Постановление суда № 25366372, 21.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2012 року м. Київ К/9991/94444/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Рибченка А.О.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2011 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 24.11.2010 №0001222304/0 прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі м.Києва в період з 27.09.2010 по 05.11.2010 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Тегола-Україна», за результатами якої складено акт № 923/1-23-40-32910655 від 10.11.2010, яким встановлено порушення ТОВ «Тегола-Україна»п.п. 5.2.5 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 та п. 13.6 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 24.11.2010 №0001222304/0, яким позивачеві нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 520885,00 грн., у тому числі 347256,00 грн. основний платіж та 173629,00 грн. штрафні санкції. Рішення про нарахування штрафних санкцій мотивовано встановлення факту заниження позивачем скоригованого валового доходу за період, що перевірявся, у сумі 233559,00 грн., у тому числі за 2007 рік - 135053,00 грн., за 2008 рік - 98506,00 грн., через заниження показника «приріст балансової вартості запасів», а саме внаслідок безоплатного роздавання товарів на суму: 135053,00 грн. у 2007 році та 98506,00 грн. у 2008 році, які було включено до складу валових витрат за 2007 рік та 2008 рік згідно актів списання. Відповідач у Акті перевірки визначив, що використання в господарській діяльності зазначених ТМЦ документально не підтверджено.

Також актом перевірки встановлено факт завищення валових витрат за 2008 рік на загальну суму 316214,00 грн. внаслідок помилкового віднесення двічі до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року курсової різниці у сумі 316214,00 грн.; у 2008 році валових витрат на суму 485231,00 грн. внаслідок помилкового віднесення на валові витрати сум митних зборів на загальну суму 468024,00 грн. та на суму 17207,00 податки та збори не нараховувалися; завищення позивачем валових витрат у 2008 році на суму 354020,00 грн. через безпідставне віднесення до валових витрат цієї суми як самостійно виявлених помилок за результатами минулих періодів.

10.09.2010 позивачем складено уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік. Ці уточнюючи розрахунки 24.09.2010 було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Рішення судів попередніх інстанцій, про задоволення позовних вимог, мотивовані тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідачем протиправно не враховано дані податкового обліку позивача, зазначені в уточнюючих розрахунках, а тому відповідач здійснив перевірку позивача на підставі невірних показників податкового обліку, що ведеться позивачем, що призвело до невірних висновків, наведених у акті перевірки та подальшого прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0001222304/0.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Позивач у своїх уточнюючих розрахунках задекларував факт завищення податкового зобов'язання, а саме: за 2007 рік позивачем зазначено суму завищеного об'єкту оподаткування у розмірі 70734,00 грн., переплати податку на прибуток у розмірі 17683,00 грн. а за 2008 рік позивачем зазначено суму завищеного об'єкту оподаткування у розмірі 837606,00 грн., переплати податку на прибуток у розмірі 209401,00 грн.

Також, позивачем до початку перевірки, подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючи розрахунки за 2007 рік та за 2008 рік.

Виходячи з викладеного, судами правомірно задоволено позовні вимоги та скасовано протиправне податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 24.11.2010 №0001222304/0 прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович М.О. Федоров А.О. Рибченко