Решение № 26005703, 06.09.2012, Апелляционный суд Автономной Республики Крым (г. Симферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 111/2524/2012Головуючий суду першої інстанції:Шевченко І.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.

РІШЕННЯ

"06" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСіротюка В.Г. СуддівБерзіньш В.С., Горбань В.В., При секретаріПостікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

23 травня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання їх дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що вона з відповідачем з 19 січня 1996 року по 20 жовтня 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, однак після розірвання шлюбу відповідач свій обов'язок щодо утримання сина виконує неналежним чином.

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки всіх видів доходів але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 травня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Не погодившись з названим судовим рішенням, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивачка ОСОБА_6 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчать її письмова заява з клопотанням про розгляд цивільної справи апеляційним судом у її відсутність.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_7, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежним чином виконується обов'язок щодо утримання свого сина, який проживає з матір'ю. Встановлено факт ненадання матеріальної допомоги відповідачем безпосередньо позивачці, яку купує для сина одяг, взуття, забезпечує його навчання тощо.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, який регулює спірні правовідносини, виходячи з наступного.

Положення статей 1, 3 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи і це встановлено судом, що позивачка ОСОБА_6 з 19 січня 1996 року перебувала з відповідачем ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року був розірваний (арк. справи 3).

Від цього шлюбу сторони по справі мають дитину - сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто в ІНФОРМАЦІЯ_2 йому виповнилося 16 років, що підтверджується копією свідоцтва про народження (арк. справи 2).

Зміст наданої відповідачем апеляційному суду довідки № 2638 від 13 червня 2012 року про склад сім'ї, виданої виконавчим комітетом Петрівської сільської ради Красногвардійського району та належним чином завіреної секретарем цього органу місцевого самоврядування вказує на те, що сторони по справі проживають разом, а також їх дитина проживає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 21).

По суті позивачка в суді першої інстанції вказані обставини не оспорювала.

Також встановлено, що спір між сторонами щодо місця проживання дитини не вирішувався судом.

Колегія суддів приймає до уваги пояснення надані відповідачем ОСОБА_7, як і у суді першої інстанції так і у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, з яких встановлено, що на час пред'явлення названого позову до суду першої інстанції і на день розгляду справи в апеляційному ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх син ОСОБА_9 проживають разом за вищезазначеною адресою, мають спільний побут, харчування, відповідач виконує свій обов'язок щодо утримання дитини та особисто надає матеріальну допомогу сину щодо повсякденних та розумних потреб.

Відповідно до положень статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно роз'яснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За змістом вказаних норми закону та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України примусовий порядок стягнення аліментів має бути саме способом захисту, а не чимось іншим, що характеризує міжособисті стосунки колишнього подружжя.

Частиною третьою статті 10 та частинами першою та четвертою статті 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали цивільної справи, зокрема, зміст позовної заяви та інші письмові докази не містять та позивачкою не надано суду будь-яких об'єктивних доказів в підтвердження того, що відповідач належним чином не виконує свого обов'язку щодо утримання дитини.

Такі обставини також є невстановленими і через відсутність в будь-якій формі заперечень з боку самої дитини - сина ОСОБА_9, якому виповнилося 16 років, щодо характеру та змісту участі відповідача в утриманні сина та могли би бути надані суду за ініціативою позивачки.

Таким чином невстановлені обставини, які безумовно би свідчили, що позивачка та відповідач, які проживають разом з дитиною - сином ОСОБА_9 свій обов'язок утримувати дитину не виконують з почуттям обов'язку.

При такому положенні, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_7 аліментів на утримання дитини.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при зміні обставин щодо участі відповідача в утриманні дитини та наявності відповідних доказів позивачка не позбавлена можливості на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

Згідно пункту 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 2 частини першої статті 307, пунктом 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2012 року скасувати.

В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

В. Берзіньш В. Горбань В. Сіротюк