№ 25171663, 24.05.2012, Окружной административный суд Автономной Республики Крым

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2012 р. Справа №2а-3811/12/0170/6

(16г. 39 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Кожевніковій І.С.,

за участю представника позивача - Кульський Л.С., довіреність №2 від 23.01.12р.,

представника відповідача - Євтодієва Г.В., довіреність №1/9910 від 07.03.12р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Трейдінг»

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської МДПІ АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000792301 та № 0000802301 від 20.03.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки № 85/22-0/33763442 від 14.03.2012 р., на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать нормам Податкового кодексу України та фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2012р. Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Радуга Трейдінг" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ по Декларації за грудень 2011 р., за результатами якої складено акт № 85/22-0/33763442 від 14.03.2012 р.

Вказаним актом зроблено висновок про завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника по Декларації за грудень 2011 р. на загальну суму 84489 грн. в результаті порушення підприємством п. 198.3 та п. 200.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI. Порушення цих законодавчих норм полягає в тому, що платником до заявленої загальної суми бюджетного відшкодування включені суми ПДВ, не підтверджені документальними позаплановими перевірками за попередні податкові періоди (33068 грн. за липень 2011 р. та 19439 грн. за серпень 2011 р.), та суми ПДВ, не підтверджені цією перевіркою (29583,34 грн. - за вересень 2011 р., 913,33 грн. - за жовтень 2011 р., 1486,32 грн. - за листопад 2011 р.).

Крім того, актом перевірки від 14.03.2012 р. встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації) на суму 148051 грн.

На підставі висновків акта перевірки Сімферопольською МДПІ 20.03.2012р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000792301, яким підприємству визначено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по Декларації за грудень 2011 р. на 84489 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 42244,50 грн.,

- № 0000802301, яким підприємству визначено завищення від'ємного значення ПДВ по Декларації за грудень 2011 р. на 148051 грн.

Не погодившись з зазначеним висновком ТОВ "Радуга Трейдінг" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000792301 від 20.03.2012 року та № 0000802301 від 20.03.2012 року.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АР Крим № 0000792301 від 20.03.2012 року та № 0000802301 від 20.03.2012 року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу)

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198)

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як зазначено в акті перевірки Сімферопольської МДПІ, порушення законодавчих норм п. 198.3 та п. 200.4 Податкового кодексу України полягає в тому, що платником до заявленої загальної суми бюджетного відшкодування включені суми ПДВ, не підтверджені документальними позаплановими перевірками за попередні податкові періоди, та суми ПДВ, не підтверджені цією перевіркою.

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірний період.

Пунктом 198.3 Податкового кодексу України встановлено: "Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Пунктом 200.4 Податкового кодексу України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Таким чином, Податковий кодекс України не ставить право платника на бюджетне відшкодування в залежність від результатів перевірок попередніх податкових періодів - бюджетному відшкодуванню підлягають суми ПДВ, фактично сплачені постачальникам у податкових періодах, що передують місяцю його декларування, незалежно від того, чи підтвердив податковий орган заявлені суми бюджетного відшкодування по деклараціям за попередні періоди.

Крім того, в акті перевірки відповідачем підтверджено, що заявлені до бюджетного відшкодування суми 33068 грн., 19439 грн., 913,33 грн., 1486,32 грн. фактично сплачені постачальникам в листопаді 2011р., і тільки сума ПДВ 29583 грн. за вересень 2011 р. не сплачена постачальнику. Але цей висновок спростовується наданими позивачем копіями платіжних документів ТОВ "Радуга Трейдінг" - ПДВ в загальній сумі 29583,30 грн. був сплачений постачальнику ТОВ "Укравтозапчастина" платіжними дорученнями № 451 від 01.11.2011 та № 559 від 30.11.2011.

Твердження податкового органу, що віднесення до податкового кредиту ТОВ "Радуга Трейдінг" ПДВ за податковими накладними постачальників, постачальниками яких були підприємства з "ознаками ризикового кредиту", є порушенням п. 198.3 та п. 200.4 Податкового кодексу України, суперечать цим пунктам Податкового кодексу, оскільки вони не ставлять право платника на податковий кредит в залежність від будь-якого стану його постачальників, тим більше постачальників його постачальників. Податковий кодекс України взагалі не містить таких термінів, як "стан платника" або "ознаки ризикового кредиту".

Таким чином, судом встановлено, що задекларований позивачем до бюджетного відшкодування в Декларації за грудень 2011 р. ПДВ в загальній сумі 84489 грн. був фактично сплачений постачальникам в місяці, що передує місяцю декларування бюджетного відшкодування - в листопаді, в повній відповідності до законодавчих норм Податкового кодексу. Тому будь-які законні підстави для висновку про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у податкового органу відсутні.

Стосовно завищення на 148051 грн. залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації), суд вважає невірним тлумачення податковим органом законодавчої норми п. 102.5 Податкового кодексу та змісту додатка 2 до Декларації з ПДВ.

Вказаним пунктом ПК встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, цим пунктом регулюється термін подання заяв про повернення надміру сплачених грошових коштів або про їх відшкодування, а не порядок розрахунку залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів. Залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів та сума бюджетного відшкодування ПДВ - це різні показники Декларації з ПДВ.

Додаток 2 до Декларації з ПДВ має назву "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", і в ньому взагалі не йдеться про бюджетне відшкодування. Суми від'ємного значення за періоди з травня 2006 р. по грудень 2008 р. (які в сумі складають 148051 грн.) не заявлялись позивачем до бюджетного відшкодування: як вбачається з матеріалів справи, в заявлену до відшкодування суму 84489 грн. увійшли суми ПДВ, сплачені постачальникам в листопаді 2011 р. за товари (послуги), отримані в період з липня по листопад 2011 р.

Тому суд вважає помилковим висновок, викладений в акті перевірки, який містить непорівнянні показники щодо залишку від'ємного значення включена на суму ПДВ у розмірі 113077 грн., по яким минув строк давності (1095 днів).

На підставі викладеного, суд вважає, що висновки Акту перевірки про завищення на 84489 грн. суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника по Декларації за грудень 2011 р., та про завищення на 148051 грн. залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суперечать законодавчим нормам ПК України, тому податкові повідомлення-рішення № 0000792301 та № 0000802301 від 20.03.2012, прийняті на підставі хибних висновків акту перевірки від 14.03.2012, підлягають скасуванню.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до Сімферопольської МДПІ АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000792301 та № 0000802301 від 20.03.2012р. та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Крім того, суд враховує практику Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року, відповідно до якого судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 1267,34 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.05.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 25.05.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000792301 та № 0000802301 від 20.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України 1267,34 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радуга Трейдінг».

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.