Постановление суда № 25356306, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року м. Київ К-24034/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (далі -ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010

у справі № 2-а-41527/09/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-2000" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.08.2009 № 0000301820/0 з мотивів наявності документального підтвердження як факту поставки спірного товару (мебельної фурнітури), так і факту його використання у господарській діяльності Товариства, що обумовлює законність включення до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості цього товару.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що постачальником вказаного товару по ланцюгу було товариство з обмеженою відповідальністю «ПБК «Вертикаль»(далі -ТОВ «ПБК «Вертикаль»), яке не мало необхідної матеріально-технічної бази та трудових ресурсів для виконання такої поставки.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємством «Візит-сервіс»по ланцюгу постачання від ТОВ «ПБК «Вертикаль»за період з 01.04.2006 по 30.06.2008, оформлену актом від 14.08.2009 № 3798/182/30882019, за наслідками якої позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24 003 грн. (у тому числі 16002 грн. за основним платежем та 8001 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. Підставою для цього став висновок податкового органу про безтоварність операцій з поставки позивачеві мебельної фурнітури приватним підприємством «Візит-сервіс»з огляду на те, що постачальник останнього (ТОВ «ПБК «Вертикаль») не має основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст таких операцій.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту наведених законодавчих положень випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). Тобто саме підтвердженість реальної поставки товарів та послуг обумовлює право платника на податкову вигоду.

Заперечуючи щодо фактичного придбання позивачем товарів у приватного підприємства «Візит-сервіс», ДПІ послалася на безтоварність операцій між цим контрагентом та його постачальником - ТОВ «ПБК «Вертикаль», з яким позивач не перебував у правовідносинах.

Однак у розглядуваній справі суди дійшли виснвоку про відсутність доказів щодо придбання приватним підприємством «Візит-сервіс»товару (який був предметом поставки позивачеві) саме у ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Крім того, слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх постачань ланцюгів товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків (в даному разі -Товариством) та його безпосереднім контрагентом (приватним підприємством «Візит-сервіс»), адже такі відносини перебувають поза межами контролю цього останнього платника.

Враховуючи, що інших доводів на підтвердження безтоварності операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у приватного підприємства «Візит-сервіс»податковим органом не наведено, то суди, встановивши, що факт таких поставок підтверджується наявними у справі первинними документами (а саме -накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо), з урахуванням наявності доказів фактичного використання позивачем придбаних товарів для виробництва меблів (як-от карток складського обліку матеріалів, актів списання) дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення позивача права на податкову вигоду за цими операціями та правомірно задовольнили позов, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 у справі № 2-а-41527/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак