Постановление суда № 25412548, 09.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2012 р. м. Київ К-19477/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2008

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009

у справі № 21/15/5812-А (22-а-16319/08/9104)

за позовом Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі міста Дунаївці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»

про стягнення 172281,14 грн. заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2008 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Відродження»на користь позивача заборгованість з податку з доходів фізичних в сумі 145026,64 грн. У частині стягнення 27254,40 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 постанову суду першої інстанції у частині відмови у стягненні 27254,50 грн. скасовано та задоволено позов у цій частині. В решіт постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ «Відродження»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 11 Закону України «Про Державіну податкову службу в Україні», ч. 1 ст. 238, ст. 239, ст. 250 Господарського кодексу України, ст. 11, ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст.71, ст. 86, ст.99, ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом документальної перевірки за період з 01.12.2005 по 31.12.2006 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 23.04.2007 № 115/2340/23837924 встановлюється, що станом на 31.12.2006 за відповідачем обліковується заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 158260,00 грн.

Довідкою відповідача від 30.07.2007 № 184 підтверджується наявність заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 172281,14 грн., яка утворилася за період з 01.01.203 по 31.06.2007.

Заборгованість позивача утворилася в результаті невиконання останнім вимог п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З огляду на достовірно встановлену судами обставину щодо існування у позивача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позов податкового органу про стягнення такої заборгованості за період з серпня 2004 оку по липень 2007 року.

Суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позову в частині стягнення 27254,50 грн., який обґрунтовано закінченням строку давності у 1095 днів. Граничні строки стягнення податкового боргу встановлені п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків», які поширюються і на випадки стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, який визначено податковим агентом у розрахунках та не перераховано до бюджету у визначені законом строки. Оскільки спеціальним законом, яким регламентуються строки стягнення податкового боргу, не передбачено випадку, коли податковий агент самостійно визначає податкове зобов'язання з податків з доходів фізичних осіб у розрахунках та не сплачує таке зобов'язання до бюджету, слід застосовувати правило ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким: у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Статті 238, 239 та 250 Господарського кодексу України, на які посилається позивач у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки стосуються адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення правил ведення господарської діяльності і не поширюються на правовідносини у сфері оподаткування.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2008.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло