'язка уз відсутністю документально підтверджених фактів постачання товарів, зокрема, товарно-транспортних накладних, на думку відповідача, дані операції є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Река»є остаточним підтвердженням, що ці операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), не мають реального змісту (фактичних товарів), а відображені лише у формі відповідних документів. Посилаючись на норми ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідач зауважив, що первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція, в свою чергу, є дією або подією, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тоді як позивачем до складу податкового кредиту включені суми ПДВ на підставі документів, виписаних ПП «Река», на вартість послуг (робіт) та товарів, які фактично не було отримано в момент складання первинних документів та не могло бути отримано взагалі з причин відсутності у контрагента технічних можливостей для ведення господарської діяльності, а також, виходячи з мети його створення, яка ґрунтувалась на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди. Таким чином, на думку відповідача, в порушення п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при відображенні в обліку господарських взаємовідносин з ПП «Река»позивачем завищено податковий кредит за період січень-квітень 2011 року на загальну суму ПДВ 21320,45 грн..

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у наданих ним до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 26.12.2011 року по 30.12.2011 року ДПІ у Біляївському районі було проведено виїздну позапланову перевірку суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1, код НОМЕР_3, щодо своєчасності та сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Река»код за ЄДРПОУ 36919740, за період січень-квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.01.2012 року № 25/17-01/НОМЕР_3 (а.с. 18-21).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за період січень-квітень 2011 року у сумі 21320,45 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Біляївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № НОМЕР_1, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 21321,45 грн., в тому числі за основним платежем -21320,45 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 1 грн. (а.с. 17).

19.06.2012 року ДПІ у Біляївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 21034,4 грн. ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2103,44 грн. (а.с. 16).

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача щодо встановлення порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується, зокрема, на недоведеності, на думку відповідача, факту постачання товару від ПП «Река»на адресу позивача

З урахуванням зазначеного суд вважає за необхідне дослідити питання товарності господарських операцій, що склались між позивачем та ПП «Река».

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тоді як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Відповідно до ч. 1 ст. 9 згаданого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за січень, лютий, березень та квітень 2011 року, до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем, зокрема віднесено суми ПДВ, сплачені ПП «Река»(інн 369197415524) на загальну суму 21034,40 грн., в тому числі у січні 2011 року -2671,46 грн., у лютому 2011 року -6155,47 грн., у березні 2011 року -6990,13 грн., у квітні 2011 року -5503,39 грн. (а.с. 83-96).

Судом встановлено, що 01.11.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Река»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 4, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець покупає товар, вид, кількість, якість та вартість якого визначається згідно з положеннями зазначеного договору. Конкретне найменування кожного виду товару, купівля-продаж якого є предметом цього договору, визначається відповідно до заказу покупця. (а.с.15).

Договором також передбачено, що кількість та ціна кожного виду товару, рівно як і загальна вартість товару, купівля-продаж якого є предметом цього договору, визначається згідно з товаросупроводними документами (видатковими та податковими накладними), виписаними продавцем при відвантаженні товару. Доставка товару здійснюється за домовленістю

Судом досліджені надані до суду копії видаткових та податкових накладних на підтвердження поставки товару за умовами зазначеного договору протягом січня-квітня 2011 року (а.с. 7-14).

Втім, як зазначалось вище, обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а і фактичність безпосередньої поставки товарів. При цьому будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Досліджуючи обставини товарності проведених господарських операцій, суд акцентує увагу на тому, що ані до перевірки, ані до суду позивачем не надано доказів на підтвердження доставки йому придбаного товару. Через непередбаченість в умовах договору способу доставки товару, неможливо встановити, яким чином відбувалась поставка товару -чиїми силами та за чій рахунок.

Проте, у будь-якому разі відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з положеннями п. 1 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Однак, всупереч вказаним нормам права позивачем не надано будь-яких доказів здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій з ПП «Река», в тому числі щодо обліку отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Однією із обов'язкових умов виникнення права на формування податкового кредиту згідно із вищенаведеними нормами Податкового кодексу України є подальше використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, втім, позивачем не надано відповідних доказів, а також не визначено, в якій спосіб ним використано придбаний товар.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним у ПП «Река»товару, з приводу чого позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року у сумі 21320,45 грн.. Посилаючись на протиправність висновків податкового органу, акцентуючи при цьому особливу увагу на наявність у позивача всіх необхідних первинних документів, ФОП ОСОБА_1 не спростував у суді належними доказами у справі безтоварний характер господарських операцій, що вчинялись між ним та ПП «Река».

Суд критично оцінює посилання позивача на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року у справі № 2а/1570/10346/2011, якою було визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до акта перевірки від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380 висновків щодо нікчемності правочинів (ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України), укладених ПП «Река»при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Река» з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами (а.с. 22-30).

Так, досліджуючи правомірність висновків акта перевірки від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380, складеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відносно ПП «Река»щодо нікчемності правочинів, укладених цим підприємством, суд у справі № 2а/1570/10346/2011 встановив, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із своїми контрагентами. При цьому судом зазначено, що без визначення та дослідження договорів контрагентів позивача, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, не може бути перевірена правомірність висновків акта перевірки. Як вбачається із наданого судового рішення у справі № 2а/1570/10346/2011, висновок суду про протиправність дій податкового органу щодо включення до згаданого акта перевірки висновків про нікчемність правочинів, які укладались ПП «Река», також ґрунтуються на аналізі положень Цивільного кодексу України, зміст яких свідчить про те, що наведені правочини не відносяться до категорії нікчемних, а є оспорюваним правочинами.

Виходячи з положень ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, дійсно, висновок щодо нікчемності правочинів на підставі згаданих норм Цивільного кодексу України є протиправним, що й встановлено Одеським окружним адміністративним судом у справі № 2а/1570/10346/2011.

Однак, судом у справі № 2а/1570/10346/2011 окремо не досліджувались обставини здійснення конкретних господарських операцій ПП «Река»із його контрагентами, в тому числі з ФОП ОСОБА_1, та висновок щодо протиправності дій податкового органу зроблений в тому числі у зв'язку із відсутністю свідчень про відповідне дослідження податковим органом під час перевірки первинних документів, складених ПП «Река»спільно з його контрагентами про здійснення ними господарських операцій.

Тобто, до висновку щодо протиправності дій податкового органу з включення до акта перевірки висновків про нікчемність укладених ПП «Река»правочинів та відсутність факту передачі товарів його контрагентам суд дійшов лише з процедурних підстав, а протиправними є лише дії щодо включення висновку саме щодо нікчемності правочинів безпосередньо до акта перевірки від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380. Однак встановлений судом факт щодо протиправності визнання правочинів нікчемними не є доказом товарності відповідних господарських операцій, які відбувались між позивачем та ПП «Река», оскільки таке питання потребує окремого вивчення, що в межах згаданої судової справи не досліджувалось.

Натомість в межах цього судового процесу досліджені надані позивачем документи з приводу господарських відносин із ПП «Река», які у своєї сукупності та взаємозв'язку не спростовують висновку відповідача щодо відсутності реального характеру такої операції.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно до податкового кредиту з податку на додану вартість у січні-квітні 2011 року включено суму ПДВ у розмірі 21320,45 грн. по взаємовідносинах з ПП «Река».

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з положеннями п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, відповідно до п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З урахуванням зазначеного податковим органом правомірно було самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 гривні за встановлене порушення податкового законодавства, яке відбулось у період з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Так, судом встановлено, що позивач скористався правом на адміністративне оскарження прийнятого щодо нього відповідачем податкового повідомлення-рішення. За результатами оскарження 04.05.2012 року було прийнято рішення ДПС України № 13456/м/10-2315 (а.с. 106-107), яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін, тобто, зазначене грошове зобов'язання позивача було узгоджено, у зв'язку з чим останнім днем для сплати узгодженого грошового зобов'язання по вказаному податковому повідомленню-рішенню було 14.05.2012 року. Проте, позивач сплатив цю суму лише 12.06.2012 року, тобто, з затримкою 29 днів, про що свідчить акт від 19.06.2012 року № 671/17-01, складений головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Біляївському районі та позивачем (а.с. 103).

З урахуванням зазначеного податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року № НОМЕР_2, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 21034,4 грн. ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2103,44 грн., ДПІ у Біляївському районі прийнято правомірно.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області від 23.01.2012 року № НОМЕР_1; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області від 19.06.2012 року № НОМЕР_2 - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 15.10.2012 року.

Суддя С.М. Корой

15 жовтня 2012 року

.