Решение № 25710109, 13.08.2012, Господарський суд Закарпатської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

13.08.2012р. Справа № 5008/515/2012

За позовом прокурора Перечинського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород, Державного підприємства „Перечинське лісове господарство", м. Перечин та Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

ДО приватного підприємства „Комерцконсалт", м. Ужгород

ДО Перечинської районної державної адміністрації, м. Перечин

ПРО визнання незаконним та скасування розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 10.05.2011р. №102 „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству „Комерцконсалт",

- визнання недійсним договору від 19.05.2011р. оренди земельної ділянки площею 1,0937га за межами населеного пункту на території Туря-Полянської сільської ради Перечинського району,

- зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,90га, що розташована за межами населеного пункту на території Туря-Полянської сільської ради Перечинського району до земель лісового фонду державного підприємства „Перечинське лісове господарство", а земельну ділянку площею 0,1937га, що розташована за межами населеного пункту на території Туря-Полянської сільської ради Перечинського району до земель запасу Перечинської районної державної адміністрації

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача 1 -Опарін О.С. -представник за довіреністю від 31.05.2012р.

Попович О.Є. -представник за довіреністю від 30.07.2012р.

від позивача 2 -не з'явився

позивача 3 - Сигидін О.І. -представник за довіреністю №06-20/745 від 02.04.2012р.

від відповідача 1 - Тодавчич Г.І. -представник за довіреністю №131 від 13.07.2012р.

від відповідача 2 - Туряниця О.І. -предст. за довіреністю №32/01-28 від 27.01.2012р.

від прокуратури -Андрейчик А.М. -прокурор Прокуратури Закарпатської області

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2012р. порушено провадження у справі №5008/515/2012 та призначено справу до розгляду на 02.07.2012р.

Ухвалою суду від 02.07.2012р. розгляд справи відкладено на 13.07.2012р.

Позивач 1 просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами, однак, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив та витребуваних судом документів не подав.

Представник позивача 2 просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Представник прокуратури заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Заперечує з приводу доводів представника відповідача 1 про наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача 1 заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні.

Відповідач 2 вимог ухвали суду від 20.06.2012р. та від 02.07.2012р. не виконав, витребуваних судом документів не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив. Натомість, направив суду клопотання з проханням розгляд справи відкласти з мотивів, викладених у ньому.

Ухвалою суду від 13.07.2012р. розгляд справи було відкладено на 06.08.2012р. у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду та неподання витребуваних судом додаткових документів.

В засіданні 06.08.2012р. судом, за письмовою згодою сторін у відповідності до вимог статті 77 ГПК України було оголошено перерву для надання сторонам можливості подати суду додаткові документи в обгрунтування своїх доводів та заперечень.

Прокурор у поданому суду письмовому поясненні та позовній заяві просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та в обгрунтування своїх доводів вказує на те, що розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації від 28.10.2010р. № 331 «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення малої гідроелектростанції ПП „Комерцконсалт" затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки, акт вибору земельної ділянки та погоджено ПП „Комерцконсалт" вибір земельної ділянки площею 0,98 га для розміщення малої гідроелектростанції на р. Шипот, за межами населеного пункту на території Тур'я - Полянської сільської ради Перечинського району. ПП „Комерцконсалт" зазначеним розпорядженням дано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення малої гідроелектростанції на р. Шипот, за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради Перечинського району. Розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації від 08.02.2011р. № 25 «Про внесення змін до розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 28.10.2010р. № 331»затверджено та погоджено вибір земельної ділянки площею 1,5050 га (із них 0,9 га - землі лісового фонду, 0,02 га - землі водного фонду, 0,5850 га - землі запасу сільської ради, сільськогосподарського призначення).

На підставі розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 08.02.2011 № 25 та клопотання ПП „Комерцконсалт", приватним підприємцем Сентімрей Н.В. (ліцензія серії АВ № 440106 від 14.01.09) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «Комерцконсалт» на умовах оренди, який отримав позитивний висновок Комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.02.2011 № 013. За висновком державної експертизи землевпорядної документації від 11.03.2011 № 107-11, виданого Держкомземом України, проект не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Контроль за усуненням зауважень покладено на Головне управління Держкомзему у Закарпатській області, згідно відмітки якого від 26.04.2011 року зауваження усунено.

Крім того, розпорядженням голови Перечинської РДА від 04.02.2011 № 23 затверджено акт визначення збитків, завданих у результаті вилучення земельної ділянки ПП „Комерцконсалт" площею 0,90 га для розміщення малої гідроелектростанції дериваційного типу на р. Шипот за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради з земель ДП «Перечинське ЛГ»лісництва «Шипот»квартал 38 виділ 1, квартал 41 виділ 24, квартал 42 виділи 14, 15, квартал 47 виділи 25, 27 у сумі 153254,54 гривні.

Розпорядженням голови Перечинської РДА від 10.05.2011 № 102 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0937 га на умовах оренди ПП „Комерцконсалт" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій на р. «Шипот»за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради, за межами населеного пункту с. Тур'я-Поляна Перечинського району та надано в оренду земельну ділянку площею 0,0937 га строком на 49 років.

Однак, у ході проведеної прокуратурою району спільно із фахівцями Держсільгоспінспекції перевірки встановлено, що при виданні Перечинською райдержадміністрацією 10.05.2011 розпорядження №102 допущені грубі порушення вимог перерахованого законодавства, оскільки надання в оренду земельної ділянки відбулось без попереднього вилучення земель лісового фонду із постійного лісокористування державного підприємства «Перечинське лісове господарство»чи припинення права постійного користування землею лісгоспом, без прийняття розпорядження про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення - державного лісового фонду ДП «Перечинське ЛГ». Крім того, райдержадміністрація у даному випадку вийшла за межі власних повноважень, передбачених ч.3 ст. 122 Земельного кодексу, оскільки до повноважень районної державної адміністрації надання земель для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій не входить. Зазначене питання відноситься до виключної компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.

З огляду на вищенаведене, просить розпорядження голови Перечинської РДА від 10.05.2011 за №102 скасувати як незаконне та прийняте всупереч вимогам ч. 3 ст. 122, ч. 9 статті 123, ч. 5 статті 116 та ст. 149 Земельного кодексу України

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду (ст. 210 Земельного кодексу України).

За таких обставин, договір оренди земельної ділянки, укладений 19.05.2011 року між Перечинською РДА та ПП „Комерцконсалт" просить визнати незаконним та скасувати через грубе порушення вимог цивільного та земельного законодавства.

Також вважає не вірним є твердження відповідача щодо надання земельної ділянки для будівництва об'єкту, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району з огляду на те, що відповідно до ст.ст.39, 39 Земельного кодексу України об'єкти, пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад відносяться до об'єктів загального користування та розміщуються на землях житлової і громадської забудови. До них відносять школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі тощо. Будівництво ж малої гідроелектростанції проведено з метою енергетичної системи і саме для здійснення цієї відповідної діяльності відводяться землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.

Представник позивача - Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород у поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: (Абзац перший статті 6 в редакції Закону N 4444-УІ від 23.02.2012)

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю…

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

В даному випадку клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 10.05.2011 №102 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству «Комерцконсалт»не вносилося в зв'язку з тим, що було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано відповідно до закону.

Згідно рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 органи місцевого самоврядування аналогічно і виконавчої влади не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування, в тому числі і виконавчої влади є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування і виконавчої влади після їх виконання.

А відтак, за результатами перевірки матеріали було направлено в

прокуратуру Перечинського району в порядку ст. 10 Закону України «Про

державний контроль за використанням та охороною земель» для відповідного прокурорського реагування.

Позивач - Державне підприємство „Перечинське лісове господарство", м. Перечин вимог ухвал суду в частині подання письмового пояснення з наведенням обставин порушення прав та охоронюваних законом інтересів в даному спорі не виконав та свого представника в судове засідання не направив, у зв'язку з чим, справа підлягає розгляду в порядку вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача - Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород також письмового пояснення з наведенням обставин порушення прав та охоронюваних законом інтересів в даному спорі суду не подав, однак в засіданні суду висловив свої зауваження до пред'явленого прокуратурою позову та просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача 1 - приватного підприємства „Комерцконсалт", м. Ужгород заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі та у поданих суду письмових поясненнях вказує на те, що Головним управлінням Держкомзему у Закарпатській області, як регулятором у сфері земельних відносин, на запит ПП „Комерцконсалт" було надано оцінку процедурі відведення земельної ділянки площею 1,0937 га на умовах оренди ПП «Комерцконсалт»для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій на р.Шипот за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради Перечинського району. Так, метою взяття в оренду земельної ділянки, що стосується предмету даного позову, стало будівництво малої гідроелектростанції, тобто електричної станції для виробництва та розподілення електричної енергії на території с.Тур'я-Поляна Перечинського району і за межами відповідного населеного пункту.

Листом Головного управління Держкомзему у Закарпатській області від 06.07.2012р. №03/09/2485 зазначено, що будівництво даної малої гідроелектростанції на р. Шипот безпосередньо пов'язане з обслуговуванням жителів відповідної територіальної громади Перечинського району, а тому, у контексті надання у оренду відповідної земельної ділянки правомірно було здійснено Перечинською РДА.

Таке будівництво призвело до нових перспектив розвитку та покращення благоустрою даної території, оскільки під час будівництва малої ГЕС здійснено значне берегоукріплення, що забезпечить надійний захист від повені та розширення ділянки дороги біля ріки; громада отримала інвестиції, робочі місця та платників податків, оскільки кошти від господарської діяльності поступають до місцевого бюджету; напруга електричної енергії в даній місцевості значно покращилася.

Відтак, орендована земельна ділянка ПП «Комерцконсалт»з об'єктом, що на ній розміщується, призначений для виробництва електроенергії для потреб жителів Перечинського району, чим підтверджується правомірність дій Перечинської РДА в контексті п. а) ч.3 ст.122 Земельного кодексу України.

Крім того, при виборі місця розташування земельної ділянки було встановлено, що деяка її частина знаходиться на землях лісового фонду у землекористуванні ДП «Перечинське лісове господарство», у зв'язку з чим постало питання вилучення земель згідно чинного законодавства з нарахуванням збитків, про що свідчить нотаріально посвідчена згода директора ДП «Перечинське лісове господарство»Бокшан Ю.Ю. на вилучення земельної ділянки площею 0,90 га із земель лісового господарства та передачу її ПП «Комерцконсалт»для будівництва малої ГЕС на р. Шипот.

Розпорядженням голови Перечинської РДА від 02.02.2011 року №21, у відповідності до вимог ст.ст.156, 157 Земельного кодексу України та з урахуванням листа ДП «Перечинське лісове господарство»від 31.01.2011 року №51, було створено комісію для відшкодування збитків, завданих у результаті вилучення земельної ділянки приватному підприємству «Комерцконсалт»для розміщення малої ГЕС на р. Шипот за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради Перечинського району із земель ДП «Перечинське лісове господарство»лісництва «Шипот»квартал 38 виділ 1, квартал 41 виділ 24, квартал 42 виділи 14, 15, квартал 47 виділи 25, 27 у сумі 153 254,54 грн.

Розпорядженням голови Перечинської РДА від 04.02.2011 року №23 було затверджено акт визначення збитків, завданих у результаті вилучення земельної ділянки ПП «Комерцконсалт»площею 0,90 га для розміщення малої ГЕС дериваційного типу на р. Шипот за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради Перечинського району з земель ДП «Перечинське лісове господарство»лісництва «Шипот»квартал 38 виділ 1, квартал 41 виділ 24, квартал 42 виділи 14, 15, квартал 47 виділи 25, 27 у сумі 153 254,54 грн.

З урахуванням вище згаданого розпорядження, ПП «Комерцконсалт»було відшкодовано збитки в сумі 153 254,54 грн. на користь ДП «Перечинське лісове господарство», що підтверджується платіжним дорученням №24 від 10.02.2011 року.

Також, при відведенні земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення, лісогосподарського призначення та земель водного фонду, останню було відведено у землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст.19 Земельного кодексу України), тобто, змінилось її цільове призначення.

Водночас, на думку підприємства, відсутність самих розпоряджень Перечинської РДА про вилучення земельної ділянки із земель лісового господарства та відведення їх до земель запасу Тур'я-Полянської сільської ради, а також про зміну її цільового призначення, не впливає на правильність та правомірність подальшого використання даної земельної ділянки на правах оренди ПП «Комерцконсалт», оскільки сама їх процедура була дотримана, порушення цільового призначення земельної ділянки її користувачем не допускаються, а отже, процедура відведення земельної ділянки за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради була проведена Перечинською РДА з дотриманням всіх вимог чинного законодавства у сфері земельних відносин.

Представник відповідача у поданих суду письмових поясненнях також вважає заявлені позовні вимоги не вмотивованими і не обґрунтованими виходячи з наступного.

Частиною 3 ст..122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогослодарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Статтею 149 Земельного кодексу України передбачено, що до компетенції райдержадміністрації входить вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні ... за межами населених пунктів для: будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговування жителів територіальної громади району( шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, з урахуванням вимог

частини восьмої цієї статті. Тобто твердження про те, що райдержадміністрація

вийшла за межі своїх повноважень не відповідає дійсності. До того ж, є згода

Закарпатської облдержадміністрації щодо розміщення малої ГЕС на території

Перечинського району біля с. Т-Поляна на р.Шипот (протокол засідання комісії

№5 від 15 жовтня 2011 року).

Стосовно вилучення земельних ділянок, наданих у користування державному підприємству «Перечинське лісове господарство», то згода даним підприємством на вилучення була надана, про що свідчить лист від 31.01.2011 року №51 та висновок Закарпатського обласного управління лісового та мисливського

господарства від 28.01.2011 року №02/08-99.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В засіданні суду 13.08.2012р. судом, в порядку вимог статті 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників прокуратури, позивачів та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено в межах розгляду справи, розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації від 28.10.2010 № 331 «Про затвердження матеріалів вибору місця розташування та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення малої гідроелектростанції ПП „Комерцконсалт" затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки, акт вибору земельної ділянки та погоджено ПП „Комерцконсалт" вибір земельної ділянки площею 0,98 га для розміщення малої гідроелектростанції на р. Шипот, за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради Перечинського району. ПП «Комерцконсалт»зазначеним розпорядженням дано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення малої гідроелектростанції на р. Шипот, за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради Перечинського району.

Розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації від 08.02.2011 № 25 «Про внесення змін до розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 28.10.2010 № 331»затверджено та погоджено вибір земельної ділянки площею 1,5050 га (із них 0,9 га - землі лісового фонду, 0,02 га - землі водного фонду, 0,5850 га - землі запасу сільської ради, сільськогосподарського призначення).

На підставі розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації від 08.02.2011 № 25 та клопотання ПП „Комерцконсалт", приватним підприємцем Сентімрей Н.В. (ліцензія серії АВ № 440106 від 14.01.09) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП „Комерцконсалт" на умовах оренди, який отримав позитивний висновок Комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.02.2011 № 013. За висновком державної експертизи землевпорядної документації від 11.03.2011 № 107-11, виданого Держкомземом України, проект не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Контроль за усуненням зауважень покладено на Головне управління Держкомзему у Закарпатській області, згідно відмітки якого від 26.04.2011 року зауваження усунено.

Крім того, розпорядженням голови Перечинської РДА від 04.02.2011 № 23 затверджено акт визначення збитків, завданих у результаті вилучення земельної ділянки ПП „Комерцконсалт" площею 0,90га для розміщення малої гідроелектростанції дериваційного типу на р. Шипот за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради з земель ДП „Перечинське ЛГ" лісництва «Шипот»квартал 38 виділ 1, квартал 41 виділ 24, квартал 42 виділи 14, 15, квартал 47 виділи 25, 27 у сумі 153254,54 гривні.

Розпорядженням голови Перечинської РДА від 10.05.2011 №102 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0937 га на умовах оренди ПП „Комерцконсалт" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій на р. «Шипот»за межами населеного пункту на території Тур'я-Полянської сільської ради, за межами населеного пункту с. Тур'я-Поляна Перечинського району та надано в оренду земельну ділянку площею 0,0937 га строком на 49 років.

Прокурор та позивачі вважають дані розпорядження незаконними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та з порушенням визначеної законом компетенції.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У силу ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Статтею 17 ЗК України в п. (а) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 ЗК України, згідно з ч.ч. 3, 4 якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Натомість, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до п.п. 16, 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання.

Згідно п. "в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до ЗКУ можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення запланованого для будівництва об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.

Об'єкт електроенергетики - це електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об'єднано енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа (абз.16 ст.1 Закону України „Про електроенергетику").

Мала гідроелектростанція - це електрична станція, що виробляє електричну енергію за рахунок використання гідроенергії, встановлена потужність якої не перевищує 10 МВт (абз..35 ст.1 Закону України „Про електроенергетику").

Як вбачається з оспорюваного договору та розпоряджень Перечинськаої РДА, метою взяття в оренду земельної ділянки, що стосується предмету даного позову, стало будівництво малої гідроелектростанції, тобто електричної станції для виробництва та розподілення електричної енергії на території с.Тур'я-Поляна Перечинського району і за межами відповідного населеного пункту.

Будівництво даної малої гідроелектростанції на р. Шипот безпосередньо пов'язане з обслуговуванням жителів відповідної територіальної громади Перечинського району, а тому, у контексті надання у оренду відповідної земельної ділянки правомірно було здійснено Перечинською РДА.

Таке будівництво призвело до нових перспектив розвитку та покращення благоустрою даної території, оскільки під час будівництва малої ГЕС здійснено значне берегоукріплення, що забезпечить надійний захист від повені та розширення ділянки дороги біля ріки; громада отримала інвестиції, робочі місця та платників податків, оскільки кошти від господарської діяльності поступають до місцевого бюджету; напруга електричної енергії в даній місцевості значно покращилася.

Відтак, орендована земельна ділянка ПП „Комерцконсалт" з об'єктом, що на ній розміщується, призначений для виробництва електроенергії для потреб жителів Перечинського району, чим підтверджується правомірність дій Перечинської РДА в контексті п. а) ч.3 ст.122 Земельного кодексу України.

Разом з тим, частиною першою статті 19 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік земель України за основним цільовим призначенням та поділ їх на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (частина друга вказаної статті).

Пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом "в" частини третьої статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації передають у власність або у користування земельні ділянки, розташовані поза межами населених пунктів, для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, коли передача земельних ділянок належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 65 Земельного кодексу України, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - це земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками.

Враховуючи вище викладене при відведенні земельної ділянки за межами населеного пункту для будівництва енергогенеруючих об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням територіальної громади району, вказана ділянка повинна надаватись відповідно до статей 20, 65 та пункту "в" частини 3 статті 122 Земельного кодексу України та відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт "ж" частина перша стаття 19 Земельного кодексу України). Зазначене відповідає розділу 3 "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення" коду 3.4 "Іншого призначення" Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.98 N 14-1-7/1205.

Дана позиція з цього питання висвітлена в листі Державного комітету України із земельних ресурсів, від 09.04.2009р. № 14-17-11/3760 "Щодо визначення статусу земельної ділянки" та вказаний лист застосовується при розробці проектів відвернення земельних ділянок, оформленні права власності або користування (оренди) на землю.

Окрім того, суд констатує наступне.

За приписом частини 1 статті 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) .

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 2 ст. 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, згідно вимог Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до системи контролю за використанням та охороною земель не відноситься повноваження щодо проведення перевірок правомірності надання в оренду земельних ділянок органами місцевого самоврядування, у зв'язку з чим, суд вважає, що прийняття спірних розпоряджень, жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків позивача - Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород.

Крім того, прокурором жодних з належних та допустимих доказів не було доведено під час розгляду справи судом першої інстанції, порушення , в зв'язку з прийняттям оскаржених розпоряджень та укладенням спірного договору оренди, інтересів держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород, що випливає з наступного..

В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

А згідно зі ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому, частиною другою цієї норми встановлено, що, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород та Закарпатської обласної державної адміністрації, як органу спеціально уповноваженого на здійснення функцій держави у сфері земельних відносин, прокурор обґрунтовував необхідність захисту державних інтересів тим, що оспорювані розпорядження Перечинської РДА є незаконними, оскільки у повноваження Перечинської районної державної адміністрації не входить розпорядження землями державної власності, що свідчить про порушення інтересів держави на належне їй майно, а саме земельні ділянки.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом або в інтересах якої звернувся відповідний орган (у т.ч. орган прокуратури), відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Неналежність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є самостійною підставою для відмови у позові.

Між тим, враховуючи приписи положення ст. 188 ЗК України, ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та вимоги ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", суд дійшов висновку про те, що відповідний орган та його територіальні органи, а також Закарпатська ОДА, які здійснюють контролюючі та управлінські функції, при цьому, не набувають відповідних цивільних прав, у т.ч. права розпоряджатися земельними ділянками; такі особи не мають відповідного цивільного інтересу (позивачами не подано суду відповідних доказів про звернення Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород до Закарпатської ОДА з проханням вирішити питання скасування оспорюваних розпоряджень за результатами проведеної перевірки). Отже, суд встановив, що оскаржувані розпорядження жодним чином прав чи охоронюваних законом інтересів позивачів не порушують.

Окрім того, слід відзначити, що відповідно до листа Вищого господарського суду України від 11.06.2012 № 01-06/805/2012 „Про деякі питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням і охороною земель" вказано на таке.

Згідно зі статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Законом, яким передбачені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон).

Органи, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель, дотриманням законодавства про охорону земель, визначенні статтею 5 Закону.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК), державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Це правило повною мірою стосується й звернень до господарського суду державних органів з питань, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на приписи зазначеної норми ГПК господарським судам слід у разі звернення такого державного органу з відповідним позовом з'ясувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові.

Це, зокрема, стосується випадків подання позову з питань, які згідно зі статтею 6 Закону повинні вирішуватися шляхом внесення клопотань до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Такий порядок встановлено, наприклад, для приведення у відповідність із законодавством прийнятих зазначеними органами рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель і стосовно припинення права користування земельною ділянкою.

Разом з тим, матеріалами справи не встановлено, а позивачами не доведено, що Держсільгоспінспекцією було направлено до Перечинської РДА чи Закарпатської ОДА клопотання про усунення виявлених порушень.

Посилання позивача 1 та прокурора на те, що оспорювані розпорядження не містять в собі відомостей про вилучення земельної ділянки від її постійного землекористувача, припинення права користування земельною ділянкою та зміни її цільового призначення не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке та не свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача -ДП „Перечинського ЛГ" з огляду на таке.

Так, перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою містить стаття 141 Земельного кодексу України, серед яких, зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Згідно статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Відтак законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є однозначне волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення (саме на відмову від права постійного користування земельною ділянкою) та здійснюватися повноважною особою.

В свою чергу, матеріали справи містять відмову постійного землекористувача від частини земельної ділянки, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим ПП „Комерцконсалт" було відшкодовано збитки в сумі 153 254,54 грн. на користь ДП «Перечинське лісове господарство», що підтверджується платіжним дорученням №24 від 10.02.2011 року.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення; у разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

За приписами ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, необхідність розроблення проекту відведення земельної ділянки пов'язується зі зміною цільового призначення земельної ділянки або наданням її в оренду із земель запасу під забудову.

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу ІІ Земельного кодексу України, згідно з яким землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії (землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), встановлення та зміна яких здійснюється у встановленому законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Як вбачається матеріалами справи, відповідний проект землеустрою, яким визначено зміну цільового використання земельної ділянки, затверджено розпорядженням голови Перечинської РДА від 10.05.2011р. №102, і прийняття окремого рішення з приводу зміни цільового використання земельної ділянки не потребується (цільове призначення земельної ділянки визначається на підставі документації із землеустрою), а відтак, доводи позивачів не можуть бути взяті судом до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі тощо.

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції на момент укладання спірного договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У силу ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, прокуратурою та позивачами не доведено обставин, на які покликаються на підтвердження та обгрунтування заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 22.08.2012р.

Суддя О.Ф. Ремецькі