№ 25943234, 04.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3683/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Козлович С.М. (по довіреності)

представник позивача - Мацегора Н.О. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Амі»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №00001142250 від 06.06.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось приватне підприємство «Амі»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №00001142250 від 06.06.2012 року.

В судовому засіданні 03.09.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних щодо скасування податкового повідомлення-рішення №00001142250 від 06.06.2012 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкове повідомлення-рішення №00001142250 від 06.06.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі висновків, до яких неправомірно прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с. 3-17 т.І).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання (а.с.36,45 т.I). Заперечень на позовну заяву також від відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що в період з 18.05.2012 р. по 23.05.2012 p., на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС від 10.05.2012 №739, на підставі направлення від 10.05.12 року за №001226/922, та від 10.05.12 року за №001225/921 та відповідно до п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1, ст. 78 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Кулик А.В., та головним державним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок ризикових операцій управління податкового контролю Будігай І.Є., проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «АМІ», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Агропортторг»код ЄДРПОУ - 36675291 за період січень - березень 2011 р.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було складено акт №1996/22-5/19049471 від 23 травня 2012 р. (а.с.19-29 т.І).

В акті перевірки встановлені наступні порушення:

- п.198.3, п.198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 224118,30грн., в т.ч. за січень 2011 -91152,05грн., лютий 2011 -89398,09грн., березень 2011 -43568,16грн. по постачальнику ТОВ «Агропортторг», код ЄДРПОУ -36675291, чим занижено сплату податку на додану вартість на суму 224118,30, в т.ч. за січень 2011 -91152,05грн., лютий 2011 -89398,09грн., березень 2011 -43568,16грн.

Судом також встановлено, що з висновками зазначеного акту, позивач не погодився та від підпису відмовився (а.с.29 т.І).

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.06.2012 р. за №00001142250, яким нараховано грошове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у сумі - 224118,30 грн., штрафних санкцій у сумі -1,00 грн. (а.с.18 т.І).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, приватне підприємство «Амі»оскаржило їх в судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог ПП «АМІ» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт №1996/22-5/19049471 від 23 травня 2012 року, але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

В Акті перевірки зазначено, що операції по взаємовідносинах із ТОВ «Агропортторг», код ЄДРПОУ -36675291, за період з січня по березень 2011 року, встановлені порушення, які виникли в зв'язку з тим, що у ТОВ «Агропортторг»відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази та складські приміщення, згідно з актом ДПІ в Малиновському районі м. Одеси №302/23-214/36675291 від 11.11.2011р. «Про неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB „Агропортторг", код за ЄДРПОУ 36675291 за період 01.01.11 по 30.04.11», відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, унеможливлює здійснення господарської діяльності TOB „Агропортторг", встановлено нікчемні правочини TOB „Агропортторг" та контрагентами - покупцями.

На підставі цього органом ДПС в акті зроблено висновок про відсутність будь-яких господарських відносин між ПП «АМІ»та ТОВ «Агропортторг» та встановлено нікчемні правочини ТОВ «Агропортторг»та контрагентами-покупцями на підставі п.1, п. 5, ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. І ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок в акті перевірки про те, що операції з продажу товарів, надання послуг не проводились, укладений договір ПП «АМІ»із ТОВ «Агропортторг» (код ЄДРПОУ -36675291) носить фіктивний характер.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПП «АМІ»та ТОВ «Агропортторг»укладено договір купівлі-продажу (с.48-49 т.І).

Зазначений договір підписаний та скріплений печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, що 18 січня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд постановою по справі №2а/1570/10427/2011 визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси щодо проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агропортторг», оформленої актом перевірки від 11.11.2011 року №302/23-214/36675291 «Про неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податових зобов'язань TOB «Агропортторг», код ЄДРПОУ 36675291 за період 0l.0l.11p. по 30.04.11p.», висновком якого встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, 16 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «АГРОПОРТТОРГ»при придбанні та продажу товарів луг), товар (послуги) по вказаних нікчемних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.05.2012 року Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року скасував, прийняв по справі нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково, визнав незаконним та скасував наказ Державної податкової інспекції у Малиновському районі Одеси №1865 від 10.11.2011 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аргопортторг"», визнав протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення 11.11.2011 року документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аргопортторг»на підставі наказу ДПІ №1865 від 10.11.2011р. щодо дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB «Аргопортторг»з 01.01.11р. по 30.04.11р.

Таким чином, дії відповідача щодо посилання в акті 23.05.2012р. на Акт №302/23-6675291 від 11.11.2011 року є безпідставними та необґрунтованими.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагентів. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні (с. 60-66 т.І).

Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені видаткові накладні, довіреності на отримання товару, акти видачі вантажу та матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт.

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Крім того, відповідачем у самому акті перевірки (а.с.24 т.І) зазначено, що позивачем до перевірки надано договір, податкова накладна та видаткова накладна, декларація з податку на додану вартість, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, що також дає суду підстави вважати про дійсність угод підприємства з ТОВ «Агропортторг»та виконання кожним зі сторін своїх зобов'язань, та в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене, суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Зазначене також знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи наведене, встановлене в акті перевірки №1996/22-5/19049471 від 23 травня 2012 року порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 РозділуV «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України є відповідачем не доведеним.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що висновки акту №302/23-214/36675291 від 11.11.2011р. «Про неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB „Агропортторг",хоча і пов'язані з взаємовідносинами ПП «АМІ»та ТОВ «Аргопортторг», але не можуть бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства саме ПП «АМІ», оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що перевіркою встановлено підтвердження податкового кредиту позивача належно оформленими податковими накладними, які згідно з Актом перевірки, було проаналізовано відповідачем. При цьому, відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, які обґрунтовують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивача та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки №1996/22-5/19049471 від 23 травня 2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «АМІ»про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №00001142250 від 06.06.2012 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства «Амі»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №00001142250 від 06.06.2012 року.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 04 вересня 2012 року..

Суддя Бутенко А.В.

.