Постановление суда № 24871840, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2012 р. м. Київ К-55618/09

К-55618/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Повного товариства (ПТ) «Ломбард-Скарбниця»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009

та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2008

у справі № 11/190 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Повного товариства «Ломбард-Скарбниця»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ПТ «Ломбард-Скарбниця» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позов, вважаючи, що судами порушені норми ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» (Закон № 1251-XII), ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»(Декрет № 56-93), ст.ст. 238, 250 Господарського кодексу України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що підставою для нарахування податкових зобов`язань з комунального податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.10.2007 № 133/1298/22-513/26009919, про порушення позивачем норм ст.15 Декрету № 56-93, пункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ).

За наслідками висновків вказаного акту та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 18.10.2007 № 0001092240/0/22-514, від 19.11.2007 № 0001092240/1/22-514, від 01.02.2008 № 0001092240/0/22-514 про нарахування податкових зобов`язань з комунального податку сумі 3502,00 грн., у тому числі: 102,00 грн. -основний платіж, 3400,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що за 3 квартал 2004 року - 4 квартал 2006 року Перша Рівненська філія ПТ «Ломбард-Скарбниця»не нараховувала, не сплачувала та не подавала звітність з комунального податку. Вказаний податок нараховувався та сплачувався позивачем до місцевого бюджету Печерського району м. Києва за місцем державної реєстрації та податкового обліку юридичної особи, включаючи при розрахунку суми податкових зобов'язань працівників філій, розташованих за межами м. Києва.

Статтею 15 Закону № 1251-XII та статтею 1 Декрету № 56-93 комунальний податок віднесено до місцевих податків і зборів.

Відповідно до ст. 15 вказаного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством (ст. 19 Декрету № 56-93).

Згідно з пунктом 2 Положення про комунальний податок, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 12.11.1997 року № 235, платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ і організацій, планово-дотаційних підприємств, сільськогосподарських підприємств, підприємств, де інваліди становлять 50 відсотків працюючих.

Пунктом 5 вказаного Положення (зі змінами, внесеними рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2001 № 574) встановлено, що комунальний податок обчислюється із фонду оплати праці, визначеного, виходячи із середньоспискової чисельності штатних працівників спискового складу та неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Розрахунок суми комунального податку за встановленою формою подається до Державної податкової інспекції у м. Рівному протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, і сума податку, обчислена відповідно до розрахунку за звітний квартал (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків за місяці цього кварталу), сплачується у повному обсязі протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Враховуючи вищенаведені норми, суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок, що комунальний податок позивачем мав нараховуватись, сплачуватись до місцевого бюджету м. Рівне з врахуванням середньої штатної чисельності працівників Першої Рівненської філія ПТ «Ломбард-Скарбниця», а розрахунок цього податку подаватися до ДПІ у м. Рівне.

Податковий обов'язок вважається виконаним, зокрема у зв'язку із сплатою його суми податкового зобов'язання до бюджету, визначеного законом.

Посилання позивача у своїй касаційній скарзі на необхідність застосування норм 238, 250 ГК України не підлягає врахуванню, оскільки для визначення суми податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм податкового законодавства, суми яких відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»входили до складу сум податкового зобов'язання, строки давності до 1 січня 2011 року були встановлені пунктом 15.1 ст. 15 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій зробили юридично правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Повного товариства «Ломбард-Скарбниця»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко