№ 26414776, 03.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4027/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова Михайла Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Терлецького Є. Б.,

представника позивача: Соляника В. С.,

представника відповідача: Василика Р. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод"

до: Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне акціонерне товариство "Шаргородський маслозаввод" (надалі - ПрАТ "Шаргородський маслозавод", позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Шаргородському районі, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082201 від 21.05.2012 р., № 0004221701 від 21.05.2012 р., № 0000092201 від 21.05.2012 р.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані рішення прийняті неправомірно, в порушення чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

12.09.2012 р. до суду від представника позивача надійшла заява про зміну позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправнии та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Шаргородському районі, від 13 серпня 2012 р. № 0000252201, № 0004901701, № 000242201.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях (а. с. 169-170), та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд установив наступне.

На підставі направлень, виданих ДПІ у Шаргородському районі, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з 13.03.2012 р. по 24.04.2012 р. уповноваженими особами ДПІ у Шаргородському районі проведено планову виїзну перевірку ПрАТ "Шаргородський маслозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. За результатами даної перевірки складено акт від 03.05.2012 р. № 127/22/00444576.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000082201 від 21 травня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43717 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 10929,25 грн. (а. с. 11), податкове повідомлення-рішення № 0004221701 від 21 травня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 78722,33 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 13477,29 грн. (а. с. 13), податкове повідомлення-рішення № 0000092201 від 21 травня 2012 року про застосування штрафних санкцій в сумі 445766,38 грн. (а. с. 12).

На отримані податкові повідомлення рішення позивачем до Державної податкової служби у Вінницькій області (надалі - ДПС у Вінницькій області) подано скаргу № 179 від 07.06.12 р. (а. с. 8-10). Рішенням про № 12684/10/10-02-11 від 03.08.12р. ДПС у Вінницькій області задовольнила подану скаргу частково:

- податкове повідомлення рішення № 0000082201 від 21.05.12 р. скасовано частково - залишено без змін в частині нарахування 1367 грн. основного платежу та 342 грн. штрафної санкції,

- податкове повідомлення рішення № 0004221701 від 21.05.12 р. скасовано частково - залишено без змін в частині нарахування основного платежу в розмірі 2181,49 грн. та 2467,69 грн. штрафної санкції

- податкове повідомлення-рішення № 0000092201 від 21.05.12 р. скасовано частково - залишено без змін в частині 12 361,76 грн. штрафної санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення в частині залишено без змін у зв'язку з тим, що податковою не підтверджено наявності в відомостях на здачу молока громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

13 серпня 2012 року на підставі акту перевірки № 127/2200444576 від 03.05.2012 р. ДПІ у Шаргородському районі прийнято податкове повідомлення № 0004901701, яким позивачу за порушення п.п. 9.10.1 б) п. 9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 170.9.1 б) п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 2181,49 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2467,69 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000242201, яким позивачу за порушення п. 3.1 ст. 3, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1367 грн. та нарахоано штрафну санцію в розмірі 342 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000252201, яким позивачу за порушення п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні застосовано штрафну санкцію в розмірі 12361,76 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, в зв'язку з чим подано заяву про зміну позовних вимог.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); тощо.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом установлено, що результатом нарахувань податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є твердження податкового органу про порушення позивачем абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.2 ст.138, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138 ПК України при здійсненні прямих матеріальних витрат з придбання сировини, внаслідок чого відповідач вважає, що ПрАТ "Шаргородський маслозавод" завищив валові витрати. Відповідач вважає такими, що не підтверджують факт видачі коштів за отримане у населення молоко відомості на виплату готівки за молоко у зв'язку з тим, що ідентифікаційні коди фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вказані в цих відомостях, не співпадають з реальними кодами цих фізичних осіб і унеможливлюють ідентифікацію фізичної особи. У зв'язку з тим, що ці відомості відповідачем до уваги не беруться, відповідно, податковий орган збільшив суму валових витрат за даними податкових декларацій до складу валових витрат виробництва та донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб та застосував штрафні санкції за порушення касової дисципліни, оскільки вважає, що вказані відомості грошових виплат населенню за здане молоко не можуть бути відповідним документом, який підтверджує факт виплати коштів. Із зазначеною позицією перевіряючого органу суд не погоджується з огляду на наступне.

У відповідності до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Пункт 44.1. ст. 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2002 р. № 176, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2002 р. за № 722/7010, затверджено форму Приймально-розрахункової відомості про видачу грошей за закуплене молоко від населення, в реквізитах якої дійсно визначено наявність ідентифікаційного коду фізичної особи, якій виплачуються кошти за здане молоко.

Однак, чинним законодавством не передбачено перевірку приймальником сировини ідентифікаційних кодів фізичних осіб. Ідентифікаційні коди були зазначені у відповідну графу відомості на виплату готівки за закуплене молоко від населення на підставі відомостей, наданих самими фізичними особами.

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки були зроблені лише на підставі аналізу нормативних актів про порядок ведення бухгалтерського обліку і які по суті не визначають підстав визнання документів неналежними. Це свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням наказу ДПА України № 1003, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Отже, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України.

У відповідності до п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтверджуючих документів, що додаються до звітів про використання коштів. Неправильне зазначення ідентифікаційного коду за наявності інших підтверджуючих документів не може бути підставою для висновку про недостовірність наданих документів, а тому висновок перевіряючих про завищення валових витрат та відповідне нарахування податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб суд вважає необґрунтованим та недоведеним належними документами.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Шаргородському районі Вінницької області Державної податкової служби, № 0000252201 від 13 серпня 2012 року, № 0004901701 від 13 серпня 2012 року, № 0000242201 від 13 серпня 2012 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович