№ 2636769, 23.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.12.2008 р.                                                                                                     № 6/520

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Дочірнє підприємство "Автотрейдінг-Центр"

до Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

Представники: від позивачаВасиленко Г.А. від відповідача Губар М.В. На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 23.12.2008р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Автотрейдінг - Центр» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень –рішень від 19.02.2008 р. № 0000362310/0 та від 22.04.2008 р. № 0000362310/1. В ході судового розгляду позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог та просив скасувати податкові повідомлення –рішення від 19.02.2008 р. № 0000362310/0, від 22.04.2008 р. № 0000362310/1 та від 23.05.2008 р. № 0000362310/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач –ДП «Автотрейдінг-Центр»вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач –ДПІ у Святошинському районі м. Києва дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 283/97-ВР). Позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат витрати пов’язані з нарахуванням та виплатою роялті. А тому, донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій суперечить чинному законодавству.

Відповідач проти позову заперечує в обґрунтування чого зазначає наступне. При проведенні перевірки ДП «Автотрейдінг - Центр»податковим органом було встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат суму нарахованого, але не сплаченого роялті на підставі ліцензійного договору на знак для товарів та послуг від 03.02.2003 р. № 03/0203-АЦ-ТМ укладеного з ЗАТ «Атолл Холдінг», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 119586,00 грн. за періоди ІІІ квартал 2006 р., ІІ квартал 2007 р., ІІІ квартал 2007 р.

Тому, ДПІ у Святошинському районі м. Києва вважає, що донарахування позивачу податку на прибуток відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва з 28.12.2007 р. по 31.01.2008 р. була проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Центр»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої 07.02.2008 р. складений Акт № 21/23-209/31904132.

На підставі Акту перевірки ДШ у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2008 р. № 0000362310/0, відповідно до якого, ДП «Автотрейдінг-Центр»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 175 047,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 119 586,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 55 461,40 грн.) у зв'язку із порушенням п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-Ш.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на лист Державної податкової адміністрації України від 05.09.2005р. №17622/7/15-1117, згідно якого надається роз'яснення стосовно деяких питань, пов'язаних із оподаткуванням роялті, зокрема - "...якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкт при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності передавані або відчужувати зазначений об'єкт - тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю "роялті", визначеному п1.30 ст. 1 Закону.

Незалежно від того, належать зазначені платежі до роялті чи ні, обкладання податком па прибуток відбувається на загальних підставах, тобто вони включаються до складу валового доходу підприємства –отримувача на підставі п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України № 283/97-ВР та в разі, якщо сплата цих платежів пов’язана з веденням господарської діяльності користувача об’єкта інтелектуальної власності (ліцензіата), вони включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що ним правомірно встановлено заниження податкового зобов’язання податку на прибуток в сумі 119586,00 грн. ДП «Автотрейдінг - Центр».

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та податковим повідомленням –рішенням та оскаржив його в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Вказане податкове повідомлення-рішення не було отримано позивачем та повернуте відправнику (ДПІ у Святошинському районі м. Києва) відділенням поштового зв'язку. На цій підставі відповідач розмістив зазначене податкове повідомлення - рішення на дошці оголошень, про що складений акт від 20.02.2008 р. № 3/23-20.

Позивач 27.02.2008 р. подав скаргу № 26 до ДПІ у Святошинському районі м. Києва на податкове повідомлення-рішення від 19.02.2008 р. № 0000362310/0.

Рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 21.04.2008р. № 2705/10/25-033 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. У зв'язку з цим прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.04.2008 р. №0000362310/1.

Позивач 07.05.2008 р. подав скаргу від 05.05.2008 р. № 45 до ДПА в м. Києві на податкове повідомлення - рішення від 19.02.2008 р. № 0000362310/0.

Рішенням ДПА у м. Києві від 20.05.2008 р. № 2069/10/25-114 вказану скаргу залишено без розгляду.

ДП «Автотрейдінг-Центр»вважає, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 19.02.2008 р. №0000362310/0 та від 22.04.2008 р. №0000362310/1 та від 23.05.2008 р. № 0000362310/2 підлягають скасуванню.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків ДПІ у Святошинському районі м. Києва, викладених в Акті перевірки (стр.11, 17) та рішенні про результати розгляду первинної скарги, ґрунтуються на тому, що в порушення пп.5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, яким встановлено, що до валових витрат відносяться витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку, ДП «Автотрейдінг-Центр»до складу валових витрат віднесено суму нарахованого, але не сплаченого роялті на підставі ліцензійного договору на знак для товарів та послуг від 03.02.2003р. № 03/0203-АЦ-ТМ укладено між позивачем та ЗАТ «Атолл Холдінг».

Виключно на вказаній підставі ДПІ дійшла висновку про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 119 586,00 грн., в тому числі по періодах:

З квартал 2006 року - 76 952, 00 грн.;

2          квартал 2007 року - 7 634,00 грн.;

3          квартал 2007 року - 35 000, грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1.30 ст.1 Закону України № 283/97-РВ, роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов Ліцензійного договору на знак для товарів і послуг від 03.02.2003 р. № 03/0203-АЦ-ТМ укладеного позивачем з ЗАТ «Атолл Холдінг», згідно якого останній надає позивачу за винагороду ліцензію на користування товарним знаком «AUTOtraiding». Даний товарний знак використовується ДП «Автотрейдінг-Центр» для позначення послуг, товарів, що надаються, виготовляються або збуваються, тобто, вся продукція позивача позначається товарним знаком «AUTOtraiding». Таким чином, позивач використовує придбаний товарний знак безпосередньо у власній господарській діяльності, а отже понесені витрати на його придбання відносяться до валових витрат.

При цьому, нормами Закону України № 283/97-ВР не встановлено спеціального (окремого) порядку формування валових витрат пов'язаних з виплатою роялті. Обкладання платежів по роялті податком на прибуток відбувається на загальних підставах, а саме, вони включаються до складу валових витрат в разі, якщо сплата цих платежів пов'язана із веденням господарської діяльності користувача об'єкта інтелектуальної власності (ліцензіата).

Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що використання позивачем товарного знаку в господарській діяльності, а саме витрати, пов'язані із сплатою роялті не с операціями особливого виду в зв'язку з цим, керуючись п.5.1, п.5.4 ст.5 Закону України № 283/97-ВР ДП «Автотрейдінг- Центр»правомірно відносило витрати пов'язані зі сплатою роялті до складу валових.

Підпунктом 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України № 283/97-ВР визначено, що витрати, пов'язані з виплатою роялті є витратами подвійного призначення та відносяться до валових витрат в залежності від того, чи будуть вони використовуватись в господарській діяльності чи ні.

Тобто, п.5.4 ст.5 цього Закону встановлений перелік витрат, які включаються до складу валових і приймають участь у формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток (до якого відноситься роялті) та умови віднесення визначених витрат до складу валових (а саме, у разі використання придбаного нематеріального активу в господарській діяльності).

Оскільки придбаний нематеріальний актив використовується виключно у господарській діяльності позивача - витрати по сплаті роялті правомірно включені до валових.

Процедура формування податкових зобов'язань з податку на прибуток є загальною та закріплена в ст.11 Закону України № 283/97-ВР, відповідно до якої датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання грошових коштів з банківських рахунків на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі придбання за готівку день видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата

фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, ДП «Автотрейдінг-Центр»керуючись пп.11.2 ст.11 Закону України № 283/97-ВР,при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток платежів пов'язаних з виплатою роялті за відповідний звітний період правомірно відносило на валові витрати суму нарахованої винагороди по роялті за використання торгової марки по договору від 03.02.2003 р. №03/0203-АЦ-ТМ з ЗАТ «Атолл Холдінг»по першій події - при нарахуванні роялті на підставі Актів виконаних робіт, наданих ЗАТ «Атолл Холдінг», від 31.07.2006 р., 31.08.2006 р., 30.09.2006 р., 30.04.2007 р., від 31.05.2007 р., 30.06.2007 р., 31.07.2007 р., 31.08.2007 р., 30.09.2007 р. (копії в матеріалах справи).

Також суд погоджується з твердженням позивача щодо помилкового визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме.

Розрахунки завищення ДП валових витрат наведені Відповідачем на стр.11 Акту перевірки в таблиці 1 розділу 3.1.2, а висновки зводяться до того, що у разі, якщо протягом звітного кварталу, в якому відбулося нарахування роялті і відповідно віднесення нарахованої суми до складу валових витрат, Позивач не сплатив повністю або частково нараховану суму - несплачена сума неправомірно відносити до складу валових витрат. Такі висновки відповідача є неправомірними не лише в частині застосування положень Закону України № 283/97-ВР щодо визначення дати формування валових витрат з роялті по факту сплати, але і по суті здійснених розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, роялті, нараховані в ІІІ кварталі 2006 року в сумі 476 709, 12 грн., виплачене в повному обсязі в наступному порядку:

в ІІІ кв. 2006 року - в сумі 168 903,04 грн. (що підтверджується банківськими виписками від 04.09.2006р. та від 22.09.2006р.);

в ІУ кв. 2006 року - в сумі 307 806,08 грн. (банківські виписки від 12.10.2006р. та від 16.10.2006р.).

Відповідач не врахував даний факт, та незважаючи на те, що ІУ квартал 2006 року також перевірявся і всі документи, підтверджуючі проведені виплати буди надані до перевірки, визначив заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток наступним чином:

476 709,12 грн. (сума роялті) –168 903,04 грн. (сплачена сума у кварталі нарахування роялті, тобто ІІІ кв. 2006р.) = 307 806,08 грн. (сума, яка на думку відповідача неправомірно включена до складу валових витрат).

На суму 307 806,08 грн. відповідач нарахував податок на прибуток у розмірі 76 951,52 грн. (307 806,08 грн. * 25%).

Разом з тим, оскільки на кінець 2006 року всі обов'язкові платежі по роялті були сплачені і розбіжність була відсутня (зазначене підтверджує і податковим органом в таблиці визначеній в Акті), тому і відсутній факт заниження податкового зобов'язання. А сплата позивачем 76 951,52 грн. (донарахованого відповідачем) є переплатою даного податку.

У висновках до Акту перевірки (стр.17) відповідач вказує про завищення в ІУ кв. 2006 року податкового зобов'язання з податку на прибуток - 76952,00 грн. (тобто суми, яка на його думку не була сплачена в ІІІ кв. 2006 року). При цьому, незважаючи на те, що податкові зобов'язання погашені (76 952 - 76 952 грн.=0) відповідач прийшов до неправомірного висновку про необхідність їх повторної сплати.

Відповідно до п.11.1 ст.11 Закону України № 283/97-ВР, для сплати податку на прибуток встановлені наступні податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податок на прибуток розраховується наростаючим підсумком. В зв'язку з цим, у разі, якщо на думку податкового органу валові витрати були завищені в ІІІ кв.2006 р., то в ІУ кв. 2006 р. валові витрати були занижені. Таким чином, по результатам звітного 2006 року податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток, навіть виходячи з позиції ДПІ щодо необхідності формувати валові витрати у періоді в якому відбулася виплата роялті, завищені не були.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, податкове повідомлення –рішення в частині донарахування податкового зобов’язання на суму 119586,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 55461,40 грн. суперечить чинному законодавству України.

          Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення –рішення від 19.02.2008 р. №0000362310/0 та від 22.04.2008 р. № 0000362310/1 та від 23.05.2008 р. № 0000362310/2.

3. Судові витрати 3,40 грн. судового збору, присудити на користь Дочірнього підприємства «Автотрейдінг - Центр» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.