№ 24955808, 24.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 5760/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень –рішень №0031372301/0 від 04.09.2006 року, №0031372301/1 від 09.11.2006 року, №0031372301/2 від 11.01.2007 року, №0031372301/3 від 27.03.2007 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 07.08.2006 року по 18.08.2006 року ДПІ у Київському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена планова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.07.2003 року по 01.07.2006 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №2380-23-02-32623653/264 від 01.09.2006 року, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог пп.4.1.1, 4.1.2, 4.1.6, п.4.1 ст.4, п.п.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР з змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2006 року на загальну суму 18075 грн., в тому числі за 1 квартал 2006 року на суму 13525 грн., за 2 квартал 2006 року на суму 4550 грн.. На підставі цього акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0031372301/0 від 04.09.2006 року, яким ТОВ було нараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 21235 грн., в тому числі 18075 грн. за основним платежем, та 3160 грн. за штрафними санкціями. За наслідками оскарження позивачем вказаних рішень відповідачем були прийняті податкові повідомлення –рішення №0031372301/1 від 09.11.2006 року, №0031372301/2 від 11.01.2007 року, №0031372301/3 від 27.03.2007 року, якими скарги ТОВ були залишені без задоволення. Позивач вважає вказані рішення неправомірними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив скасувати спірні податкові повідомлення-рішення №0031372301/0 від 04.09.2006 року, №0031372301/1 від 09.11.2006 року, №0031372301/2 від 11.01.2007 року, №0031372301/3 від 27.03.2007 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги з підстав викладених у позові та в доповненнях (а.с.2-6, 76-77).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с. 92-93).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність залишення позову без задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що ТОВ зареєстровано та перебуває на обліку в ДПІ, як платник податків.

07.11.2006 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстроване Свідоцтво №328/2/05 від 07.11.2006 року про засвідчення випуску ТОВ облігацій (серія А) номінальною вартістю 25 грн. на загальну суму 2493320 грн. (а.с.40).

Згідно ст.10 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджують серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Між ТОВ та фізичними особами були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів (вказаних облігацій) в процесі їх розміщення, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та п.1.1 Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 №322, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.08.2003 за №706/8027, розміщення облігацій - це відчуження облігацій емітентом або андеррайтером первинним власникам облігацій (особам, які отримали безпосередньо в емітента або андеррайтера облігації у власність) шляхом укладання цивільно-правових угод протягом терміну, визначеного в умовах випуску облігацій як термін розміщення. Розміщення облігацій здійснюється шляхом відкритого або закритого продажу.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 цієї статті валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п.п.4.1.2 п.4.1 цієї статті валовий дохід включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Згідно абз.5 пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Таким чином, операція з випуску (власної емісії) цінних паперів платником податку на прибуток не відноситься до операцій з цінними паперами, що відображаються у податковому обліку за правилами п.7.6 ст.7 цього Закону, а також відповідно до пп..4.1.1, 4.1.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з цим, відповідно до п.4.1.6 ст.4 цього Закону до валового доходу включаються доходи з інших джерел.

Відповідно до п.1.27 ст.1 цього Закону емісійний дохід - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

За вказаними договорами ТОВ продало фізичним особам в процесі розміщення облігації за ціною 54,50 грн. за штуку, тобто за ціною більшою, ніж номінальна вартість цієї облігації, що призвело до отримання ТОВ у І та ІІ кв. 2006 року емісійного доходу в загальній сумі 3403850 грн., що не оспорювалося в ході розгляду справи представником позивача.

В період з 07.08.2006 року по 18.08.2006 року ДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.07.2003 року по 01.07.2006 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №2380-23-02-32623653/264 від 01.09.2006 року, в якому зазначено, що в порушення вимог пп.4.1.1, 4.1.2, 4.1.6, п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР з змінами та доповненнями, ТОВ не включило до складу валового доходу отриманий ним у перевіряємому періоді емісійний дохід в сумі 3403850 грн. (а.с.10-35).

Законом України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого застосовувалися з 01.07.1997 року, п.4.2.9 ст.4 цього Закону було викладено в редакції, згідно з якою до складу валового доходу не включаються суми одержаного платником податку емісійного доходу.

Законом України від 01.07.2004 року №1957-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»», який діяв з 01.07.2004 року, п.4.2.9 ст.4 цього Закону було виключено.

Законом України від 30.11.2006 року №398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування», який діяв з 01.01.2007 року, до п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було включено п.4.2.9, відповідно до якого суми одержаного платником податку емісійного доходу до складу валового доходу не включаються.

Таким чином, у перевіряємому періоді (2005-2006 роки), тобто в період дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 01.07.2004 року №1957-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»», емісійних дохід повинен був включатися до складу валового доходу відповідно до п.4.1.6 ст.4 цього Закону, як дохід з інших джерел, у зв’язку з чим суд вважає вірним викладений в спірному акті перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог пп.4.1.1, 4.1.2, 4.1.6, п.4.1 ст.4 цього Закону, що виразилося у не включенні отриманого ТОВ емісійного доходу в загальній сумі 3403850 грн. до валового доходу.

Крім цього, в ході зазначеної перевірки було встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді віднесено до складу валових витрат розрахунки з Одеською філією ФВАТ АБ «Укргазбанк»в розмірі 820,00 грн. за послуги зв'язку у режимі банк-клієнт та 1009,00 грн. за послуги підготовки звітності «Бест звіт плюс», але ТОВ не надано підтверджень про пов'язаність зазначених операцій з його господарською діяльністю та фактичне їх проведення за відсутності на балансі позивача комп'ютерної техніки, а також не надано підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.1.32 ст.1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Не належать до складу валових витрат, відповідно до абзацу четвертого пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як в ході перевірки, так і в ході розгляду справи, не зважаючи на пропозицію суду, позивачем не було надано суду доказів наявності на балансі ТОВ комп’ютерної техніки та будь-яких первинних документів на підтвердження обґрунтованості вказаних витрат та їх зв’язку з господарською діяльністю підприємства.

З урахуванням викладеного, суд вважає також обґрунтованими і висновки ДПІ щодо безпідставного включення вказаних витрат до складу валових, які не підтверджені відповідними первинними документами, та щодо яких не надано доказів їх зв’язку з господарською діяльністю ТОВ.

Згідно акту перевірки №2380-23-02-32623653/264 від 01.09.2006 року вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 18075 грн., в тому числі в І кв. 2006 року в розмірі 13525 грн., та в ІІ кв. 2006 року в розмірі 4550 грн..

На підставі цього акту перевірки, за зазначені порушення ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0031372301/0 від 04.09.2006 року, яким ТОВ була нарахована сума податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21235,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 18075 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3160 грн. (а.с.9, 80).

За наслідками адміністративного оскарження вказаного рішення відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення №0031372301/1 від 09.11.2006 року, №0031372301/2 від 11.01.2007 року, №0031372301/3 від 27.03.2007 року, якими скарги ТОВ були залишені без задоволення. (а.с.81-83).

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі Конституції та законів України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позов ТОВ про скасування податкових-повідомлень рішень №0031372301/0 від 04.09.2006 року, №0031372301/1 від 09.11.2006 року, №0031372301/2 від 11.01.2007 року, №0031372301/3 від 27.03.2007 року не підлягає задоволенню.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів неправомірності прийнятих вказаних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи позивачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень –рішень №0031372301/0 від 04.09.2006 року, №0031372301/1 від 09.11.2006 року, №0031372301/2 від 11.01.2007 року, №0031372301/3 від 27.03.2007 року, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень – рішень №0031372301/0 від 04.09.2006 року, №0031372301/1 від 09.11.2006 року, №0031372301/2 від 11.01.2007 року, №0031372301/3 від 27.03.2007 року, залишити без задоволення.

24 травня 2012 року

Суддя

.