Решение № 24925742, 03.05.2012, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

5

Справа № 2/0417/1537/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Тимошевській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2011 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № DN1RR640411300 від 27.02.2010 року у розмірі 28729,56 грн.; з ПАТ «Акцент - банк», ОСОБА_1 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 200,00 грн.; з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 1950,00 грн. за надання юридичних послуг та витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права. Судові витрати також просив покласти на відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № DN1RR640411300 від 27.02.2010 р. відповідач ОСОБА_1 отримав кредит 6649,00 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв'язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред'явленим до стягнення боргом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Акцент-Банк» під час судового розгляду позовні вимоги визнав.

Представник відповідача ОСОБА_1 під час судового розгляду позовні вимоги визнав частково в частині заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 688 грн. 46 коп. та 500 грн. пені. В іншій частині позову просив суд відмовити та застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Договору № DN1RR640411300 від 27.02.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит 6649,00 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Термін дії кредиту 9 місяців, місячний платіж 820 грн.93 коп.

Відповідачем протягом травня 2011 року здійснено погашення заборгованості таким чином: 04.05.2011 року 100 грн. відповідно до чеку №04052011094806; 05.05.2011 року 1000 грн. відповідно до чеку №05052011164503; 06.05.2011 року 4000 грн. відповідно до чеку №06052011164913; 19.05.2011 року 1600 грн. відповідно до чеку №19052011085452. Всього оплачено 6700 грн.

Представник позивача пояснив, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору № DN1RR640411300 від 27.02.2010 року заборгованість станом на 04.07.2011 року склала 28929,56 грн., з яких: 688,46 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 26387,31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 25.04.2010 року по 04.07.2011 року ; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1353,79 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов'язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання Позичальника, що випливали зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 688 грн. 46 коп.

Оскільки заборгованість по комісії за користування кредитом є платою за користування грошима, тому вона підлягає стягненню в повному розмірі за правилами основного боргу, виходячи із вищевикладеного позовні вимоги позивача в цій частині законні та підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 пеню у розмірі 26387,31 грн.

Відповідно до ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Базою для розрахунку пені є сума виконаного неналежним чином грошового зобов'язання.

При цьому неналежним виконанням грошового зобов'язання є його прострочення. За кредитними договорами простроченням є несплата чи несвоєчасна сплата позичальником кредиту та процентів за його користування. Пеня стягується за кожний день прострочення виконання обов'язків боржником щодо повернення кредиту.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються ЦК України та Законом України № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року.

Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Слід зауважити, що ст.1 Закону України № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але саме для пені по грошових зобов'язаннях встановлене обмеження ст. 3 Закону, відповідно до якої розмір пені не може перевищуй подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яким сплачується пеня.

Відповідно до наведених норм законодавства можна зробити обґрунтований розрахунок розміру пені який підлягає застосуванню, і відповідно до якого розмір пені складає 943,26 грн. (Пеня = Сх 20СД х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення , Д - кількість днів прострочення).

З позовом у цій справі Позивач звернувся у липні 2011 року.

Відповідно до наданого розрахунку ( а.с. 58-59) : пеня по першому платежу в березні 2010 року, термін оплати 30.03.2010 року становить 155,91 грн., пеня по другому платежу в квітні 2010 року, термін оплати до 30.04.2010 року - 141,62 грн.; пеня по третьому платежу в травні 2010 року, термін оплати до 30.05.2010 року -127,78 грн.; пеня по четвертому платежу в червні 2010 року, термін оплати до 30.06.2010 року -114,27 грн.; пеня по п'ятому платежу в липні 2010 року, термін оплати до 30.07.2010 року -102 грн.48 коп.; пеня по шостому платежу в серпні 2010 року, термін оплати до 30.08.2010 року - 91 грн. 34 коп.; пеня по сьомому платежу в вересні 2010 року, термін оплати до 30.09.2010 року - 80,53 грн.; пеня по восьмому платежу в жовтні 2010 року, термін оплати до 30.10.2010 року - 70,07 грн.; пеня по дев'ятому платежу в листопаді 2010 року, термін оплати до 30.11.2010 року - 59,26 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається Договір був укладений 27.02.2010 року, а з вимогами про стягнення штрафів позивач звернувся тільки у липні 2011 року, тобто більш ніж через один рік.

Відповідно до ч.2,3,4 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням положень ст.258 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності вимог в частині стягнення пені по першому, другому та третьому платежу слід застосувати позовну давність.

Таким чином загальна сума пені, яка може бути стягнута з ОСОБА_1 становить: 943,26 грн. - (155,91 грн.+141,62 грн.+127,78 грн.) = 517,95 грн., або (114,27 грн. + 102,48 грн. + 91,34 грн. + 80,53 грн.+70,07 грн. + 59,26 грн. =517,95 грн.).

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності із відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 517,95 грн.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розмір штрафів є занадто великим, а доказів щодо понесення збитків представником позивача суду не було надано, тому суд не вбачає законних підстав для стягнення штрафів в розмірі 500 грн. та 1353,79 грн. .

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 , ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До матеріалів справи позивач надав договір №13/11 про надання правової допомоги від 02.07.2009 року укладений ним з ТОВ «ЕЛ ТІ ГРУП», строк дії якого закінчився 29.09.2010 року і відсутні докази його подовження.

Також позивач надав Додаток №2 , але до іншого Договору від 30.06.2009 року - реєстр кредитних договорів та боржників, де боржником зазначено відповідача ОСОБА_1

Як вбачається Договір №13/11 від 02.07.2009 року не може бути належним та допустимим доказом у цій справі, оскільки, як вбачається з Додатку №2 між позивачем та ТОВ «ЕЛ ТІ ГРУП» укладений інший Договір, який до матеріалів справи не наданий.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

В даному випадку, з Додатку №2 вбачається, що договір від 30.06.2009 року, який не наданий позивачем до матеріалів справи, повинен бути укладений між позивачем та ТОВ «ЕЛ ТІ ГРУП», яке має організаційно - правову форму - товариство з обмеженою відповідальністю та зазначено у Додатку№2 , як «Юридична фірма».

Відповідно до ч.1 ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Документів, про право ТОВ «ЕЛ ТІ ГРУП» займатися підприємницькою діяльністю пов'язаною з наданням юридичних послуг та про право надання правової допомоги за законом до справи не надано, як не брав участі в розгляді справи фахівець в галузі права. Зокрема ст.84 ЦПК України передбачено відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою адвоката або іншого фахівця в галузі права. З огляду на норми ст.ст. 56,84 ЦПК України ТОВ «ЕЛ ТІ ГРУП» не є адвокатом і не є фахівцем у галузі права, а створене для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Зокрема позивачем не надано жодних документальних доказів понесення ним витрат на правову допомогу.

З огляду на вищенаведене, у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу з відповідачі у сумі 1950 грн. на користь позивача слід відмовити, оскільки зазначені позовні вимоги не ґрунтуються на законі та не доведені позивачем.

Враховуючи вищевикладене, та оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 688,46 грн. і пені в розмірі 517,95 грн., а всього в загальній сумі 1206,41 грн. законі так підлягають задоволенню і із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1006,41 грн., та солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованості в розмірі 200,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1, відповідно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 240,64 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 267, 526, 533, 533, 534, 611, 625, ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 15, 27, 30, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 1006,41 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080), ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 240,64 грн. - судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П.Слюсар