Постановление суда № 25834744, 29.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2012 р. справа № 1170/2а-143/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Алтухової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

У січні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «СБС»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Промінь Л»за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року та з 01.08.2009 року по 31.10.2009 року;

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000482350/0 від 14.05.2010 року, відповідно до якого ТОВ «СБС»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 57 853,00 грн., а також застосовано фінансові санкції в сумі 28 927,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову з урахуванням наведених доказів (фактів).

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 27.04.2010 р., по 29.04.2010 р., працівниками відповідача проведено невиїзну документальну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Промінь Л" за період з 01.04.2009р. по 30.06.2009р. та з 01.08.2009р. по 31.10.2009р.

Результати перевірки оформлені актом перевірки №521/23-50/13760215 від 30.04.2010 р. (а.с.28-32).

В ході даної перевірки було встановлено відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «СБС» від ТОВ «Промінь Л»у квітні -червні 2009 року та у серпні -жовтні 2009 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Це призвело до порушень, визначених п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 57 853,49 грн., у тому числі: за квітень 2009 року - 7 359,51 грн., за травень 2009 року - 12 515,76 грн., за червень 2009 року - 4 389,12 грн., за серпень 2009 року - 8 651,99 грн., за вересень 2009 року - 7 205,20 грн., за жовтень 2009 року-17 731,91 грн.

14.05.2010 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482350/0, яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57 853,00 грн., а також застосовано фінансові санкції в сумі 28 927,00 грн., а всього 86780 грн. (а.с.10).

В обґрунтування своєї правової позиції позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що у відповідача взагалі були відсутні законні підстави для проведення у ТОВ «СБС»невиїзної документальної перевірки. Також апелянтом зазначено, що ТОВ «Промінь Л»володіло правоздатністю та дієздатністю для вчинення правочинів, було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходилось на обліку платників податків в органах Державної податкової служби, що свідчить про здатність цього суб'єкта господарювання здійснювати свої цивільні права і обов'язки через свої органи та діяти на підставі засновницьких документів.

Дослідивши матеріали справи та позицію суду першої інстанції, колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у 2009 році до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у складі вартості товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ "Промінь Л", що підтверджується копіями податкових накладних:

- п/н №52 від 01.04.09р. (а.с. 36),

- п/н №75 від 01.07.09р. (а.с.40),

- п/н №59 від 05.05.09р. (а.с.45),

- п/н №68 від 02.06.09р. (а.с.49),

- п/н №86 від 04.08.09р. (а.с. 53),

- п/н №121 від 02.09.09р. (а.с. 57),

- п/н №142 від 05.10.09р. (а.с.63),

- п/н №151 від 02.11.09р. (а.с. 68).

Оплата за вказані товарно-матеріальні цінності здійснювалась готівкою, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.33-65).

З наданих до суду первинних документів виписаних від імені ТОВ "Промінь Л" вбачається, що від імені продавця - ТОВ "Промінь Л" вказані документи підписані керівником підприємства -ОСОБА_1.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.04.2011р. (а.с.247-248) ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України -фіктивне підприємництво, що також дає підстави для беззаперечних висновків про безтоварність господарських операцій здійснюваних за участю ТОВ "Промінь Л".

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону, чинному на момент здійснення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований за наслідками реального здійснення господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника, та підтверджений первинними бухгалтерськими документами, складенням яких опосередковується даний вид господарської операції.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції було з достатньою повнотою та на підставі аналізу наявних у справі первинних документів встановлено, що докази надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за участю ТОВ "Промінь Л", а саме: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, квитанції до прибуткових касових ордерів не можуть вважатись безумовною підставою для встановлення факту реальності здійснення господарських операцій, а лише вказують на формально складені, але недостовірні документи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в свою чергу не спростовують висновків суду, оскільки не містять будь-яких логічних висновків щодо необґрунтованості винесення оскаржуваної постанови, тому суд апеляційної інстанції приходить висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС" необхідно залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС" -залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 26 квітня 2012 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: І.Ю. Богданенко