Решение № 25535607, 12.04.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2012 р. Справа № 5027/192/2012.

За позовом закритого акціонерного товариства "Добробут".

До товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Агробуд".

товариства з обмеженою відповідальністю «ДністерЕлектроСервіс».

Про визнання недійним договору будівельного субпідряду № 1 /Д від 02.06.2010 р.

Суддя С.О. Миронюк.

Представники:

Від позивача -Савчук Ю.М. -Довіреність від 01.03.2012 р., Сапожнік С.В. -Довіреність від 09.04.2012 р.

Від відповідача 1. -не з'явився.

Від відповідача 2. -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: закрите акціонерне товариство "Добробут" м. Сокиряни, Чернівецької області, звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Агробуд", с. Плесна, Шепетівського району Хмельницької області та товариства з обмеженою відповідальністю «ДністерЕлектроСервіс»м. Нетішин Хмельницької області про визнання недійним договору будівельного субпідряду № 1 /Д від 02.06.2010 р.

Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні просять визнати недійсним укладений між сторонами договір будівельного субпідряду №1/Д від 02.06.10 р., згідно якого відповідач виконує роботи з будівництва туристичної бази відповідно до проектно-кошторисної документації, а позивач зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити їх вартість. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України та ст.207 ГК України договір визнається недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому також посилаються на акт перевірки позивача, проведеної Сокирянською ОДШ з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2010р. по взаємовідносинах з відповідачем договір субпідряду.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.03.2012 р. дану справу передано за територіальної підсудністю господарському суду Чернівецької області.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28.03.2012 р. порушено провадження по даній справі, судове засіданн. призначено на 12.04.2012 р.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

1-й Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на відповідність укладеного договору чинному законодавству. При цьому зазначає, що факт виконання робіт підтверджується свідоцтвом про право власності, відповідною технічною документацією та наявністю побудованої туристичної бази. При цьому в матеріали справи надані копії контрактів субпідряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

2-й Відповідач у поданому до суду запереченні на позовну заяву просить розглядати справу без його участі та позовні вимоги заперечує з тих підстав, що факт виконання підрядних робіт підтверджується технічною документацією та наявністю функціонуючої бази відпочинку. При цьому додані копії дозволу на виконання будівельних робіт, договору будівельного субпідряду, акту готовності об'єкта до експлуатації.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення суд встановив:

02 червня 2010 року між ЗАТ «Добробут», ТОВ «Дністерелектросервіс»та ТОВ «Сварог -Агробуд»укладено договір будівельного субпідряду №1/Д. Згідно даного договору ТОВ Сварог-Агробуд»зобов'язується виконати роботи з будівництва туристичної бази на території с. Ломачинці, Сокирянського району, Чернівецької області, урочище «Вишневий яр». Вказані роботи ЗВ «Сварог-Агробуд»виконує власними силами і коштами, зі свого матеріалу та матеріалу ЗАТ Цобробут»відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації. ЗАТ «Добробут»в свою чергу зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити їх згідно вимог Договору.

09 грудня 2011 року Сокирянською об'єднаною державною податковою інспекцією складено Акт за №554/23-013/30149639 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Закритого акціонерного товариства «Добробут»код за ЄДРПОУ 30149639 з питань правомірності формування податкового кредиту за грудень -2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Сварог-Агробуд», код ЄДРПОУ 34944597», яким договір будівельного субпідряду №1/Д від 02 червня 2010 року укладений між ЗАТ «Добробут», ТОВ «Дністерелектросервіс»та ТОВ «Сварог-Агробуд»визнано нікчемним та визначено, що за грудень 2010 року ЗАТ «Добробут»по податку на додану вартість завищено суму податкового кредиту на 2027733,00 грн. Також в акті перевірки зазначається про нікчемність правочинів, які мали місце між ЗАТ «Добробут»та ТОВ «Сварог-Агробуд»оскільки вони порушували публічний порядок, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Сварог-Агробуд», а також ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у зв'язку з відсутністю адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків, що підтверджується актом від 09.12.2011 № 554/23-013/30149639. Крім того, зазначено, що ТОВ «Сварог-Агробуд»брав участь у податкових схемах з сумнівними суб'єктами підприємницької діяльності.

Судовим слуханням встановлено, що зазначений договір є укладеним, містить всі необхідні умови для договорів даного виду (ч. 5 ст. 318 ГК України).

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено в ст. 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 208 ГК України.

Так, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Загальні положення про підряд визначені в § 1 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 ЦК України, ст. 318 ГК України).

До договору будівельного підряду застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ГК України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Як видно з наведених положень Цивільного і Господарського кодексів, дані законодавчі акти не містять заборони підрядникам залучати субпідрядників для виконання робіт за договором будівельного підряду, але обумовлюють таке залучення згодою замовника.

Як встановлено судовим слуханням, роботи з будівництва туристичної бази на території с. Ломачинці, Сокирянського району, Чернівецької області, урочище «Вишневий яр», виконані відповідачами в повному обсязі та передані позивачу, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. форми КБ-2в № 1- 12. Таким чином, роботи прийняті позивачем без жодних зауважень та заперечень. Отже, відповідачі належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання згідно укладеного між сторонами Договору.

Зазначені вище роботи, позивачем оплачені в сумі 14867185,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківських рахунків.

Крім того, Сертифікатом відповідності № ЧВ 000318 від 08.12.2010 р. засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правилам та підтверджує його готовність до експлуатації.

Слід також зазначити, що спірний договір укладений у встановленій законом формі (ст. 208 ЦК України), у справі відсутні докази, які б свідчили, що волевиявлення учасника (учасників) цього договору не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі, судом також встановлено, що спірний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме на виконання комплексу робіт з будівництва туристичної бази на території с. Ломачинці, Сокирянського району, Чернівецької області, урочище «Вишневий яр».

Окрім того, у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду. Аналогічну норму містить ст. 20 ГК України.

Одним із способів захисту порушеного права закон визначає визнання правочину (господарських угод) недійсними з підстав, передбачених законом (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

За змістом ст. 2 ГПК України позивачем у справі про визнання угоди недійсною, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

У позовній заяві та під час розгляду справи позивач не зміг вказати, які його права порушено укладенням оспорюваного договору субпідряду, які негативні наслідки настали для нього у зв'язку з укладенням і виконанням відповідачами цього договору субпідряду.

Як установлено судом і не заперечується учасниками спору, відповідачі належним чином виконали передбачені договором субпідряду роботи та передали їх по акту приймання виконаних підрядних робіт позивачу, а останній у свою чергу прийняв ці роботи до оплати без будь-яких претензій щодо кількості, якості та строків виконання.

За наведених обставин, ураховуючи, що договір субпідряду № 1/Д від 02.06.2010 р. не суперечить ч. 1 ст. 838 ЦК України, ч. 2 ст. 319 ГК України, доводи позивача не підтверджуються наявними у справі доказами та не доведено порушення будь-якого права позивача укладенням цього договору субпідряду, позов закритого акціонерного товариства "Добробут" не підлягає задоволенню з тих підстав, які наведені в його обґрунтування в позовній заяві.

Крім того, посилання позивача на складений Сокирянською об'єднаною державною податковою інспекцією Акт №554/23-013/30149639 від 09 грудня 2011 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Закритого акціонерного товариства «Добробут», є безпідставним та таким, що не заслуговує на увагу, з огляду на наступне.

Виходячи з принципу свободи договору, передбаченого ст. ст. З, 627 ЦК України, лише сторони вправі визначати умови договору. Відповідно до ч. 1, ч. З ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Таким чином, акт податкової інспекції не може встановлювати або змінювати зобов'язання сторін за вищезазначеним господарсько-правовим Договором.

Судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

У судовому засіданні 12.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 17 квітня 2012 року.

Суддя С.О. Миронюк