№ 2637037, 11.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.12.2008 р.                                                                                                     № 6/587

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

позивача Загурська О.Й.

відповідача Філімоненко А.С.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Дочірнє підприємство «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення від 09.06.2008 р. № 0001284120/0 на загальну суму 259203,00 грн., з яких 172802,00 грн. основного платежу та 86401,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 283/97-ВР) в частині включення до валового доходу списаної кредиторської заборгованості, оскільки позивачем не були зменшені валові витрати на суму оприбуткованих товарів.

          Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування чого зазначає, що порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем було включено до складу валових доходів кредиторську заборгованість, яка не була витребувана кредитором ані в претензійному ані в позовному порядку та строк позовної давності якої закінчився в періоді, який перевірявся в сумі 5843141,21 грн. Тому, донарахування позивачу зобов’язання з податку на прибуток та застосування до ДП «Укрнафтогазкомплект»НАК «Нафтогаз України»штрафних (фінансових) санкцій відповідає чинному законодавству України.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків (відповідач) була проведена виїзна планова перевірка Дочірнього підприємства «Укрнафтагазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. За результатами перевірки був складений акт від 30.05.2008 р. № 326/41-20-30167066 та прийняте податкове повідомлення –рішення від 09.06.2008 р. № 0001284120/0 на загальну суму 259203,00 грн.

          Як встановлено актом перевірки, ДП "Укрнафтогазкомплект" до складу валових доходів у відповідності до п.1.25, пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. (в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР) зі змінами та доповненнями, було включено кредиторську заборгованість, яка не була витребувана кредитором ані в претензійному, ані в позовному порядку, та строк позовної давності якої, закінчився в перевіряємому періоді в сумі 5 843 141,21 грн., що відображена в Декларації з податку на прибуток по рядку 01.6 «Інші доході»в 2006 році 829 448,34 грн., в тому числі 2 кв. –150 000,0 грн., З кв. - 679448,34 грн.; в 2007 році 5 013 692,87 грн., в тому числі 1 кв. - 564,09 грн., 4 кв. –5013128,78 грн. (перелік підприємств та інформація, щодо списання кредиторської заборгованості викладено на ст.28-29 Акту перевірки від 30.05.2008 р. № 326/41-20/30167066).

          Відповідач з вказаним податковим повідомленням –рішенням та висновками акту перевірки не погоджується та вказує на те, що кредиторська заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому на думку підприємства, безповоротна фінансова допомога відображається у складі валових доходів, тобто валові доходи збільшуються на суму безповоротної фінансової допомоги. При цьому раніше відображені валові витрати не коригуються, оскільки Закон України № 283/97-ВР не передбачає коригування валових витрат покупця, які були сформовані з урахуванням витрат, нарахованих покупцем при придбанні товару за першою подією відповідно до п. 11.2 ст. 11 цього Закону.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (замовник) та ТОВ «Техкомресурс»(постачальник) був укладений договір постачання від 17.04.2001 р. № 02/174. Предметом вказаного договору є поставка продукції технічного призначення. В подальшому між ТОВ «Техкомресурс»(кредитор), ТОВ «Укргаззбут»(поручитель) та ДП «Укрнафтагазкомплект»НАК «Нафтогаз України»(боржник) був укладений договір поруки № 16/396 від 27.12.2001 р. Предметом вказаного договору є зобов’язання поручителя перед кредитором за належне виконання боржником своїх зобов’язань щодо проведення розрахунків за договором на постачання продукції матеріально – технічного призначення № 02/174 від 17.04.2001 р.

Постачальником була здійснена поставка продукції технічного призначення, однак розрахунки між позивачем та ТОВ «Техкомресурс»проводилися не в повному обсязі.

Протоколом засідання постійно діючої комісії по списанню дебіторської та кредиторської заборгованості ДП «Укрнафтогазкомплект» від 28.04.2006 р. № 17-к кредиторська заборгованість перед ТОВ «Укргаззбут»була списана, оскільки минув строк позовної давності і вимоги щодо погашення заборгованості не надходили.

Пунктом 1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до п.1.23 ст. 1 Закону України № 283/97-ВР, безоплатно надані товари (роботи, послуги) –це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Згідно з ст. 713 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки, вказаний договір передбачає передачу прав власності на товари за грошову або іншу компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими в розумінні п.1.23 ст.1 Закону України Закону України №283/97-ВР.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто, загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України №283/97-ВР.

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором поставки (купівлі-продажу), набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

          Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсації вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат , наведеному у п.5.1 ст. 5 цього Закону.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР, включаються до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесені витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.           

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.           Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.