Решение № 25745102, 20.08.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.2012 Справа № 5008/550/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ГалФрукт", м. Львів

до відповідача Приватного підприємства „Проектпродсервіс", м. Ужгород

про стягнення 11528,92 грн.

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача -Грапенюк Б.М., представник за довіреністю від 15.08.2012

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „ГалФрукт", м. Львів, звернувся з позовом до суду до Приватного підприємства „Проектпродсервіс", м. Ужгород про стягнення 11528,92 грн. за договором поставки товару №0420001 від 20.04.2010, в т.ч. 9405,96 грн. основного боргу, 575,96 грн. 3% річних, 912,3 грн. інфляційних нарахувань та 634,7 грн. пені.

Представник позивача просить задоволити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Свої вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару згідно договору №0420001 від 20.04.2010.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, доказів та письмових пояснень по суті спору, витребуваних ухвалами суду від 02.07.2012, 17.07.2012 та 02.08.2012, не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про вручення поштових відправлень, отриманих відповідачем, додані до матеріалів справи). Натомість подав суду заяву від 16.08.2012 року, якою повідомив суд про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання та просить розглянути справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ГалФрукт", м. Львів (далі -позивач) та Приватним підприємством „Проектпродсервіс", м. Ужгород (далі -відповідач) був укладений Договір поставки товару №0420001. Даним договором було передбачено, що позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар (овочі та фрукти), кількість та асортимент якого визначений у товарній накладній, яка є невід'ємною частиною вказаного Договору (пункт 1.1 Договору).

Так, поставка була здійснена позивачем належним чином, а товари прийняті відповідачем, про що свідчить Видаткова накладна за №РН-0521135 від 21 травня 2010 року. За цією накладною позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товарів на суму 9405,96 грн.

Вказаний договір поставки передбачає порядок оплати поставлених товарів. Так, пунктом 4.1 визначено, що Покупець (відповідач у справі) зобов'язаний оплатити вартість товару протягом 3 днів з моменту отримання товару.

Однак, товар не був оплачений ні в обумовлений договором строк, ні на вимогу позивача, поставлену у претензії від 04.04.11 за №04/04, копія якої міститься у матеріалах справи.

Таким чином, відповідач взятих на себе зобов'язань по повній та своєчасній оплаті отриманого товару не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, що згідно поданого ним розрахунку, перевіреного судом, станом на час розгляду справи становить суму 9405,96 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна вимога передбачена і ст. 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, умови договору поставки щодо оплати поставлених товарів у передбачений строк відповідачем не виконано, чим порушено пункт 4.1 Договору.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами. Зокрема, Договором №0420001 від 20.04.10 та накладною №РН-0521135 від 21 травня 2010 року.

Вказані вимоги відповідачем не спростовані, тому їх належить задоволити. Порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь суми основного боргу в розмірі 9405,96 грн.

За прострочку виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару позивач просить стягнути з нього 912,30 грн. інфляційних нарахувань та 575,96 грн. 3 % річних.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі згаданої норми з відповідача належить стягнути на користь позивача 912,30 грн. інфляційних нарахувань та 575,96 грн. 3 % річних за період з 25.05.10 по 15.06.12 нарахованих позивачем та перевірених судом.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за порушення термінів оплати товару покупець (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту Договору позивач за порушення термінів оплати товару просить стягнути з відповідача 634 грн. 70 коп. пені за період з 24.05.2010 по 24.11.2010 року.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У даному випадку пунктом 5.3 Договору сторонами було обумовлено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання відповідача по оплаті отриманого товару згідно договору поставки товару №0420001 від 20.04.2010 мало бути виконано 24.05.2010.

Відповідно до статті 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, у даному випадку відповідач зазначеного не заявляв.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені підлягає задоволенню за період з 25.05.2010 по 24.11.2010 і складає 634 грн. 70 коп.

Судові витрати у справі відповідно до ст. 49 ГПК України належить віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Проектпродсервіс" (м. Ужгород, вул. Українська, 16, код ЄДРПОУ 36943380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ГалФрукт" (м. Львів, вул. Енергетична, 16/26, код ЄДРПОУ 32639286) суму 11528 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 92 коп., в т.ч. 9405,96 грн. борг, 912,30 грн. інфляційні нарахування, 575,96 грн. 3 % річних, та 634,70 грн. пеня, а також 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 27.08.2012.

Суддя Л.М. Якимчук