Постановление суда № 25827321, 28.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 року м. Київ К/9991/1684/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі № 2270/10252/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Обрій»

до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Обрій»(позивач) до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000361501/0 від 05 квітня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агрофірма-Обрій»державне мито в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року, ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та прийняття нового рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма-Обрій»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок майбутніх платежів за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з лютого 2009 року по листопад 2010 року, за результатами якої складено акт № 97/15/35779344 від 21 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000361501/0 від 05 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 129 532,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаної сільськогосподарської техніки (зернозбиральних комбайнів Лексіон 760), відповідно до договору № 1229 ОБ від 29 грудня 2010 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех», з огляду на його неспрямованість на реальне настання юридичних наслідків та відсутність підтвердження зв'язку з господарською діяльністю ТОВ «Агрофірма-Обрій».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаної у ТОВ «Ерідон Тех»сільськогосподарської техніки, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, слід зазначити, що наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом з операцій із відчуження товару, не є безумовною підставою для віднесення певних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, зокрема, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

В свою чергу, судами встановлено, що фактичне виконання сторонами умов договору № 1229 ОБ від 29 грудня 2010 року підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними тощо), а використання зернозбиральних комбайнів Лексіон 760 у власній господарській діяльності позивача -свідоцтвами про реєстрацію машин серія НОМЕР_1, серія НОМЕР_2, серія НОМЕР_3, серія НОМЕР_4.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції між ТОВ «Агрофірма-Обрій»та ТОВ «Ерідон Тех»є такими, що не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, а також того, що відомості, які містяться в податкових накладних, виписаних на адресу позивача ТОВ «Ерідон Тех», не відповідають дійсності.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.