Постановление суда № 24924161, 22.06.2012, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

22 червня 2012 року справа № 5020-658/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Плієва Н.Г., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Південний РКК»про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Південний РКК"

(99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інрибфлот"

(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 15)

товариства з обмеженою відповідальністю "Істок"

(67700, Одеська обл., м. Білгород - Дністровський, вул. Ізмаїльська, 106)

про визнання попереднього договору недійсним

представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний РКК»звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інрибфлот», товариства з обмеженою відповідальністю «Істок»про 1) визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу обладнання, розташованого за адресою: м. Білгород-Дністровський вул. Ізмаїльська, 106, вул. Ізмаїльська, 112 та вул. Маршала Бірюзова, 1, укладеного між відповідачами 30.05.2012 та 2) заборону відповідачам та будь-яким фізичним, юридичним (незалежно від форми власності) особам вилучати, відчужувати та передавати іншим особам нерухоме майно та обладнання, розташоване за вказаними адресами.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити ТОВ «Істок»та будь-яким іншим фізичним, юридичним (незалежно від форми власності) особам вилучати, відчужувати та передавати іншим особам нерухоме майно, розташоване по вул. Ізмаїльській, 106, вул. Ізмаїльській, 112, вул.Маршала Бірюзова,1 в м. Білгород-Дністровський та обладнання, що знаходиться в приміщеннях за вказаними адресами, а також заборонити будь-яким організаціям, установам, фізичним та юридичним особам будь-якої форми власності перешкоджати веденню Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний РКК»господарської діяльності на території, де розташоване нерухоме майно за вищевказаними адресами, яке перебуває в користуванні ТОВ «Південний РКК»за договором від 14.11.2011.

Відповідно положень частини 2, 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Ухвалою суду від 15.06.2012 позовну заяву було прийнято до провадження та позивача було зобов'язано, крім іншого, визначитися з правовою природою пункту 2 прохальної частини позову (чи є це позовна вимога або заходи щодо забезпечення позову).

22.06.2012 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення до позову, з яких вбачається, що у п. 2 позову помилково зазначені вимоги, як позовні та викладене слід вважати як заходи забезпечення позову. Позивач зазначає, що незастосування заходів до забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду, втраті прав позивача на першочергове право придбання спірного майна та заподіяння йому значних збитків.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглянути клопотання щодо вжиття заходів до забезпечення позову без виклику представників сторін у судове засідання.

Відповідно до чинного законодавства, забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної та фізичної особи, а обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Виходячи з приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого, зокрема, є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При цьому вжиття таких заходів є правом суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач вказує на те, що між позивачем і відповідачем у справі -ТОВ «Південний РКК»15.11.2011 було укладено договір оренди частини приміщень, розташованих за адресою: м. Білгород-Дністровський вул. Ізмаїльська,106, вул. Ізмаїльська, 112 та вул. Маршала Бірюзова, 1, а також технологічного обладнання, що знаходиться за вказаними адресами та належить ТОВ «Південний РКК». Вказане майно передано позивачу актами приймання-передачі від 15.11.2011 та перебуває в його користуванні. Відповідно до п. 6.1 Договору оренди він діє до 14.09.2014, тобто є діючим на час звернення позивача до суду.

Попередній договір купівлі-продажу майна від 30.05.2012, укладений між відповідачами у даній справі, є підставою для виникнення між ними обов'язку щодо укладення основного договору купівлі-продажу, що порушує право позивача на першочергове придбання майна, яке є предметом попереднього договору купівлі-продажу чи пролонгацію договору оренди з новим власником майна.

Відповідно до положень частини другої статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

У разі невжиття заходів до забезпечення позову, за умови задоволення позовних вимог позивачу необхідно буде покласти значних зусиль для реалізації права, передбаченого законом на першочергове придбання майна у власність.

Аналізуючи предмет та підставу позову, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову підлягають задоволенню в частині заборони відповідачу та іншим особам вчиняти буді-які дії спрямовані на відчуження майна, яке перебуває в користуванні позивача до набрання рішенням у справі законної сили.

Суд враховує, що вжиття відповідних заходів не перешкоджатиме господарській діяльності відповідача, в той же час перешкодить відчуженню, реалізації чи переоформленню майна, яке перебуває в користуванні позивача на законних підставах, а саме, на підставі договору оренди від 14.11.2011. Разом з тим, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до додаткових витрат по відновленню права позивача, необхідності звернення до суду з додатковими позовами про визнання недійсними договорів про продаж нерухомості та про її переоформлення, або усунення перешкод в користуванні майном.

З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів представника позивача щодо розумності і адекватності заявлених вимог про забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, враховуючи, що заходи до забезпечення позову мають тимчасовий характер і можуть бути переглянуті судом за наявності відповідних підстав, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням їх поведінки, суд вважає заяву представника позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.

В частині заявленого клопотання про заборону будь-яким організаціям, установам, фізичним та юридичним особам будь-якої форми власності перешкоджати веденню Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний РКК»господарської діяльності на території, де розташоване нерухоме майно за вищевказаними адресами, яке перебуває в користуванні ТОВ «Південний РКК»за договором від 14.11.2011 суд вважає за необхідне відмовити, оскільки не цей час позивачем не надано належних та допустимих доказів вчинення перешкоди у здійсненні господарської діяльності.

На підставі наведеного, керуючись ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний РКК»про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Істок»(67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Ізмаїльська, будинок 106, ідентифікаційний код 24759439) та будь-якім іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти будь-які дії спрямовані на вилучення, відчуження в будь який спосіб (продаж, міна, дарування, застава) та/чи передачу у користування (найм, оренду, позичку) третім особам нерухомого майна, розташованого по вул. Ізмаїльській, 106, вул. Ізмаїльській 112, вул. Маршала Бірюзова, 1 в м. Білгород-Дністровський та обладнання, розташованого за вказаними адресами, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Істок»та передано у користування товариству з обмеженою відповідальністю «Південний РКК»за договором від 14.11.2011.

У задоволенні решти заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили 22.06.2012.

Суддя підпис Н.Г. Пілєва