№ 25959923, 10.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3501/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

секретаря Шкроба А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОДОЛІК ХОЛДІНГ" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ВОДОЛІК ХОЛДІНГ" (далі ТОВ „ВОДОЛІК ХОЛДІНГ") до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ), в якому з урахуванням уточнень (а.с.84-85) просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000271701 від 13.03.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 6129,39гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1394,13 гривень (а.с.2-4, 84-85).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 03.03.2012 р. № 010/17-01/37109660, на підставі якого прийняте оскаржуєме податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими в частині що стосуються підстав донарахування податку в сумі 6129,39грн., оскільки згідно з актом перевірки ДПІ використано дані про заробітну плату працівників, які отримано з заяв фізичних осіб, а не з офіційних відомостей підприємства про нараховану та виплачену заробітну плату. Дані, зазначені в зверненнях фізичних осіб, не відповідають дійсності та бухгалтерським документам. Податковий орган не послався на жодний належний доказ ненарахування та невиплати заробітної плати працівникам. ТОВ „ВОДОЛІК ХОЛДІНГ" не було порушено вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, а ДПІ були зроблені безпідставні та помилкові висновки, засновані на звинувачувальних припущеннях фізичних осіб, які були звільнені з підприємства.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позові та додаткових поясненнях, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник позивача також зазначив, що суми нарахованих зарплат, які зазначені у відомостях відповідають сумам отриманим працівниками, заборгованості по заробітній платі не існує. Заяви в прокуратуру ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про отримання ними інших доходів, які не вказані в розрахункових відомостях, містять не правдиві відомості, що підтверджується відсутністю будь-яких скарг та заяв цих працівників під час їх роботи на підприємстві та одразу після звільнення. Вказані заяви з'явились після виникнення особистого конфлікту між директором підприємства ОСОБА_4 та колишнім працівником підприємства ОСОБА_3, якій почав пред'являти претензії щодо недоплати йому коштів за виконання його обов'язків та вважав, що він має право на частку прибутку підприємства. ОСОБА_5 для досягнення своєї власної мети намагається створити ситуацію психологічного тиску на директора, залучивши доньку та інших колишніх працівників до подачі заяв в прокуратуру та податкову інспекцію. Проте жодних належних доказів як в заявах цих заявників, так і в акті перевірки, щодо порушення податкового законодавства з боку підприємства не міститься.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у позовних вимогах позивачу, посилаючись на правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що ТОВ „ВОДОЛІК ХОЛДІНГ" зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 21.05.2010 року, свідоцтво про державну реєстрацію №659227 серії А01 (а.с.6-7,34-40). Взято на податковий облік в ДПІ 25.05.2010 року.

На підставі наказу ДПІ №187 від 16.02.2012 року та направлення 01-045/172 від 17.02.2012 року (а.с.60-62), з 17.02.2012 року по 27.02.2012 року ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб ТОВ „ВОДОЛІК ХОЛДІНГ" за період з 25.05.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №010/17-01/37109660 від 03.03.2012 року (а.с.9-12).

В висновку акту зазначено, що ТОВ „ВОДОЛІК ХОЛДІНГ" порушено ст.1,3,8,9,17,п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон України №889-ІV), ст.14,163,164,168,170,171, пп.а п.176.2 ст.176 ПК України.

За результатами перевірки на підставі акту перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення - рішення від 13.03.2012 року №0000271701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на суму 7010,92 гривень за основним платежем, на 1834,96 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Позивач оскаржив в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення до ДПА в Одеської області (а.с.15).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПА в Одеській області №8212/10/10-2007 від 11.04.2012 року податкове повідомлення - рішення від 13.03.2012 року №0000271701 скасоване в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на 224,00 грн., в інший частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ „ВОДОЛІК ХОЛДІНГ" без задоволення (а.с.16-19).

Позивач подав повторну скаргу до ДПС України (а.с.20). Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПС України від 22.05.2012 року скарга залишена без задоволення (а.с.21-24).

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.03.2012 року №0000271701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 6129,39 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1394,13 гривень підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентувався до 01.01.2011 року Законом України №889-ІV, а з 01.01.2011 року розділом ІV ПК України.

Відповідно до п.3.1 ст.1 Закону України №889-ІV, п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Пунктом 1.6 ст. 1 Закону України №889-ІV, пунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений,наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У відповідності з положеннями п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України №889-ІV, п.164.2 ст.164 ПК України до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового (контракту).

Утримує податок від суми такого доходу за його рахунок згідно з п.8.1 ст.8 Закону України №889-ІV, п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку.

Податковий агент - юридична особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм ( п.п.14.1.180 п. 14.1 ст.14 ПК України, п. 1.15 ст. 1 Закону України №889-ІV).

Таким чином, позивач є податковим агентом працівників його підприємства щодо нарахування (виплати, надання) заробітної плати та відповідно податку з цієї зарплати.

В акті перевірки №010/17-01/37109660 від 03.03.2012 року не спростовується, що при нарахуванні та виплаті заробітної плати працівникам підприємства ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позивач нарахував, утримав та сплатив податок на доходи фізичних осіб відповідно до наданих для перевірки відомостей про нараховані та виплачені суми доходів у повному обсязі.

Висновки перевіряючих про порушення податкового законодавства та не сплату у повному обсязі податку на доходи фізичних осіб ґрунтуються на заявах зазначених осіб, направлених до прокуратури Малиновського району міста Одеси, в яких зазначили, що вони отримували заробітну плату (ОСОБА_1 у розмірі 1500грн.,ОСОБА_2 у розмірі 2000грн.,ОСОБА_3 у розмірі 3000грн.) частково по відомості, частково без документального підтвердження (а.с.63-67).

Згідно до наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Водолік Холдінг» з 17.11.2010 року по 18.09.2011 року, ОСОБА_3 з 01.07.2010 року по 14.09.2011року, ОСОБА_2 з 01.07.2010 року по 07.02.2011року. За вказаний період зазначені особи отримували зарплату, з якої утриманий податок на доходи фізичних осіб відповідно до вимог законодавства. Проте в акті перевірки зроблений розрахунок недоплати підприємством вказаного податку по цим працівникам, якій на думку перевіряючий склав 6129,13грн. Вказаний розрахунок зроблений на підставі даних, які містяться в заявах ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виплату ним більшої заробітної плати, ніж зазначена у відомостях про нарахування та виплату зарплати (а.с.11).

Однак таки висновки не ґрунтуються на вимогах законодавства та не підтверджені належними доказами.

Пунктом 3.5 статті 3 Закону №889-IV,п.164.6 ст.164 ПК України встановлено, що під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена:- згідно Закону №889-IV на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи; - згідно ПК України - на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника.

Судом встановлено, що не спростовується в акті перевірки, що розмір отриманої заробітної плати працівників ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідає даним відомостей нарахування та виплати заробітної плати, база оподаткування визначена відповідно до вимог законодавства, що також підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду в м. Іллічівську Одеської області щодо відсутності порушень по розміру сплачених внесків позивачем.

Посилання перевіряючої в акті перевірки про донарахування податку з доходів фізичних осіб лише на підставі заяв ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо отримання ними заробітної плати без документального оформлення, суд вважає неспроможним, оскільки зазначене спростовується даними відомостей нарахування та виплати заробітної плати, які є документами первинного обліку. Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року №489 затверджені типові форми первинного обліку документації зі статистики праці, у тому числі розрахунково-платіжні відомості працівника. Посилання на документи первинного обліку, які б підтверджували порушення податкового законодавства позивачем, в акті перевірки відсутні.

Також з урахуванням положення ч.4 ст.70 КАС України щодо обставин, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування та не можуть бути підтверджені ніякими іншими засобами доказування, суд оцінюючи письмові заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вважає, що про встановлення порушень податкового законодавства при нарахуванні та виплати заробітної плати можуть свідчити лише первинні бухгалтерські документи щодо нарахування та виплати цієї заробітної плати. Інші гроші, природа (власність) яких не встановлена актом перевірки, якщо вони і були надані працівникам, не відповідають визначенню заробітної плати як об'єкту оподаткування податку з доходів фізичних осіб в розумінні Закону № 889-IV, Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що за листом прокуратури м. Іллічівська проведена перевірка позивача територіальною державною інспекцією праці у Одеській області, якою не встановлено порушень щодо розміру нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.143-146).

Крім того, суд критично ставиться до письмових заяв ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо отримання ними заробітної плати, яка не значиться у відомостях, враховуючи що вказані заяви виникли після звільнення вказаних працівників з роботи, а також після виникнення конфлікту між директором підприємства ОСОБА_4 та колишнім працівником підприємства ОСОБА_6, якій будучи допитаним у судовому засіданні не заперечував, що намагається отримати від директора підприємства ОСОБА_4 виплати грошей, вважаючи, що його робота на підприємстві не оплачена у повному обсязі. Також ОСОБА_6 не заперечував, що саме він порадив іншим працівникам, у тому числі доньки ОСОБА_3, писати заяви в прокуратуру з метою отримання грошей.

Вказані обставини підтверджені поясненнями свідка ОСОБА_4, якій в судовому засіданні зазначив, що з колишнім працівником підприємства ОСОБА_6 у нього виник конфлікт, оскільки останній почав вважати, що має право на отримання частки прибутку підприємства, хоча йому роз'яснялось, що він не є засновником підприємства та такого права не має. Складні стосунки тривали з середини 2009 року, та з листопада 2011 року ОСОБА_5 припинив виконання службових обов'язків, але керівництво підприємства не звільняло його з цих підстав приймаючі до уваги вік.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо обставин оплати праці на підприємстві, пояснили суду, що вони тривалий час працюють на даному підприємстві на посадах відповідно керівника ділянки інженерних сітей і гідротехнічних споруд та інженера по охороні праці, заробітну плату завжди отримували у розмірах передбачених штатним розкладом. Про випадки сплати коштів працівникам іншим шляхом ніж через касу підприємства або перерахування на банківські картки їм не відомо, але вони обізнані про те що працівник підприємства ОСОБА_6 має складний характер та останній період демонстрував негативне відношення до директора ОСОБА_4

При таких обставинах суд прийшов до висновку про відсутність підстав вважати достовірними дані в заявах ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а тому відповідно наявність вказаних заяв є недостатнім, при відсутності інших встановлених законодавством документів, для встановлення порушення податкового законодавства позивачем.

При цьому суд враховує, що прокуратурою м. Іллічівська в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4 за фактом не виплати заробітної плати відмовлено у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Інших доказів відповідачем суб'єктом владних повноважень щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 13.03.2012 року №0000271701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 6129,39 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1394,13 гривень в судовому засіданні не надано.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів ти обставини, на які посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОДОЛІК ХОЛДІНГ" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 13.03.2012 року №0000271701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 6129,39гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1394,13 гривень.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167 КАС України.

Суддя:

10 вересня 2012 року.

.