№ 25449607, 26.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2012 р. Справа № 5004/2042/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. , судді Савченко Г.І.

секретар судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" на рішення господарського суду Волинської області від 17.01.12 р. у справі № 5004/2042/11

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ)

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (м. Луцьк, Волинська область)

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" (м. Луцьк, Волинська область)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (м. Луцьк, Волинська область)

про стягнення 45 380 000,61 грн. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно

За участю представників:

Позивача - Атаманюк Тарас Олегович ( довіреність № 09-32/213 від 16.06.2010 р. )

Відповідача 1 - не з'явився

Відповідача 2 (скаржника) - не з'явився

Третьої особи - не з'явився

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. змінено склад суду у даній справі. У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Грязнова В.В., судді Бучинської Г.Б. замінено на суддю Дужича С.П., суддю Савченка Г.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.02.2011р. по справі №05/187-64 (5004/2042/11) залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011р., позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011р. та рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011р. №05/187-64 (5004/2042/11) скасовано, справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.01.2012 р. у справі №5004/2042/11 (суддя Філатова С.Т.) позов публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до відповідачів 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" про стягнення 45 380 000,61 грн. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - задоволено.

Стягнуто заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" в сумі 45 380 000,61 грн. та судові витрати на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", звернуто стягнення на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" згідно договору іпотеки №236 від 27.01.2006 р.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (т. 6 арк.справи 105-110 ).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 –товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що до порядку та способу відчуження предмета іпотеки, який описує суд в своєму рішенні, товариство не має жодного відношення та не вчиняло будь-яких дій, спрямованих на відчуження об’єктів нерухомості, звернення стягнення на які є предметом розгляду даної справи. Суд вказує, що об’єкти були відчужені, спочатку ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер», пізніше ТзОВ «ТД «Поларт-Трейд». ТзОВ «Кондитерторгпром»отримало майно в якості внеску до його статутного капіталу, взамін надавши попередньому власнику майна –ТзОВ «Поларт-Інвест»корпоративні права товариства, а це призвело до того, що підприємство змушене захищати в суді свої права та законні інтереси як власника належного йому майна.

Суд першої інстанції зазначає, що не надіслання вимоги не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки якщо вимога направляється першому іпотекодавцю, останнього власника встановлено в процесі розгляду справи, і, що це може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки. Скаржник не погоджується з таким обґрунтуванням суду першої інстанції, оскільки позивач мав достатньо часу для направлення вимоги для її виконання, а також відсутні докази , які свідчили про можливість знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Також стверджує, що товариство не було ні стороною в зобов’язанні, що забезпечувало б виконання кредитних договорів, укладених ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер», не укладало будь-яких інших договорів в якості забезпечення виконання зобов’язання боржника, а це унеможливлює настання відповідальності товариства по зобов’язаннях інших осіб.

Скаржник зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з’ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права (т.6 арк.справи 140-141).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5004/2042/11 від 11.05.2012р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (т.6 арк.справи 137).

Позивач подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду 06.06.2012р. відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Волинської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (т.6 арк. справи 155-158).

Вказує, що витребування майна від особи, яка заволоділа ним на законних підставах, про що зазначає відповідач 2 в апеляційній скарзі та звернення стягнення на заставлене майно не є тотожними поняттями, як намагається довести відповідач 2.

Також стверджує, суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач законно звернувся з позовом до ТзОВ «Кондитерторгпром», як до особи, що набула статусу іпотекодавця за законом, що несе відповідальність відповідно до умов договору іпотеки за невиконання ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер»умов кредитного договору.

Відповідач 1, відповідач 2 (скаржник) та третя особа не забезпечили явку своїх представників в призначене на 26.07.2012р. судове засідання, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомленні у встановленому порядку (т.6 арк.справи 177-180).

Представник відповідача 2 (скаржника) подав письмове клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (т.6 арк.справи 152-153).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи прийшла до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки призначення такої експертизи може свідчити лише про затягування розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно Звіту з незалежної оцінки майна №1010 від 04.11.2011р.: предмет іпотеки - нерухоме майно - будівлі та споруди, загальною площею 11 992,30кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул.Володимирська, 57а, власником якого є ТзОВ “Кондитерторгпром” оцінено у розмірі 18 057 988грн. (15 048 323грн. без ПДВ).

Крім цього під час слухання даної справи в апеляційній інстанції 06.06.2012 року представник відповідача 2 у судове засідання не з»явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.06.2012 року апеляційний господарський суд задоволив клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи та відклав її розгляд на 26.07.2012 року.

26.07.2012 року представник відповідача 2 знову не з»явився у судове засідання, проте надіслав на адресу суд клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 26.07.2012р. заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення –без змін. Заперечив щодо поданого представником відповідача 2 (скаржника) клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5004/2042/11 від 11.05.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

27.01.2006р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, що стверджується Статутом ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, затвердженим протоколом загальних зборів акціонерів №27 від 12.10.2009р., погодженим НБУ 13.10.2009р.) (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Луцьккондитер” (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття мультивалютного кредиту № 4-4, з наступними змінами згідно договорів про внесення змін №1 від 15.11,2006р., № 4 від 24.02.2007 р., №6 від 23.06.2008 р., №8 від 18.02.2009 р., згідно з яким кредитор надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування в доларах США, євро та гривні в сумі, яка не може перевищувати 3 071 000, 00 євро зі строком повернення кредиту - 10 жовтня 2011 року, а позичальник зобов'язався відповідно до п.п. 3.4., 3.5. кредитного договору сплачувати відсотки за користування ним в останній робочий день поточного місяця (13.5% річних за кредитом наданим в доларах США, 13,5 % річних за кредитом наданим в євро, 20 % річних за кредитом, наданим в гривні.).

Зобов’язання позивача щодо надання позичальнику кредиту відповідно до умов Кредитного договору №4-4 від 27.01.2006р. виконані, що стверджується банківськими виписками (Т.2 а.с 42-120).

Зобов’язання по поверненню кредиту та відсотків Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Луцьккондитер” не виконано, що стверджується банківськими виписками (Т.2 а.с 42-120).

Станом на 21.12.2009р. заборгованість позичальника становила 45 380 000,61 грн., в т.ч. 32 524 023,24 грн. –сума боргу по кредиту, 6 839 720,44 грн. –сума нарахованих процентів, 3 971 566,74 грн. –пеня по кредиту, 330 618,31 грн. - пеня по процентах, 87 326,95 грн. –сума індексу інфляції по боргу, 311 503,37 грн. –сума комісійної винагороди, 1 205 101,98 грн. –3% річних по боргу, 110 139,58 грн. –3% річних по процентах, що стверджується розрахунком суми заборгованості (Т.1 а.с. 12-16), не оспореним відповідачами та третьою особою.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору про відкриття мультивалютного кредиту № 4-4 від 27.01.2006р., між позивачем (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Луцьккондитер” (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №236 від 27.01.2006р. (з додатковими угодами від 15.11.2006р., 24.12.2007р., ), посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі під №23А, згідно з яким іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття мультивалютного кредиту № 4-4 від 27.01.2006р.

Відповідно до умов договору іпотеки (з врахуванням додаткових угод від 15.11.2006р.) сторонами було визначено заставну вартість предмету іпотеки в сумі 20 220 000,00 грн.

У відповідності до п.1.1 договору, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Відповідно до умов даного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м.Луцьк, вул.Володимирська, 57-а та належало іпотекодавцю (ТзОВ “ВКФ “Луцьккондитер”) на час укладення договору на праві власності, що стверджувалось витягами КП "ВО БТІ" про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.05.2003р. за №676446, від 30.05.2003р. за №676751, від 30.05.2003р. за №676841, від 30.05.2003р. за №676969, від 30.05.2003р. за №676949, від 30.05.2003р. за №676711, від 30.05.2003р. за №676787, від 30.05.2003р. за №676928, від 30.05.2003р. за №676906, від 30.05.2003р. за №676635, від 30.05.2003р. за №676548, від 01.06.2003р. за №678496, від 01.06.2003р. за №678506, від 01.06.2003р. за №678487, від 01.06.2003р. за №678491, від 01.06.2003р. за №678482.

Відомості про укладення вище вказаного договору іпотеки були внесені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. (Т. 1 а.с. 111-128).

27.01.2006р. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу накладено заборону відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та зареєстровано в реєстрі за №23А (Т.1 а.с. 38-46).

До передачі вказаного майна в іпотеку, 12.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні крохмальні технології" (комісіонер) було укладено договір комісії, згідно якого комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов’язувався за дорученням комітента укласти від свого імені та за рахунок комітента один або кілька договорів купівлі-продажу майна, визначеного сторонами в даному договорі та передати комітентові все одержане за договором (Т.2 а.с. 35-37).

Пунктами 1.2, 1.3 договору комісії визначено майно, що підлягає продажу комісіонером, а саме майно, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.Володимирська, 57а, належить комітенту на праві власності згідно свідоцтв про право власності, виданих виконавчим комітетом Луцької міської ради 16.03.2003р., яке в подальшому було передано в іпотеку.

15.01.2009р. здійснено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поларт-Трейд" (Т.2 а.с. 135-138).

20.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поларт-Трейд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні крохмальні технології" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу майна у відповідності до договору комісії від 12.12.2005р. Даний факт встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 02.11.2009р. по справі №3/172 (Т.2 а.с. 33-34).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.11.2009р. по справі №3/172 визнано дійсним договір купівлі-продажу майна від 20.05.2009р. (Т.2 а.с. 33-34).

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поларт-Трейд" на оспорюване майно стверджувалося витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.12.2009р. (Т.2 а.с. 17-32).

22.12.2009р. ухвалою господарського суду Волинської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий світ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віойл" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер". Підставами для подання заяви є неспроможність боржника протягом періоду часу понад три місяці сплатити заборгованість (Т.1 а.с. 95-99).

Відповідно до протоколу № 1 позачергових зборів засновників ТзОВ "Поларт-Інвест" від 11.01.2010р., ТзОВ "ТД "Поларт-Трейд" передало ТзОВ "Поларт-Інвест" у власність, як внесок засновника до статутного капіталу ТзОВ "Поларт-Інвест", майно вартістю 4 900 000 грн., яке знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а і складається із нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки №236 від 27.01.2006р. (Т.1 а.с. 159).

11.02.2010р. виконавчий комітет Луцької міської ради рішенням №98-3 оформив Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" право приватної власності на об’єкти нерухомого майна на вулиці Володимирській, 57а, що є предметом договору іпотеки №236 від 27.01.2006р. (Т.1 а.с.57).

18.01.2011р. здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поларт-Трейд" в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов’язане з реорганізацією (Т.2 а.с. 135-138).

18.01.2011р. у справі про банкрутство затверджений реєстр кредиторів, в який включений ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Луцьк" з майновою вимогою в розмірі 54 440 468,35грн., з яких: 48 839 169,80грн. - перша черга; 5 601 298,55грн. - шоста черга.

04.04.2011р. згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10546206 станом на 19.07.2011р. проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром", засновником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" зі 100% розміром внеску до статутного фонду (Т.3 а.с. 56).

06.05.2011р. Комунальним підприємством “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”прийняте рішення про державну реєстрацію об'єктів нерухомості, зазначених в договорі іпотеки №236 від 27.01.2006р., за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" на підставі свідоцтв про право власності, виданих на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №326-2 від 29.04.2011/05.05.2011р., що стверджується інформаційними довідками КП "ВО БТІ"з Реєстру прав власності на нерухоме майно (Т.5 а.с. 13-46)

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом, заборона відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем передбачена підпунктами 4.1.4, 4.2.4 договору іпотеки №236 від 27.01.2006р. (Т.1 а.с. 22, 42).

Як вбачається із матеріалів справи, укладаючи договір іпотеки, ТзОВ “ВКФ “Луцьккондитер” не поставило до відома банк про наявність укладеного 12.12.2005 року договору комісії на реалізацію майна, що в подальшому стало предметом іпотеки.

А в період дії договору іпотеки, іпотекодавцем було відчужено предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя ТзОВ "Поларт-Інвест", яке, в свою чергу, передало предмет іпотеки ТзОВ "Кондитерторгпром".

Відповідно до ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" свої зобов’язання по кредитному договору про відкриття мультивалютного кредиту № 4-4 від 27.01.2006р. належним чином не виконало, що стверджується розрахунками позивача (Т.1 а.с. 12-16), не оспореними відповідачем; заборгованість станом на 21.12.2009р. становила 45 380 000,61 грн.

Статтями 536, 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.2.2 кредитного договору з наступними змінами згідно договорів про внесення змін №1 від 15.11.2006р., №4 від 24.12.2007р., №6 від 23.06.2008р., №8 від 18.02.2009р. дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 10 жовтня 2011 року.

У разі несвоєчасної сплати плати за кредит відповідно до п.3.4 договору датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка несплачена у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту.

У п.3.8 договору сторони обумовили, що за наявності заборгованості по кредиту та/або плати за кредит (у тому числі і відсотках за неправомірне користування кредитом), сторони встановлюють наступну черговість погашення позивальником заборгованості:

в першу чергу сплаті підлягає нарахована але не сплачена в строк плата за кредит;

в другу чергу сплаті підлягає нарахована плата за кредит, строк сплати якої ще не сплинув;

в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

в четверту чергу сплаті підлягає пеня, неустойка, штраф передбачені цим договором.

Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається позичальником в строк, передбачений п.2. договору.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватись виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановили, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

Як встановлено місцевим господарським судом пунктом 4.3.4 кредитного договору обумовлено, що банк має право вимагати від позичальника (ТзОВ "ВКФ Луцьккондитер") (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплатити у повному обсязі заборгованість за кредитом, та/або суму неустойки, якщо, зокрема:

- позичальник не виконав у строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або по сплаті відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачених договором;

- порушено справу про банкрутство позичальника.

Відповідно до положень ст.35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що оскільки ТзОВ "ВКФ Луцьккондитер" неналежно виконувало зобов’язання за кредитним договором, позивач звернувся до нього з претензією-вимогою №2642 від 14.10.2009р. про сплату заборгованості по кредиту протягом 30 днів, отриману відповідачем 16.10.2009р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №99772187 від 16.10.2009р. (Т.1 а.с. 56).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України “Про іпотеку”, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таке ж право іпотекодержателя міститься в п. 5.1. договору іпотеки (Т. 1 а.с. 43).

Згідно з положенням п. 4.1.4 договору іпотеки, іпотекодавець зобов’язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб.

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України “Про іпотеку”, у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 592 ЦК України.

Відповідно до п.2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений термін.

Згідно п. 5.2 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання, якщо в момент настання строку виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю.

Іпотекодавець - ТзОВ "ВКФ "Луцьккондитер" вимогу іпотекодержателя не виконало, про відчуження іпотечного майна 20.05.2009р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поларт-Трейд" позивача не повідомило, в свою чергу, ТзОВ "ТД "Поларт-Трейд" відчужило іпотечне майно ТзОВ "Поларт-Інвест", а останнє - передало майно ТзОВ "Кондитерторгпром".

Отже, захист права власності на предмет іпотеки новим власником, який набув таке право в період дії заборони на відчуження майна, обмежується спеціальним правовим режимом набутого ним у власність предмета іпотеки, що полягає у одночасному набутті новим власником з правом на таке майно й усієї сукупності прав та обов’язків іпотекодавця.

Тому, позивач правомірно звернувся до ТзОВ “Кондитерторгпром”, як нового власника майна з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дана правова позиція висвітлена у постановах судів, зокрема: у постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2011р., постанові Рівненського апеляційного господарського суду України від 21.02.2011р. по справі №03/94/06/191-64, де зазначено, що не може бути підставою для відмови в позові відсутність направлення вимоги в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" останньому власнику майна, яке є предметом іпотеки, оскільки:

по-перше: вимога направлялась першому іпотекодавцю;

по-друге: останнього власника встановлено в процесі розгляду справи;

по-третє: враховуючи неодноразові зміни власників майна, з огляду на положення ч. 3 ст. 35 вказаного закону, направлення вимоги не є обов'язковою умовою, якщо це може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Позивач, керуючись ст. 526 ЦК України, просить звернути стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 45 380 000,61 грн. на заставне майно.

Вимоги є підставними згідно ст.7 ЗУ "Про іпотеку", п.п. 3.10 кредитного договору про відкриття мультивалютного кредиту №4-4 від 27.01.2006р. та п.1.1 договору іпотеки №236 від 27.01.2006р.

Згідно зі ст. 39 Закону України “Про іпотеку”, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч.2 ст.43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно зі ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Згідно п.5.5.2 іпотечного договору, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо така згода не досягнута - спеціальною організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою від 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки.

Оцінку нерухомого майна, згідно ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-III від 12.07.2001, здійснено ТзОВ "Українська експертна група" (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №9665/10, виданий 11.06.2010р. Фондом Державного майна України).

Згідно Звіту з незалежної оцінки майна №1010 від 04.11.2011р.: предмет іпотеки - нерухоме майно - будівлі та споруди, загальною площею 11 992,30кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул.Володимирська, 57а, власником якого є ТзОВ “Кондитерторгпром” оцінено у розмірі 18 057 988грн. (15 048 323грн. без ПДВ).

На час провадження у справі Звіт ТзОВ "Українська експертна група" з незалежної оцінки майна №1010 від 04.11.2011р. не оспорено. Протилежне суду не доведено.

Зважаючи на викладене, судом визначено спосіб реалізації згідно ст.591 ЦК України - публічні торги та початкова ціна предмету іпотеки відповідно до Звіту ТзОВ "Українська експертна група" з незалежної оцінки майна №1010 від 04.11.2011р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" на рішення господарського суду Волинської області від 17.01.12 р. у справі № 5004/2042/11 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.