Постановление суда № 26314239, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року м. Київ К-26341/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009

по справі № 14/84

за позовом Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Закарпаттурист"

до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 11.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення рішення Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області від 17.01.2008 № 0000081650/0 про зобов'язання Біласовицького лікувально-оздоровчого комплексу «Пікуй»Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям «Закарпаттурист»сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1910,59 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 3812,17 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, актом від 17.01.2008 №8/1650/13594188 «Про порушення платіжної дисципліни»відповідачем було встановлено порушення Біласовицьким лікувально-оздоровчим комплексом «Пікуй»Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям «Закарпаттурист»вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягало у порушенні граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ та розраховано штрафні санкції на підставі розрахунку ШС, як додатку до даного акту перевірки.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2008 №0000081650/0 про зобов'язання Біласовицького лікувально-оздоровчого комплексу «Пікуй»Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям «Закарпаттурист»сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1910,59грн. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 3821,17грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач платіжним дорученням № 2 від 25.12.2007 провів самостійну сплату податкового зобов'язання на суму 2005,00 грн. за рахунок погашення податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2007 року, а платіжним дорученням № 2 від 23.01.2008 було сплачено суму 3857,00 грн. із зазначенням у ньому призначення платежу за звітний податковий період - грудень 2007 року.

Проте, контролюючим органом вказані суми зараховано в рахунок погашення податкового боргу за травень 2005 року, внаслідок чого у позивача виник податковий борг зі сплати ПДВ у податкових періодах, які зазначено у платіжних дорученнях, що й стало підставою для застосування штрафних санкцій, правомірність накладення яких оспорюється у справі.

Відповідно до п.п. 7.1.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 134 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Отже, реалізуючи вказане право власності на належне майно та на виконання покладеного обов'язку зі сплати податкового зобов'язання, позивачем вказаними вище платіжними дорученнями сплачено податкове зобов'язання із зазначенням конкретного призначення сплаченої суми. Проте, як встановлено судами, податковим органом змінено цільове призначення платежу.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій податкового органу та задоволенням позовних вимог про скасування рішення від 17.01.2008 № 0000081650/0 про застосування штрафу в розмірі 50 % у сумі 1910,59 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 3812,17 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області - відхилити.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 11.04.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль