Постановление суда № 25826321, 29.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 р. Справа № 2701/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року в справі за позовом виробничого кооперативу «Крок» до Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових вимог, акту та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2009 року ВК «Крок» звернувся до суду з позовом до ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових вимог, акту та зобов'язання до вчинення дій.

Позивач посилався на те, що ним вчасно було сплачено податкове зобов'язання з податку на прибуток, однак, з вини банку дані суми не поступили в бюджет, а тому відповідач без достатніх на те підстав надіслав платнику податків вимоги та прийняв податкові повідомлення-рішення про застосування санкцій.

Змінивши позовні вимоги, позивач просив визнати нечинними з моменту винесення першу податкову вимогу №1/218 від 07.04.2009 року; другу податкову вимогу №2/317 від 08.05.2009 року; просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.03.2009 року №0001481501/0, №0001471501/0 та №0001461501/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року позов задоволено.

Скасовано прийняті ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 23.03.2009 року №0001481501/0, №0001471501/0 та №0001461501/0.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем було порушено пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому відповідачем правомірно надіслано податкові вимоги та прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування до ВК «Крок» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобовязання. Однак судом першої інстанції цього враховано не було та прийнято постанову, що не відповідає нормам матеріального, процесуального права та фактичним обставинам справи.

Апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представників виробничого кооперативу «Крок», які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В справі встановлено, що за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток та своєчасності сплати податку на прибуток позивачем до бюджету ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області складено акт №302/15-1/19162403 від 20.03.2009 року, яким встановлено порушення пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та застосовано штраф.

23.03.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001481501/0 за затримку на 9 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 10000 грн., та зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1000 грн.

23.03.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001471501/0 за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 7030,67 грн., та зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1406,13 грн.

23.03.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001461501/0 за затримку на 92 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 53702,38 грн., та зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 26851,20 грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №1392 від 17.11.2008 року на суму 71536 грн. 00 коп. (сума податкового зобов'язання по податковій декларацій з податку на прибуток №47917 від 05.11.2008 року (підтверджується карткою обліку платника податків), яке вказує на те, що позивач подав платіжний документ до обслуговуючого банку Філія Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» в м. Дрогобичі, який не виконав такий розрахунковий документ через недостатність коштів на кореспондентському рахунку (повідомлення про невиконання розрахункового документу від 17.11.2008 року №294).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти згідно платіжного доручення на повну суму податкового зобов'язання визначеного у податковій декларації з податку на прибуток не вчасно були зараховані до бюджету з вини банку, платник податків, згідно наведеної норми, повинен був бути звільнений від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, відповідно до пп. «а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 вищевказаного Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як встановлено абз. 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Як видно з матеріалів справи, кошти згідно платіжного доручення за №1392 від 17.11.2008 року на повну суму податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток №47917 від 05.11.2008 року, не вчасно були зараховані до бюджету з вини банку, тому платник податків, згідно наведеної норми, повинен був бути звільнений від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Щодо висновку ДПІ в Дрогобицькому районі про порушення платником податків строків сплати узгодженого податкового зобов'язання в декларації з податку на прибуток №54976 від 18.12.2008 року колегія суддів зазначає наступне.

Як видно з наявної в матеріалах справи облікової картки платника станом на 31.12.2008 року, платником податків в податковій декларації з податку на прибуток підприємств №54976 від 18.12.2008 року самостійно узгоджено суму податкового зобов'язання з цього податку в розмірі 2987 грн., строк сплати якого настав 30.12.2008 року.

Проте, в матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку позивача від 29.12.2008 року, в якій вказано, що позивач сплатив податок на прибуток в сумі 2987 грн. за ІV квартал 2008 року, згідно призначення платежу, вчасно.

Згідно пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до вимог пп.7.1.1 п.7.1 вищевказаної статті, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Узагальнюючи вищевказане, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу».

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Отже, враховуючи обставини справи, наведені положення нормативно-правових актів, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 23.03.2009 року є неправомірними та підлягають скасуванню.

За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються висновками суду першої інстанції та доводами позивача, тому не можуть бути підставою для скасування постанови.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року по справі № 2а-6516/09/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М.Старунський

Повний текст виготовлено 31.08.2012 року