Постановление № 25439137, 24.07.2012, Донецкий окружной административный суд

Дата принятия
24.07.2012
Номер дела
2а/0570/6609/2012
Номер документа
25439137
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6609/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання нечинними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року № 0001022340 та № 0001012340

за участю представників:

від позивача: Бусюкіна І.А., Сімонян А.В., Гусакової Л.І. - за дов.

від відповідача: Іващенко Д.А., Яковенко О.В., Пенчукової Н.Ю. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року № 0001022340 та № 0001012340.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з ПП «Агромир-Дон», ПП «Регіони», ПП «Романівське», ТОВ «Прем'єр-Агро», ПП «ВБК «Біом» та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та вищенаведеними контрагентами, ґрунтуючи свої висновки на актах перевірки контрагентів позивача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25602906, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100299931.

Відповідачем була здійснена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 3 травня 2012 року № 1405/22-1/25602906 (надалі - акт перевірки).

За висновками даного акту перевірки відповідачем 28 травня 2012 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123, пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України: № 0001012340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8297422 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2074356 грн.; № 0001022340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 15470392 грн., в тому числі за основним платежем 12877447 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2592945 грн.

Правовою підставою визначення податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення валових витрат відповідачем встановлено їх завищення позивачем на загальну суму 52381324 грн., в тому числі за перше півріччя 2010 року на суму 40455985 грн., за три квартали 2010 року на суму 41487110 грн., за 2010 рік на суму 41487110 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 10894214 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 10894214 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 10894214 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено їх завищення на суму 8297422 грн., в тому числі у квітні 2010 року на суму 2301442 грн., у травні 2010 року на суму 1950668 грн., у червні 2010 року на суму 3839087 грн., у липні 2010 року на суму 206225 грн. Перевіркою повноти визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено його завищення позивачем на загальну суму 8297433 грн., в тому числі у травні 2010 року на суму 2301442 грн., у червні 2010 року на суму 1950668 грн., у липні 2010 року на суму 3839087 грн., у серпні 2010 року на суму 206225 грн. Зазначені порушення відповідачем встановлені у зв'язку із висновками податкового органу щодо наявності ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Агромир-Дон», ПП «Регіони», ПП «Романівське», ТОВ «Прем'єр-Агро», ПП «ВБК «Біом».

Судом встановлено, що 9 вересня 2009 року між позивачем як покупцем та Приватним підприємством «Агромир-Дон» (в наступному підприємство перейменоване у Приватне підприємство «Венче Інвестментс») як постачальником був укладений договір № 1585/09/09п на поставку соняшника врожаю 2009 року, кількість товару, його ціна визначається у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Між сторонами договору були підписані специфікації від 6 квітня 2010 року № 59, від 7 квітня 2010 року № 60, від 7 квітня 2010 року № 61, від 9 квітня 2010 року № 62, від 14 квітня 2010 року № 64, від 14 квітня 2010 року № 65, від 15 квітня 2010 року № 66, від 16 квітня 2010 року № 67, від 20 квітня 2010 року № 68, від 20 квітня 2010 року № 69, від 23 квітня 2010 року № 71, від 22 квітня 2010 року № 70. На виконання даного договору позивачу були надані видаткові та податкові накладні від 1 квітня 2010 року № 99 на загальну суму 538274 грн. 92 коп., в тому числі податок на додану вартість 89712 грн. 49 коп., від 1 квітня 2010 року № 102 на загальну суму 255175 грн. 24 коп., в тому числі 42529 грн. 21 коп., від 1 квітня 2010 року № 104 на загальну суму 220540 грн. 14 коп., в тому числі податок на додану вартість 36756 грн. 69 коп., від 1 квітня 2010 року № 108 на загальну суму 64290 грн. 95 коп., в тому числі податок на додану вартість 10715 грн. 16 коп., від 1 квітня 2010 року № 109 на загальну суму 606888 грн. 42 коп., в тому числі податок на додану вартість 101148 грн. 07 коп., від 3 квітня 2010 року № 111 на загальну суму 78851 грн. 44 коп., в тому числі податок на додану вартість 13141 грн. 91 коп., від 5 квітня 2010 року № 110 на загальну суму 6040 грн. 10 коп., в тому числі податок на додану вартість 1006 грн. 68 коп., від 7 квітня 2010 року № 113 на загальну суму 60149 грн. 63 коп., в тому числі податок на додану вартість 10024 грн. 94 коп., від 7 квітня 2010 року № 114 на загальну суму 187407 грн. 56 коп., в тому числі податок на додану вартість 31234 грн. 59 коп., від 7 квітня 2010 року № 115 на загальну суму 119549 грн. 82 коп., в тому числі податок на додану вартість 19758 грн. 30 коп., від 8 квітня 2010 року № 117 на загальну суму 372490 грн. 51 коп., в тому числі податок на додану вартість 62081 грн. 75 коп., від 8 квітня 2010 року № 118 на загальна суму 116143 грн. 32 коп., в тому числі податок на додану вартість 19357 грн. 22 коп., від 11 квітня 2010 року № 119 на загальну суму 1322328 грн. 26 коп., в тому числі податок на додану вартість 220388 грн. 04 коп., від 11 квітня 2010 року № 120 на загальну суму 296160 грн. 19 коп., в тому числі податок на додану вартість 49360 грн. 03 коп., від 13 квітня 2010 року № 121 на загальну суму 64664 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 10777 грн. 42 коп., від 14 квітня 2010 року № 124 на загальну суму 831657 грн. 13 коп., в тому числі податок на додану вартість 138609 грн. 52 коп., від 14 квітня 2010 року № 125 на загальну суму 235141 грн. 20 коп., в тому числі податок на додану вартість 39190 грн. 20 коп., від 15 квітня 2010 року № 126 на загальну суму 822909 грн. 07 коп., в тому числі податок на додану вартість 137151 грн. 51 коп., від 15 квітня 2010 року № 127 на загальну суму 204644 грн. 92 коп., в тому числі податок на додану вартість 34107 грн. 49 коп., від 16 квітня 2010 року № 128 на загальну суму 887068 грн. 10 коп., в тому числі податок на додану вартість 147844 грн. 68 коп., від 17 квітня 2010 року № 116 на загальну суму 152579 грн. 70 коп., в тому числі податок на додану вартість 25429 грн. 95 коп., від 18 квітня 2010 року № 129 на загальну суму 1386274 грн. 26 коп., в тому числі податок на додану вартість 231045 грн. 71 коп., від 19 квітня 2010 року № 122 на загальну суму 209584 грн. 80 коп., в тому числі податок на додану вартість 34930 грн. 80 коп., від 19 квітня 2010 року № 130 на загальну суму 212155 грн. 82 коп., в тому числі податок на додану вартість 35359 грн. 30 коп., від 19 квітня 2010 року № 131 на загальну суму 589858 грн. 70 коп., в тому числі податок на додану вартість 98309 грн. 78 коп., від 20 квітня 2010 року № 133 на загальну суму 100607 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 16767 грн. 90 коп., від 20 квітня 2010 року № 134 на загальну суму 418858 грн. 66 коп., в тому числі податок на додану вартість 69809 грн. 78 коп., від 21 квітня 2010 року № 135 на загальну суму 461497 грн. 09 коп., в тому числі податок на додану вартість 76916 грн. 18 коп., від 22 квітня 2010 року № 137 на загальну суму 142079 грн. 23 коп., в тому числі податок на додану вартість 23679 грн. 87 коп., від 23 квітня 2010 року № 123 на загальну суму 553656 грн., в тому числі податок на додану вартість 92276 грн., від 23 квітня 2010 року № 138 на загальну суму 285702 грн. 23 коп., в тому числі податок на додану вартість 47617 грн. 04 коп., від 26 квітня 2010 року № 139 на загальну суму 105195 грн. 73 коп., в тому числі податок на додану вартість 17532 грн. 62 коп., від 26 квітня 2010 року № 140 на загальну суму 34318 грн. 16 коп., в тому числі податок на додану вартість 5719 грн. 69 коп., від 27 квітня 2010 року № 144 на загальну суму 165320 грн. 51 коп., в тому числі податок на додану вартість 27553 грн. 42 коп., від 28 квітня 2010 року № 149 на загальну суму 86063 грн. 99 коп., в тому числі податок на додану вартість 14344 грн., від 29 квітня 2010 року № 150 на загальну суму 173556 грн. 34 коп., в тому числі податок на додану вартість 28296 грн. 06 коп., від 30 квітня 2010 року № 136 на загальну суму 705867 грн., в тому числі податок на додану вартість 117644 грн. 54 коп., від 30 квітня 2010 року № 142 на загальну суму 279247 грн. 79 коп., в тому числі податок на додану вартість 46541 грн. 30 коп. Загальна сума по наведеним податковим накладним складає 13351799 грн. 05 коп., в тому числі податок на додану вартість 2225299 грн. 84 коп. Розрахунки між сторонами договору здійснювалися у безготівковій формі (стор. 14-15 акту перевірки).

29 квітня 2010 року між позивачем як покупцем та Приватним підприємством «Регіони» як постачальником був укладений договір на поставку соняшника врожаю 2009 року, кількість, ціна зазначається у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Між сторонами договору були підписані специфікації від 29 квітня 2010 року №№ 1, 2, 3, від 30 квітня 2010 року № 4, від 7 травня 2010 року № 5, від 12 травня 2010 року № 6, від 13 травня 2010 року № 7, від 14 травня 2010 року № 8, від 18 травня 2010 року № 9, від 20 травня 2010 року № 11 та № 12, від 21 травня 2010 року №№ 13, 14, 15, 16, 17, 18, від 27 травня 2010 року №№ 19, 20, від 2 червня 2010 року №№ 21, 22, від 4 червня 2010 року №№ 23, 24, 25, 26, від 8 червня 2010 року № 27, від 7 червня 2010 року № 28, від 10 червня 2010 року № 28, від 23 червня 2010 року №№ 29, 30, від 29 липня 2010 року № 31. На виконання умов договору позивачем були отримані видаткові та податкові накладні від 30 квітня 2010 року № 274 на загальну суму 183296 грн. 92 коп., в тому числі податок на додану вартість 30549 грн. 49 коп., від 30 квітня 2010 року № 283 на загальну суму 273556 грн. 14 коп., в тому числі податок на додану вартість 45592 грн. 69 коп., від 3 травня 2010 року № 290 на загальну суму 172676 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 28779 грн. 43 коп., від 4 травня 2010 року № 291 на загальну суму 278914 грн. 01 коп., в тому числі податок на додану вартість 46485 грн. 67 коп., від 5 травня 2010 року № 293 на загальну суму 425641 грн. 96 коп., в тому числі податок на додану вартість 70940 грн. 33 коп., від 6 травня 2010 року № 301 на загальну суму 34067 грн. 6 коп., в тому числі податок на додану вартість 5677 грн. 84 коп., від 8 травня 2010 року № 304 на загальну суму 323667 грн. 19 коп., в тому числі податок на додану вартість 53944 грн. 53 коп., від 11 травня 2010 року № 312 на загальну суму 67191 грн. 79 коп., в тому числі податок на додану вартість 11198 грн. 63 коп., від 12 травня 2010 року № 281 на загальну суму 113240 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 18873 грн. 40 коп., від 12 травня 2010 року № 315 на загальну суму 191262 грн. 13 коп., в тому числі податок на додану вартість 31877 грн. 02 коп., від 13 травня 2010 року № 318 на загальну суму 205948 грн. 97 коп., в тому числі податок на додану вартість 34324 грн. 83 коп., від 13 травня 2010 року № 319 на загальну суму 61211 грн. 08 коп., в тому числі податок на додану вартість 10201 грн. 85 коп., від 14 травня 2010 року № 322 на загальну суму 21949 грн. 20 коп., в тому числі податок на додану вартість 3658 грн. 20 коп., від 15 травня 2010 року № 327 на загальну суму 574163 грн. 16 коп., в тому числі податок на додану вартість 95693 грн. 86 коп., від 17 травня 2010 року № 333 на загальну суму 86361 грн. 73 коп., в тому числі податок на додану вартість 14393 грн. 62 коп., від 18 травня 2010 року № 339 на загальну суму 109997 грн. 26 коп., в тому числі податок на додану вартість 18332 грн. 88 коп., від 19 травня 2010 року № 341 на загальну суму 191100 грн., в тому числі податок на додану вартість 31850 грн., від 19 травня 2010 року № 345 на загальну суму 256193 грн. 72 коп., в тому числі податок на додану вартість 42698 грн. 95 коп., від 20 травня 2010 року № 351 на загальну суму 219054 грн. 58 коп., в тому числі податок на додану вартість 36509 грн. 10 коп., від 21 травня 2010 року № 359 на загальну суму 302755 грн. 52 коп., в тому числі податок на додану вартість 50459 грн. 25 коп., від 22 травня 2010 року № 361 на загальну суму 55008 грн. 80 коп., в тому числі податок на додану вартість 9168 грн. 13 коп., від 23 травня 2010 року № 362 на загальну суму 379225 грн. 57 коп., в тому числі податок на додану вартість 63204 грн. 26 коп., від 25 травня 2010 року № 364 на загальну суму 102382 грн. 69 коп., в тому числі податок на додану вартість 17063 грн. 78 коп., від 26 травня 2010 року № 365 на загальну суму 41612 грн. 74 коп., в тому числі податок на додану вартість 6935 грн. 46 коп., від 27 травня 2010 року № 308 на загальну суму 1067310 грн., в тому числі податок на додану вартість 177885 грн., від 27 травня 2010 року № 353 на загальну суму 328568 грн. 48 коп., в тому числі податок на додану вартість 54761 грн. 41 коп., від 27 травня 2010 року № 379 на загальну суму 84119 грн. 86 коп., в тому числі податок на додану вартість 14019 грн. 98 коп., від 28 травня 2010 року № 340 на загальну суму 151254 грн., в тому числі податок на додану вартість 25209 грн., від 29 травня 2010 року № 389 на загальну суму 243566 грн. 48 коп., в тому числі податок на додану вартість 40594 грн. 41 коп., від 30 травня 2010 року № 391 на загальну суму 706215 грн. 67 коп., в тому числі податок на додану вартість 117702 грн. 61 коп., від 31 травня 2010 року № 323 на загальну суму 127032 грн., в тому числі податок на додану вартість 21172 грн., від 31 травня 2010 року № 346 на загальну суму 2770142 грн., в тому числі податок на додану вартість 461690 грн. 40 коп., від 31 травня 2010 року № 347 на загальну суму 510832 грн., в тому числі податок на додану вартість 85138 грн. 67 коп., від 31 травня 2010 року № 352 на загальну суму 552849 грн. 80 коп., в тому числі податок на додану вартість 92141 грн. 63 коп., від 31 травня 2010 року № 381 на загальну суму 132779 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 22129 грн. 93 коп., від 31 травня 2010 року № 392 на загальну суму 281903 грн., в тому числі податок на додану вартість 46983 грн. 83 коп., від 31 травня 2010 року № 396 на загальну суму 533810 грн. 56 коп., в тому числі податок на додану вартість 88968 грн. 43 коп., від 1 червня 2010 року № 399 на загальну суму 571478 грн. 57 коп., в тому числі податок на додану вартість 95246 грн. 43 коп., від 2 червня 2010 року № 413 на загальну суму 135469 грн. 90 коп., в тому числі податок на додану вартість 22578 грн. 32 коп., від 2 червня 2010 року № 414 на загальну суму 684349 грн. 97 коп., в тому числі податок на додану вартість 114058 грн. 33 коп., від 3 червня 2010 року № 421 на загальну суму 793333 грн. 24 коп., в тому числі податок на додану вартість 132222 грн. 21 коп., від 3 червня 2010 року № 422 на загальну суму 107425 грн. 31 коп., в тому числі податок на додану вартість 17904 грн. 22 коп., від 5 червня 2010 року № 432 на загальну суму 1807215 грн. 20 коп., в тому числі податок на додану вартість 301202 грн. 53 коп., від 6 червня 2010 року № 354 на загальну суму 267295 грн. 25 коп., в тому числі податок на додану вартість 44549 грн. 21 коп., від 6 червня 2010 року № 433 на загальну суму 1086193 грн. 63 коп., в тому числі податок на додану вартість 181032 грн. 27 коп., від 7 червня 2010 року № 388 на загальну суму 762491 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 127081 грн. 93 коп., від 7 червня 2010 року № 438 на загальну суму 475888 грн., в тому числі податок на додану вартість 79314 грн. 67 коп., від 7 червня 2010 року № 439 на загальну суму 352276 грн. 79 коп., в тому числі податок на додану вартість 58712 грн. 80 коп., від 8 червня 2010 року № 446 на загальну суму 951756 грн. 97 коп., в тому числі податок на додану вартість 158626 грн. 16 коп., від 9 червня 2010 року № 453 на загальну суму 1140607 грн. 28 коп., в тому числі податок на додану вартість 190101 грн. 21 коп., від 10 червня 2010 року № 409 на загальну суму 157098 грн. 40 коп., в том числі податок на додану вартість 26183 грн. 07 коп., від 10 червня 2010 року № 458 на загальну суму 1091150 грн. 20 коп., в тому числі податок на додану вартість 181858 грн. 37 коп., від 10 червня 2010 року № 461 на загальну суму 1178828 грн. 24 коп., в тому числі податок на додану вартість 196471 грн. 37 коп., від 13 червня 2010 року № 473 на загальну суму 1129743 грн. 71 коп., в тому числі податок на додану вартість 188290 грн. 62 коп., від 16 червня 2010 року № 448 на загальну суму 1193468 грн. 52 коп., в тому числі податок на додану вартість 198911 грн. 42 коп., від 16 червня 2010 року № 451 на загальну суму 53700 грн., в тому числі податок на додану вартість 8950 грн., 16 червня 2010 року № 496 на загальну суму 49857 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 8309 грн. 60 коп., від 16 червня 2010 року № 498 на загальну суму 246454 грн. 45 коп., в тому числі податок на додану вартість 41075 грн. 74 коп., від 17 червня 2010 року № 500 на загальну суму 471700 грн., в тому числі податок на додану вартість 78616 грн. 69 коп., від 20 червня 2010 року № 508 на загальну суму 75843 грн. 24 коп., в тому числі податок на додану вартість 12640 грн. 54 коп., від 22 червня 2010 року № 511 на загальну суму 40682 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 6780 грн. 40 коп., від 22 червня 2010 року № 514 на загальну суму 381290 грн. 47 коп., в тому числі податок на додану вартість 63548 грн. 41 коп., від 22 червня 2010 року № 517 на загальну суму 319278 грн. 62 коп., в тому числі податок на додану вартість 53213 грн. 10 коп., від 23 червня 2010 року № 520 на загальну суму 264008 грн. 62 коп., в тому числі податок на додану вартість 44001 грн. 44 коп., від 24 червня 2010 року № 526 на загальну суму 301417 грн. 74 коп., в тому числі податок на додану вартість 50236 грн. 29 коп., від 26 червня 2010 року № 530 на загальну суму 1340999 грн. 36 коп., в тому числі податок на додану вартість 223499 грн. 89 коп., від 27 червня 2010 року № 535 на загальна суму 849288 грн. 01 коп., в тому числі податок на додану вартість 141548 грн., від 29 червня 2010 року № 540 на загальну суму 6485 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 1080 грн. 93 коп., від 29 червня 2010 року № 541 на загальну суму 57468 грн. 24 коп., в тому числі податок на додану вартість 9578 грн. 04 коп., від 30 червня 2010 року № 466 на загальну суму 695000 грн., в тому числі податок на додану вартість 115833 грн. 33 коп., від 30 червня 2010 року № 543 на загальну суму 34000 грн. 63 коп., в тому числі податок на додану вартість 5666 грн. 77 коп., від 30 червня 2010 року № 548 на загальну суму 1914500 грн., в тому числі податок на додану вартість 319083 грн. 33 коп., від 30 червня 2010 року № 549 на загальну суму 1853012 грн. 81 коп., в тому числі податок на додану вартість 308835 грн. 47 коп., від 30 червня 2010 року № 552 на загальну суму 193469 грн. 92 коп., в тому числі податок на додану вартість 32244 грн. 99 коп., від 1 липня 2010 року № 557 на загальну суму 60104 грн. 70 коп., в тому числі податок на додану вартість 10017 грн. 45 коп., від 3 липня 2010 року № 562 на загальну суму 172972 грн. 06 коп., в тому числі податок на додану вартість 28828 грн. 68 коп., від 5 липня 2010 року № 556 на загальну суму 330370 грн. 36 коп., в тому числі податок на додану вартість 55061 грн. 73 коп., від 6 липня 2010 року № 574 на загальну суму 1250 грн., в тому числі податок на додану вартість 208 грн. 33 коп., від 7 липня 2010 року № 579 на загальну суму 266202 грн. 55 коп., в тому числі податок на додану вартість 44367 грн. 09 коп., від 12 липня 2010 року № 587 на загальну суму 6261 грн. 70 коп., в тому числі податок на додану вартість 1043 грн. 62 коп., від 13 липня 2010 року № 596 на загальну суму 27993 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість 4665 грн. 60 коп., від 13 липня 2010 року № 603 на загальну суму 49480 грн. 85 коп., в тому числі податок на додану вартість 8246 грн. 80 коп. Загальна сума податку на додану вартість по наведеним податковим накладним складає у квітні 2010 року 76142 грн. 18 коп., у травні 2010 року 1950668 грн. 32 коп., у червні 2010 року 3839088 грн. 10 коп., у липні 2010 року 152439 грн. 30 коп. Розрахунки між сторонами договору здійснювалися у безготівковій формі (стор. 24-26 акту перевірки).

13 липня 2010 року позивачем як покупцем був укладений договір № 1797/13/07п з Приватним підприємством «Романовское» на поставку соняшнику врожаю 2009 року, кількість, ціна зазначається у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Між сторонами договору була підписана специфікація від 13 липня 2010 року № 1. На виконання умов договору позивачем були отримані видаткова та податкова накладні від 13 липня 2010 року на загальну суму 1113150 грн., в тому числі податок на додану вартість 185525 грн. Розрахунки відбулися у безготівковій формі (стор. 34-35 акту перевірки).

13 травня 2011 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр-Агро» був укладений договір № 2039/13/05 на поставку товару згідно зі специфікацією, підписаною між сторонами 13 травня 2011 року за № 1, а саме на поставку олії соняшникової, шроту соняшникового, кормового фосфатидного концентрату, лушпиння. На виконання умов договору позивачу були видані видаткові накладні від 30 травня 2011 року на загальну суму 2217564 грн., в тому числі податок на додану вартість 369594 грн., від 31 травня 2011 року на загальну суму 3001417 грн. 43 коп., в тому числі податок на додану вартість 500236 грн. 24 коп., від 31 травня 2011 року на загальну суму 841663 грн. 80 коп., в тому числі податок на додану вартість 140277 грн. 30 коп., від 31 травня 2011 року на загальну суму 15406 грн., в тому числі податок на додану вартість 2567 грн. 67 коп., від 31 травня 2011 року на загальну суму 218 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 36 грн. 40 коп. Розрахунки проводилися у безготівковій формі (стор. 42 акту перевірки).

28 квітня 2011 року між позивачем як покупцем та Приватним підприємством «ВБК «Біом» був укладений договір № 2035/28/04 на поставку олії соняшникової, шроту соняшникового, виготовленого з соняшника врожаю 2010 року, кормового фосфатидного концентрату, лушпиння. Кількість, ціна зазначається у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Між сторонами підписані специфікації від 25 травня 2011 року № 2, від 9 червня 2011 року № 3, від 24 червня 2011 року № 4, від 29 червня 2011 року № 5. На виконання умов договору позивачу були надані видаткові накладні від 31 травня 2011 року на загальну суму 631994 грн. 18 коп., в тому числі податок на додану вартість 105332 грн. 36 коп., від 31 травня 2011 року на загальну суму 2615575 грн. 86 коп., в тому числі податок на додану вартість 435929 грн. 31 коп., від 10 червня 2011 року на загальну суму 316454 грн. 72 коп., в тому числі податок на додану вартість 52742 грн. 45 коп., від 30 червня 2011 року на загальну суму 1131536 грн., в тому числі податок на додану вартість 188589 грн. 43 коп., від 30 червня 2011 року на загальну суму 1868674 грн. 73 коп., в тому числі податок на додану вартість 311445 грн. 79 коп., від 30 червня 2011 року на загальну суму 432550 грн. 73 коп., в тому числі податок на додану вартість 72091 грн. 79 коп. Розрахунки проводилися у безготівковій формі (стор. 53 акту перевірки).

В акті перевірки відповідач також зазначив, що позивачем в порушення підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168 безпідставно було відкоригований податковий кредит у бік зменшення у липні 2010 року на суму податку на додану вартість 131739 грн. за договором, який є нікчемним, згідно розрахунків коригування кількісних та вартісних показників, отриманих від Приватного підприємства «Регіони»: від 29 липня 2010 року № 3/548 до податкової накладної від 30 червня 2010 року № 548 на суму податку на додану вартість 72500 грн.; від 30 липня 2010 року № 4/549 до податкової накладної від 30 червня 2010 року № 549 на суму податку на додану вартість 34018 грн.; від 30 липня 2010 року № 5/548 до податкової накладної від 30 червня 2010 року на суму податку на додану вартість 25221 грн. 75 коп.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону № 334. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Пункт 138.2 статті 138 даного Кодексу передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочинів для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 та Податковий кодексу України не передбачають.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд зазначає, що норми Закону № 168 не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочинів.

2 квітня 2012 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька складений акт № 110/22-2/36695721 про неможливість проведення звірки контрагента ПП «Регіони» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Агрекс» за травень, червень, липень 2010 року, за висновком якої у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди за травень, червень, вересень 2010 року мають ознаки нікчемності. З даного акту вбачається, що остання декларація з податку на додану вартість підприємством подана за травень 2010 року, з податку на прибуток - за перше півріччя 2010 року, розрахунок комунального податку за жовтень 2010 року (кількість працюючих 4 особи); місцезнаходження підприємства за юридичною адресою податковим органом не встановлено; підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва від 23 листопада 2009 року, ухвалою господарського суду від 13 вересня 2011 року ПП «Регіони» визнано банкрутом, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість анульовано 22 березня 2011 року.

17 серпня 2011 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва складений акт № 1076/23-300/36057161 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прем'єр Агро» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків відомостей за період травень 2011 року, за висновком якого у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідно до статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України правочини, здійснені у травні 2011 року з контрагентами-постачальниками та контрагентом-покупцем вбачаються як такі, що є нікчемними. З даного акту вбачається, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 11 серпня 2008 року, звіт 1-ДФ підприємством було надано за 2 квартал 2011 року (2 працівники); за даними відділу податкової міліції в період з 24 липня 2008 року по 31 травня 2008 року посадовою особою підприємства значився ОСОБА_7, засновниками - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, однак за поясненнями ОСОБА_9 до фінансово-господарської діяльності підприємства він не має стосунку.

23 квітня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях складений акт № 18/23-2/37040397 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Романівське» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Грекс». З даного акту вбачається, що підприємство було зареєстроване в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька з 18 березня 2010 року, 18 травня 2011 року підприємством було змінене місцезнаходження та з 23 січня 2012 року взято на податковий облік ДПІ у м. Чернівці; підприємство було зареєстроване платником податку на додану вартість з 6 квітня 2010 року, свідоцтво платника податку на додану вартість було анульоване за рішення податкового органу від 8 лютого 2012 року.

10 квітня 2012 року Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя складений акт № 424/10/22-0105/34777791 про неможливість проведення перевірки ПП «Венче Інвестментс» (ПП «Агромир-Дон») у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою, за висновком якого у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідно до частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди мають ознаки нікчемності. З даного акту вбачається, що остання податкова звітність з податку на додану вартість підприємством надана за травень 2010 року, остання декларація з податку на прибуток від 12 травня 2010 року, також 19 травня 2010 року був поданий розрахунок комунального податку, кількість працюючих 2 особи; підприємство було зареєстроване платником податку на додану вартість з 12 грудня 2006 року, рішення податкового органу від 31 березня 2011 року свідоцтво було анульовано.

8 вересня 2011 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька складений акт № 5626/15-2/37087244 про результати невиїзної перевірки ПП ВБК «Біом» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за травень, червень 2011 року, за висновком якого не встановлено доказів фактичного відвантаження та придбання товарно-матеріальних цінностей; укладання підприємством нікчемних правочинів з покупцями та постачальниками в травні, червні 2011 року, які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, є нікчемними. їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. З даного акту вбачається, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, свідоцтво про реєстрацію підприємства як платника податку на додану вартість від 23 липня 2010 року було анульовано 12 серпня 2011 року за рішенням податкового органу; остання податкова звітність підприємством з податку на додану вартість подана за квітень 2011 року, з податку на прибуток - за 1 квартал 2011 року, згідно звіту 1-ДФ за 1 квартал 2011 року на підприємстві значиться 4 працівника; за даними відділу податкової міліції попередній директор підприємства ОСОБА_10 повідомив, що дійсно був директором підприємства, але у квітні 2011 року він продав підприємство ОСОБА_11, який, в свою чергу, надав пояснення, що до фінансово-господарської діяльності стосунку не має.

Суд не приймає посилання відповідача як на докази вчинення нікчемних правочинів між позивачем та вищезазначеними контрагентами на вищенаведені акти перевірок податковими органами контрагентів позивача з огляду на те, що дані документи фактично не є перевірками господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Висновки про нікчемність правочинів здійснені у зв'язку із незнаходженням підприємств за юридичною адресою, акти складені на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкових інспекцій. Суд зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених з ними договорів на підставі частини 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності. Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Закон № 334 та Закон № 168 не ставлять в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судом також враховано, що позивачем придбаний товар (олія соняшникова, шрот соняшниковий, кормовий фосфатидний концентрат, лушпиння), у вищенаведених контрагентів у відповідності із власними видами діяльності (виробництво нерафінованої олії та жирів), та видами діяльності контрагентів. Позивачем суду також надані письмові докази (договори перевезення, зберігання, акти виконаних робіт, виписки з журналів інструктажу сторонніх водії, з книги зауважень на вантажі прийняті та вивезені через автомобільні ваги, з журналу реєстрації довіреностей, акти приймання-передачі готової продукції на переробку олійної сировини на давальницьких умовах, зовнішньоекономічні контракти, платіжні доручення, виписки по рахунках, вантажні митні декларації), які посвідчують використання отриманого товару у власній господарській діяльності, та подальший рух отриманого за допомогою цієї сировини товару, а саме його подальшу реалізацію. Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у ПП «Агромир-Дон», ПП «Регіони», ПП «Романівське», ТОВ «Прем'єр-Агро», ПП «ВБК «Біом». З довідки Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 23 червня 2011 року № 1875/23-309-1/25602906 вбачається, що під час перевірки у червні 2011 року за участю посадових осіб податкового органу на підприємстві (позивач у справі) була здійснена інвентаризація основних засобів та нематеріальних активів, за результатами якої розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю не встановлено. Суд не приймає посилання відповідача на неналежність оформлення товарно-транспортних накладних по ПП «Агромир Дон», ПП «Регіони», ПП «Романівське», відсутність товарно-транспортних накладних по іншим контрагентам, оскільки їх наявність чи відсутність ніяким чином не пов'язана із формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту відповідно до норм Закону № 334 та Закону № 168, не посвідчує відсутність факту поставки, а також не є ознакою нікчемності правочину. Суд також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки перше за все на підставі висновків актів перевірок (звірок) контрагентів позивача. Довідками про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 21 жовтня 2010 року № 7456/15-312, від 12 липня 2010 року № 5655/15-312, від 20 серпня 2010 року № 6708 відповідачем підтверджене заявлене позивачем бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року.

З огляду на те, що відповідачем в акті перевірки правочини між позивачем та його контрагентами визначені як нікчемні, тобто такі, які порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, викладеній відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного Кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє реальне виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, здійснюючи відповідні висновки. Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. У тому випадку, якщо податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані. З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року № 0001022340 та № 0001012340, задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28 травня 2012 року № 0001022340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 15470392 грн., в тому числі за основним платежем 12877447 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2592945 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28 травня 2012 року № 0001012340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8297422 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2074356 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 27 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.

Предыдущий документ : 25439136
Следующий документ : 25439141