Постановление суда № 25412815, 09.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2012 р. м. Київ К-18576/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009

у справі № 2а-1320/07 (22-а-12478/08)

за позовом 643 Управління начальника робіт

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009, позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.08.2007 № 00002362301/0, визнано нечинним та скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 45945,00 грн. податкове повідомлення-рішення від 08.08.2007 № 0002352301/0.

ДПІ у місті Житомирі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток слугували висновки перевірки, викладені в акті від 26.07.2007 № 4283/23-1/08382113/0110, про порушення ним вимог п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що підприємством необґрунтованого занижено у податковому обліку балансова вартість запасів на суму уцінки, що зумовило завищення валових витрат за цей період на 68993 грн., витрати на вказану суму не пов'язані з виробництвом; позивачем за період з 01.01.206 по 31.03.2007 при розрахунку прибутку не було включено до складу витрат по пільговій діяльності частку адміністративних витрат, що розподіляються пропорційно.

На підставі наказу начальника 643 Управління начальника робіт від 16.06.2006 № 129 «Про проведення уцінки запасних частин, які частково втратили свою первісну якість та морально застаріли»проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої, згідно із описом-актом від 24.06.2006 уцінки товарів і продукції, що залежались та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, були уцінені запасні частини, вартість яких до уцінки становила 71867,33 грн., за новими цінами після уціни їх вартість склала 2873,50 грн. Уцінені запасні частини залишились обліковуватись на балансі підприємства.

Податковий орган вважає, що при визначенні об'єкта оподаткування за 1 півріччя 2006 року підприємством необґрунтованого занижено у податковому обліку балансова вартість запасів на суму уцінки, що зумовило завищення валових витрат за цей період на 68993 грн., оскільки в порушення вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати на вказану суму не пов'язані з виробництвом.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки судами достовірно встановлено на підставі відповідних накладних, приймально-здавального акту, акту прийому передачі брухту чорних металів, фактури на відвантаження брухту, акту про проходження брухту факт реалізації уцінених запасних частин як брухт чорних металів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що підприємством при здійсненні діяльності, що звільнена від оподаткування, виконувались роботи з ліквідації ядерної зброї відповідно до контракту від 24.02.2006 № 4/06 з ТОВ «Конверт-буд»у межах Угоди між Україною та США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення від 25.10.1993. Податковий орган вважає, що позивач не включив до складу витрат по пільговій діяльності частку адміністративних витрат в сумі 70570 грн. Розподіл таких витрат податковим органом проведено відповідно до наказу про облікову політику підприємства (пропорційно базі розподілу за сумою прямих витрат на оплату праці на виконання будівельно-монтажних робіт).

Відповідно до п. 28 наказу «Про облікову політику підприємства -643 УНР»від 28.12.2005 № 244 встановлено, що адміністративні витрати розподіляються на базі заробітної плати виробничих робітників між дільницями. Разом з тим, наказом начальника 643 Управління начальника робіт від 29.12.2005 № 246 Про внесення змін до наказу № 244 від 28.12.2005 «Про облікову політику підприємства -643 УНР»виключено останню частину пункту 28 щодо розподілу адміністративних витрат між дільницями.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на зафіксовані в акті перевірки обставини, які оцінені судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи. Такі посилання податкового органу не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції в силу визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України меж касаційного розгляду справи, які забороняють суду касаційної інстанції встановлювати обставини, досліджувати та оцінювати докази, а зобов'язують суд касаційної інстанції перевірити правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло