Постановление суда № 261867, 18.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18жовтня2006року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого судді Цуркана М.І.,

суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фірми «Порт» на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 червня 2005 року по справі за їх позовом до Керченської МДПІ в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2004 року Фірма «Порт» звернулась до суду з позовом про визнання недійсними податкові повідомлення рішення Керченської МДПІ в Автономній Республіці Крим №0000112200/0 від 2 лютого 2004 року, №0000122200/0 від 2 лютого 2004 року, №000012200/1 від 3 березня 2004 року про донарахування податку на прибуток 3974,11 грн. та штрафних санкцій в сумі 1987, 05 грн. та №0000122200/1 від 3 березня 2004 року про донарахування податку на додаткову вартість 8064, 41 грн. і штрафних санкцій в сумі 4032,2 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2005 р.- 04.04.2005 р. проведена заміна відповідача ДПІ в м.Керчі на його правонаступника Керченську МДПІ. Позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Керчі № 0000112200/0 від 2 лютого 2004 року в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 5023,66 грн. та № 0000122200/0 від 2 лютого 2004 року в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 4022,12 грн. В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішеннь №0000112200/0 від 2 лютого 2004 року про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 346, 25 грн. та №0000122200/0 від 2 лютого 2004 року про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 176, 25 грн. провадження по справі припинити. Визнано недійсними податкові повідомлення рішення №0000112200/1 від 3 березня 2004 року і №0000122200/01 від 3 березня 2004 року. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 червня 2005 року рішення суду першої інстанції змінено, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції : здійснити заміну відповідача ДПІ в м. Керчі в АРК на його правонаступника Керченську МДПІ в АРК. Провадження у справі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Керчі в АРК від 2 лютого 2004 року №0000112200/0 та від 2 лютого 2004 року №0000122200/0 припинити. В позовних вимогах про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень ДПІ в м.Керчі в АРК від 3 березня 2004 року №0000122200/01 та №0000112200/1 відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції частково, а з рішенням суду апеляційної інстанції повністю, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі позивач Фірма «Порт» просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 червня 2005 року та рішення господарського суду АРК від 01.03.2005р.-04.04.2005р. в частині відмовлення в задоволенні вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000122200/0 від 2 лютого 2004 року у сумі 4966, 67 грн. податку на додану вартість і 2483, 34 грн. штрафних санкцій. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000122200/0 від 2 лютого 2004 року у сумі 4966, 67 грн. податку на додану вартість і 2483,34 грн. штрафних санкцій в іншій частині залишити без змін, оскільки суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а саме : ч.3 ст.24 КЗпП України, ст.ст. 99, 101 ЦПК України, ст. 3 п.3.1.2 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 ст.901 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30 січня 2004 рокуДПІ в місті Керчі в Автономній Республіці Крим здійснила перевірку позивача на предмет дотримання податкового та валютного законодавства, про що складено акт №23-5-06/9-25149358. На підставі зазначеного акту 2 лютого 2004 року ДПІв місті Керчі в Автономній Республіці Крим прийняла та надіслала на адресу позивача два податкових повідомлення-рішення: №0000112200/0 та №0000122200/0.По результатам розгляду скарги позивача ДПІв місті Керчі в Автономній Республіці Крим було прийняте рішення від 3 березня 2004 року №2270/10/10-0, згідно до якого податкове повідомлення-рішення від 2 лютого 2004 року №0000112200/0 скасовано частково в сумі 346,25грн. та податкове повідомлення-рішення від 2 лютого 2004 року №0000122200/0 скасовано частково в сумі 176,25грн.

В зв'язку з цим ДПІ в місті Керчі в Автономній Республіці Крим прийняті податкові повідомлення-рішення від 3 березня 2004 року №0000112200/1 про донарахування податку на прибуток в сумі 3974,11грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 1987,05грн. та №0000122200/1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 8064,41грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 4032.20 грн.

Підставою для донарахування податку на прибуток у сумі 3974,11 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 1987,05 грн. стало те, що позивач передав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальні цінності. ОСОБА_1 є директором підприємства, а ОСОБА_2 є засновником підприємства та одночасно працівником підприємства. Наказами позивача, як подарунки (матеріальна допомога) були передані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пральна машина, фритюрниця та автомобіль „Ланос".

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України „Про прибуток підприємств" до валових витрат платників податків належать виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін. Під сторонами тут розуміються сторони колективного та трудових договорів.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про прибуток підприємств» позивач зобовязаний був включити до свого валового доходу вартість безоплатно переданих матеріальних цінностей. Тому суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність донарахування податку на прибуток у сумі 3974, 11 грн. і штрафних санкцій в сумі 1987, 05 грн.

Підставою для донарахування податку на додану вартість в сумі 3097,74 грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 1548,86 грн. стало безоплатне передання працівникам позивача матеріальних цінностей, які придбані зі сплатою податку на додану вартість та з віднесенням сум податку на додану вартість в податковий кредит.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що колективний і трудові договори у позивача відсутні. Отже, підстав для кваліфікації передання матеріальних цінностей як натуральна оплата праці немає. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріальні цінності, які безоплатно передані позивачем, не були використані в господарської діяльності, а тому позивач безпідставно скористався правом на податковий кредит в порушення підпункт; 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" і йому обґрунтовано було відмовлено в задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п.п. «б» п. 6.1 ст. 6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, податкове повідомлення рішення вважається відкликаним, якщо податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання внаслідок їх адміністративного оскарження. Тому судом апеляційної інстанції правильно припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000112200/0 та №0000122200/0 від 2 лютого 2004 року в сумі 5961, 16 грн. та в сумі 12096, 61 грн.

Судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, якеналежним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, то касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Фірми «Порт» залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 червня 2005 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ : М.І. Цуркан

СУДДІ : С.Є. Амєлін

М.І. Гурін

М.Г. Кобилянський

Д.В. Ліпський