Постановление суда № 25960979, 06.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 року м. Київ К/9991/9157/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Бухтіярової І. О., Приходько І. В.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтрансагро" до Державної податкової інспекції у Менському районі за участю Прокуратури Чернігівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтрансагро" (далі ТОВ «ПІІ «Інтрансагро») звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області (далі -ДПІ у Менському районі), в якому просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000772300/0/1976/23 від 16 жовтня 2009 року та податкове повідомлення-рішення №0000782300/0/1975/23 від 16 жовтня 2009 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року позов ТОВ «ПІІ «Інтрансагро»задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року апеляційні скарги Прокуратури в Чернігівській області та ДПІ у Менському районі залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Менському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ТОВ «ПІІ «Інтрансагро».

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «ПІІ «Інтрансагро»12 березня 2008 року зареєстроване платником податку на додану вартість (далі -ПДВ), що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №100110572 виданого ДПІ у Менському районі.

Посадовими особами ДПІ у Менському районі було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2009 року за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2008 року по 31.05.2009 року, на основі якої було складено акт № 406/23/33684523 від 05.10.2009 року.

В даному акті вказано, що позивачем було порушено: п.п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закону України «Про ПДВ»), внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на 216357, 00 грн.; та абз. «а»п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», внаслідок чого було занижено суму бюджетного відшкодування на 83993, 00 грн. за травень 2009 року.

За висновками зазначеними в акті перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000772300/0/1976/23 від 16.10.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 216357, 00 грн.; № 0000782300/0/1975/23 від 16.10.2009 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 83993, 00 грн.

П. 1.8 Закону України «Про ПДВ»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У червні 2009 року позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування частину суми від`ємного значення податкового кредиту, який сформований у попередніх податкових періодах у розмірі 309000, 00 грн.

Формування сум бюджетного відшкодування регулюється п.7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

П.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

П.п. 7.7.1 п. 7, ст. 7 Закону України «Про ПДВ»- при позитивному значенні сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п.7, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 п.7, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, платнику податків надано право на формування бюджетного відшкодування у межах сум сплачених ним зобов`язань з ПДВ у попередніх податкових періодах, не обмежуючи останнього у кількості таких періодів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в тому, що ДПІ у Менському районі у своєму акті перевірки жодним чином не відобразила заявлені ТОВ «ПІІ «Інтрансагро» у податкових деклараціях суми податкового кредиту не підтверджені податковими накладними або іншими первинними документами.

П.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п.7).

П.п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ТОВ «ПІІ «Інтрансагро»правомірно сформовано податковий кредит та докази, надані ним щодо здійснення оплати ПДВ у вартості товарів та послуг. Отже ДПІ у Менському районі неправомірно дійшла висновків про завищення суми бюджетного відшкодування позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович І. О. Бухтіярова І. В. Приходько