Постановление суда № 26320906, 05.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2012 р.

Справа № 2-а-2042/10/2170

Категорія:8.2.6.

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів –Зуєвої Л.Є., Єщенка О.В.

розглянув у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі –ДПІ): від 10 листопада 2009 року №0005022301/0; №0005022301/1 від 22 січня 2010 року; №0005022301/2 від 02 квітня 2010 року.

За результатами розгляду справи Херсонським окружним адміністративним судом 15 червня 2010 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції визнав протиправними податкові повідомлення-рішення: від 10 листопада 2009 року №0005022301/0; від 22 січня 2010 року №0005022301/1; від 02 квітня 2010 року №0005022301/2 в частині збільшення зобов’язання з податку на прибуток на 713375 грн. 34 коп., у тому числі за основним платежем 474533 грн. 56 коп. та за штрафними санкціями 238841 грн. 78 коп. У задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада»(надалі –Товариство), повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції заслухала суддю-доповідача, розглянула та обговорила доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

ДПІ було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2009 року та складено акт №3221/23-8/19231110 від 27 жовтня 2009 року. На підставі акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення якими визначено податкові зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 790550 грн.34 коп. із них (527033 грн. 54 коп. за основним платежем і 263516 грн.78 коп. за штрафними санкціями). Підставою для донарахування стало твердження податкового органу про порушення Товариством п.5.1 п.п.5.2.1. п. 5.2. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2009 року необґрунтовано віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені приватним підприємцям по договорам про надання послуг: по виконанню електротехнічних робіт; налаштуванню (налагодженню), монтажу, ремонту та встановленню контрольно-вимірювальних приладів (апаратури), виготовленню контрольно-вимірювальних приладів (техніки), розробці програмного забезпечення, розробці системи управління, веденню податкового обліку, надання маркетингових та консультаційних послуг, які не пов’язані з господарською діяльністю. При цьому, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформленні з порушенням встановленого порядку щодо складання первинних документів: не містять обсягу господарських операцій, одиниць виміру, не визначено суті операції (вичерпної інформації щодо таких послуг), що свідчило б про зв'язок таких послуг з веденням господарської діяльності підприємства. Крім того, приватні підприємці, з якими укладалися угоди, згідно до штатного розкладу працюють на різних посадах цього ж підприємства.

Суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача та вказав, що згідно до вимог п.п. 5.2.1 п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»де передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Установлення додаткових обмежень, крім визначених п.5.3-5.7 вище зазначеного Закону).

Тому, послуги ведення бухгалтерського обліку, по виконанню електротехнічних робіт; налаштуванню (налагодженню), монтажу, ремонту та встановленню контрольно-вимірювальних приладів (апаратури), виготовленню контрольно-вимірювальних приладів (техніки), розробці програмного забезпечення, розробці системи управління, веденню податкового обліку, надання маркетингових та консультаційних послуг без будь-яких обмежень можуть виконуватися особами, які на думку платника податків мають достатній освітній та професійний рівень.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими наведені вище висновки суду, оскільки сама-пособі констатація того факту, що приватні підприємці в основний час працюють на цьому ж підприємстві за трудовими договорами, не дає підстави стверджувати про відсутність у Товариства підстав для віднесення до складу валових витрат затрачених сум, сплачених приватним підприємцям по договорам надання послуг.

Суд апеляційної інстанції вважає, також, правильним і висновок суду щодо відхилення доводів відповідача стосовно недостатність інформації для встановлення приналежності витрат на ведення податкового обліку. Як вбачається з наданих та залучених до матеріалів справи укладених між сторонами договорів надання послуг, в них викладено суть операції, обсяги господарської операції, одиниці виміру такої господарської операції. Повторне дублювання цих даних в актах виконаних робіт не є зайвим, але і не є обов’язковим.

Отже, зважаючи на все вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані платником податків первинні документи, як то: договори, акти виконаних робіт, акти прийняття-здачі робіт відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та складені у відповідності з вимогами п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу - Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: