Постановление суда № 25660796, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/35090/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Головчук С.В., Ліпського Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Бруя О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року по справі № 2а-2766/11/2670 в частині відмови в задоволенні позовних вимог

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

до Державної виконавчої служби України

до Міністерства юстиції України

третя особа Державне казначейство України

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»(далі -позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Державної виконавчої служби України (в ході судового розгляду справи Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України замінено на правонаступника Державну виконавчу службу України), Міністерства юстиції України, третя особа - Державне казначейство України про визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О.А., за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, 8, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі. Також просило визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу несвоєчасного розгляду скарги товариства на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта»; визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу не винесення постанови про відмову в задоволенні скарги товариства № 2792/4/06-2-2 від 30.09.2010 року на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії з примусового виконання виконавчого напису за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта»; визнати неправомірною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу не направлення на адресу позивача постанови про відмову в задоволенні скарги товариства № 2792/4/06-2-2 від 30.09.2010 року на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта»та стягнути на користь позивача 11 577 200 гривень 00 коп. збитків та 11 577 200 гривень 00 коп. сатисфакції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта»відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі в частині порушення визначених Законом України «Про виконавче провадження»строків проведення виконавчих дій. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі, в частині недотримання вимог статті 85 Закону України «Про виконавче провадження»при розгляді скарги товариства на бездіяльність державного виконавця. В решті вимог позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, товариство подало касаційну скаргу, де просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, в межах касаційної скарги доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження ВП № 14641805 від 8 вересня 2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 466, виданого 22 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О.А., про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, 8, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі.

Листом № 12100-0-33-09-25/13 від 21 вересня 2009 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направив на адресу учасників виконавчого провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Заявою № 2339/5/06-2-2 від 16 серпня 2010 року позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та просив надати інформацію про хід виконавчого провадження.

Вказану заяву Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було отримано 19 серпня 2010 року.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом № 11168-0-26-10-25/13 від 17 вересня 2010 року «Щодо результатів розгляду звернення»повідомив позивача про хід виконавчого провадження.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у вищевказаному листі зазначив про те, що з моменту відкриття виконавчого провадження, з метою опису та арешту майна боржника згідно з виконавчим документом, повного, своєчасного виконання зазначеного виконавчого документа та здійснення виконавчих дій, та у відповідності до Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 травня 2004 року № 37/5, керуючись статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», 21 липня 2010 року державним виконавцем на адресу відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим направлено листа щодо надання та залучення державних виконавців до створення виконавчої групи; повідомлено, що після надходження відповідної інформації з відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, подальший хід виконання даного виконавчого провадження буде організовано відповідно до вимог чинного законодавства; роз'яснено визначені законодавством права сторони виконавчого провадження.

Перевіряючи доводи касаційної скарги суд виходить з того, що положеннями частини другої статті 86 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Обґрунтовуючи в касаційній скарзі підстави для стягнення матеріальної шкоди з відповідача позивач посилається на збитки від інфляції, які спричинені при бездіяльності відповідачів.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутній безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між збитками та порушенням відповідачем строків проведення виконавчих дій, а шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Стосовно вимоги позивача стягнути на його користь справедливу сатисфакцію судами відмовлено в позові відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, недоведеність факту завдання збитків позивачу внаслідок протиправної бездіяльності відповідача свідчить про відсутність підстав для стягнення на його користь 11 577 200 грн. 00 коп. сатисфакції, оскільки відсутній причинний зв'язок між встановленим порушенням та заявленою матеріальною шкодою.

Отже, проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та врахувавши фактичні обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з касатора недоплачену суму судового збору, що складає 1508,63 грн., оскільки, при подачі касаційної скарги касатор допустив помилку при обрахуванні суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) розмір судового збору (Код платежу: 22090100, одержувач: ВДК у Печерському районі, р.р. 31411537700007, ЗКПО 26077922, МФО 820019, банк УДК у м. Києві), що складає 1508, 63 грн, з яких: 6,43 грн судовий збір за вимогу немайнового характеру та 1502,20 грн за вимогу майнового характеру.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.І. Ємельянова

Судді С.В. Головчук

Д.В. Ліпський

Суддя В.І. Ємельянова