Решение № 25950133, 06.09.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року Справа № 18/5026/1210/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Білий М.М. -представник за довіреністю,

від відповідача -Чухало О.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк,

Волинської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Звенигородська

універсальна база", м. Черкаси

про стягнення 726 071 грн. 74 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Звенигородська універсальна база" про стягнення 726 071 грн. 74 коп. заборгованості, у зв'язку з кредитуванням рахунку відповідача.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 серпня 2012 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06 вересня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, однак письмового відзиву на позовну заяву суду не надав.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 вересня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1210/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 30 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Західінкомбанк" в особі Черкаської філії (банк) (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (п.1.1. Статуту)) та товариством з обмеженою відповідальністю "Звенигородська універсальна база" (клієнт) було укладено договір банківського рахунку №932, згідно умов якого банк зобов'язався відкрити клієнту рахунки в національній та іноземній валютах та здійснювати по них всі види розрахунково -касових операцій у відповідності до вимог цього договору, нормативних актів Національного Банку України та законодавства України.

Згідно п. 2.1.4. вищевказаного договору банк має право здійснювати кредитування рахунків на підставі окремо укладеного кредитного договору.

У своїй позовній заяві позивач зазначав, що згідно усної домовленості між посадовими особами банку та товариства було досягнуто згоди щодо встановлення лімітів використання грошових коштів на поточному рахунку відповідача в межах 800 000 грн. 00 коп.

При цьому вищевказана домовленість повинна була бути оформлена шляхом підписання між сторонами договору овердрафту.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідного кредитного договору сторонами укладено не було.

Водночас, позивач за період з 29 вересня 2008 року по 28 листопада 2008 року здійснив платежі з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Звенигородська універсальна база" з урахуванням плати за розрахунково -касове обслуговування на суму 726 071 грн. 74 коп., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 15-33).

Звертаючись до суду позивач зазначав, що згідно п. 2.4.6. договору банківського рахунку №932 у разі неповернення відповідачем з будь -яких причин коштів у встановлений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 726 071 грн. 74 коп. грошових коштів списаних з рахунку відповідача.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як зазначалося вище, кредитного договору з додержанням письмової форми між сторонами укладено не було.

Частиною 2 ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.2 ст.218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Під час підготовки справи до розгляду, судом в порядку ст.65 ГПК України, ухвалою суду від 14 серпня 2012 року було зобов'язано позивача надати суду докази, що підтверджують кредитування рахунку відповідача, а також банківську виписку про рух коштів на р/р №26000000932 за період з 30 липня 2008 року по 28 листопада 2008 року

Проте, позивач витребуваних судом доказів чи письмових пояснень суду не надав.

Копії банківських виписок (а.с. 15-33), що містяться в матеріалах справи не підтверджують тієї обставини, що на рахунку відповідача були відсутні власні кошти, і що банк здійснював саме кредитування рахунку відповідача.

Крім того, згідно ч.ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

В судовому засіданні, з пояснень представника позивача, судом встановлено, що вимоги про повернення грошових коштів в розмірі 726 071 грн. 74 коп. позивач відповідачу не направляв.

Посилання позивача на умови п. 2.4.6. договору банківського рахунку від 30 липня 2008 року №932 є безпідставним, оскільки вказана умова договору регулює порядок повернення коштів у разі їх помилкового надходження на рахунок відповідача, а не строки та порядок повернення коштів у зв'язку з кредитуванням банком рахунку відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки під час розгляду даної справи позивачем не надано суду належних доказів того, що банк в порядку ст. 1069 ЦК України надав відповідачу кредит на спірну суму, і що строк повернення даного кредиту на момент звернення позивача до суду настав, то підстав для задоволення позову не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивачем було надано докази сплати судового збору в розмірі 14 521 грн. 44 коп., а саме оригінал платіжного доручення №54 від 04 липня 2012 року на суму 7 260 грн. 72 коп. та оригінал платіжного доручення №5 від 01 серпня 2012 року на суму 7 260 грн. 72 коп.

Водночас, за допомогою програми "Діловодство спеціалізованого суду" було встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 липня 2012 року №5026/1025/2012 було повернуто публічному акціонерному товариству "Західінкомбанк" судовий збір в сумі 7 260 грн. 72 коп. сплачений по платіжному дорученню №54 від 04 липня 2012 року.

Ухвалою суду від 14 серпня 2012 року про порушення провадження у справі № 18/5026/1210/2012 було витребувано у позивача оригінал вищевказаної ухвали.

Однак вимог суду позивач не виконав, оригінал ухвали від 11 липня 2012 року №5026/1025/2012 не надав.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне стягнути з позивача суму недоплаченого судового збору в розмірі 7 260 грн. 72 коп. в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", пр. Перемоги, 15, м. Луцьк, Волинської області, ідентифікаційний код 19233095, р/р 29092209000114 в ЧФ ПАТ "Західінкомбанк", МФО 344153, код 36699223 - 7 260 грн. 72 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Луцьку (Київський Майдан, 4, м. Луцьк, Волинської області, 43000) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код -38031150, банк -ГУДКСУ у Черкаській області, МФО -854018, код бюджетної класифікації -22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 11 вересня 2012 року.

Суддя А.В.Васянович