Решение № 26328676, 04.10.2012, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді -Шеремет А.М.,

суддів: Хилевича В.С., Шимківа С.С.

секретар судового засідання Приходько Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 29 лютого 2012 року в справі за позовом заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 29 лютого 2012 року вирішено спонукати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оформити право користування земельною ділянкою площею 18,13 м. кв. (умовна частка) на АДРЕСА_1 та укласти з Рівненською міською радою договір оренди вказаної земельної ділянки на умовах, визначених проектом договору від 13 грудня 2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір.

Вважаючи дане рішення незаконним через неповне встановлення судом обставин справи, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.

Вказує, що судом не взято до уваги, що заяву про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території за будинковолодінням АДРЕСА_1 ні вона, ні ОСОБА_2 не писали.

Зазначає, що в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 їй та ОСОБА_2 належить приміщення, що розташоване на першому поверсі і земельна ділянка для проведення підприємницької діяльності їм не потрібна.

Вказує, що своїм договором Рівненська міська рада надає в оренду умовну частку земельної ділянки, яка не виділена в натурі на місцевості, межі якої не визначені.

Рівненська міська рада повинна була надати земельну ділянку для обслуговування вищевказаного багатоквартирного будинку в користування організації, яка здійснює управління цим будинком, натомість надала її в оренду у спосіб, який не передбачений законодавством власникам кількох приміщень першого поверху, при цьому не згадала, що будинок має декілька співвласників.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту ухилення відповідачів від укладення договору оренди земельної ділянки, а тому вважав позов обґрунтованим.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Рівненської міської ради від 02 жовтня 2008 року № 1897 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1». затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в розмірі розрахункової частки земельної ділянки, в тому числі суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2, та ОСОБА_1, оформити право користування земельною ділянкою площею 18,13 м. кв. /умовна частка/ на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлового приміщення та зобов'язано землекористувачів у тримісячний термін з дня прийняття цього рішення виготовити та отримати документи, що посвідчують право користування землею, виконувати свої обов'язки, відповідно до вимог ст. 96 ЗК України, попереджено, що нарахування орендної плати проводиться із дня прийняття рішення Рівненською міською радою.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу уникнення відповідачами укладення договору оренди земельної ділянки з Рівненською міською радою, речове право на яку та зобов'язання укласти відповідний правочин визначені умовами рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 і 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З наведеного випливає, що при укладенні договору сторони повинні виходити виключно зі свого вільного волевиявлення, а примушування особи до виконання обов'язку, який не ґрунтується ані на договорі, ані на законі, слід вважати неправомірним.

Крім того, задоволення цієї матеріально-правової вимоги об'єктивно суперечить змісту ст. 16 ЦК України, оскільки її не можна визнати належним способом захисту цивільних прав та інтересів особи.

У зв"язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 14,16, 627 ЦК України, 93 ЗК України, ст. ст. 11, 303, 304, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 29 лютого 2012 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради відмовити за безпідставністю.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча

Судді: