№ 2482057, 04.08.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2008 р. Справа № 2-а-8037/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

При секретарі судового засідання: Скалій Л.В.

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : Шкробот Н.В.- представник за дорученням

розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Військова частина А-0549

про: відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А-0549 про стягнення грошової компенсації за речове майно в сумі 4575,26 грн.

Позов мотивований наступним.

ОСОБА_1 проходив військову службу і був звільнений наказом Міністра оборони У країни (по особовому складу) від 17 грудня 2004 року №1147 у відставку з посади старшого офіцера (з застосування інформаційних систем та безпеки інформації) організаційно-мобілізаційного управління Головного штабу Головного командування Військово-Повітряних сил Збройних сил України за пунктом 67, підпунктом "в" і знаходився на речовому та фінансовому забезпеченні у військовій частині А-0549.

Позивач посилається ч.2 ст. 17 Конституції України, якою передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на  службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. Ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" у редакції від 05.10.2000 року, передбачено, що держава військовослужбовцям гарантує одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

А тому позивач вважає, що порушено законне гарантоване державою його право на одержання речового майна за рахунок держави, внаслідок чого у військової частини А-0549 утворилась заборгованість перед ним в сумі 4575,26 грн.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, вважає, що позов є необґрунтованим та підстави для його задоволення відсутні, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

 Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

ОСОБА_1 проходв військову службу і був звільнений наказом Міністра оборони У країни (по особовому складу) від 17 грудня 2004 року №1147 у відставку з посади старшого офіцера (з застосування інформаційних систем та безпеки інформації) організаційно-мобілізаційного управління Головного штабу Головного командування Військово-Повітряних сил Збройних сил України за пунктом 67, підпунктом "в" і знаходився на речовому та фінансовому забезпеченні у військовій частині А-0549.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно "Довідки №904 про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі п-к ОСОБА_1", передбачено, що станом на 10.03.2000 року позивачеві належало виплатити 1218,92 грн. грошової компенсації замість речового майна, а після 10.03.2000 року станом на 21.12.2004 року належало виплатити 3356,34 грн. грошової компенсації замість речового майна.

П. 2 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову  службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Але у відповідно до п.2. Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”передбачено призупинити дію частини другої ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

До набрання чинності Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”військовослужбовці мали право на одержання речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Враховуючи те, що згідно "Довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі п-к ОСОБА_1", передбачено, що станом на 10.03.2000 року ОСОБА_1 належало виплатити 1218,92 грн. грошової компенсації замість речового майна, суд вбачає підстави для задоволення позову в цій частині.

Що ж стосується вимог позивача про виплату грошової компенсації замість речового майна в сумі 3356,34 грн., в цій частині суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позову, оскільки дію статті щодо одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна зупинено.

 У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11,71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 160, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А-0549 про стягнення шкоди задовольнити частково.

2. Стягнути із військової частини А-0549 (м. Вінниця, вул. Червоноармійська 105, код 08540799) на користь ОСОБА_1 (м. Вінниця, вул. Островського б.1 кв.26) грошову компенсацію замість речового майна, що підлягало видачі в розмірі 1218 грн. 92 коп.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 08.08.2008 року о 17 год. 40 хв.

Суддя Мультян Марина Бондівна