Постановление суда № 24762318, 07.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14630/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в залі суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Телекомінвест»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011 року №0003042304, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Телекомінвест»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011 року №0003042304, мотивуючи свої вимоги тим, що формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів у ПрАТ «Пріоком»здійснено у відповідності до податкового законодавства, що підтверджується наявністю необхідних належно оформлених підтверджуючих документів.

Постановою Окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення -рішення від 20.05.2011 року №0003042304.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відносно директора четвертого контрагента по ланцюгу придбаних товарів встановлено вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, тому вважає, що первинні документи, обов'язкові для ведення податкового та бухгалтерського обліку, оформлені по операціях, які мають безтоварний характер.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

На підставі акта перевірки від 29.04.2011р. №985/23-04/24592229, згідно з яким встановлено порушення позивачем пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у неправомірному включенні до податкового кредиту з ПДВ у сумі 160029 грн. (у тому числі: за жовтень 2009р. -39837 грн., за січень 2010р. -120192 грн.) по операціях з придбання товарів у ПрАТ «Пріоком», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 20.05.2011р. №0003042304, яким на підставі пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 240043,50 грн. (у тому числі: 160029 грн. -основний платіж, 80014,50 грн. -штрафні санкції).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на положення ст.203 ЦК є безпідставним та помилковим, оскільки зазначені доводи згідно ч.1, ч.3 ст.215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку за відповідним позовом заінтересованої особи, водночас, предмет даної справи та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним; такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочину, оскільки згідно із ч.2 ст.215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст.203 ЦК вимог стосується недійсності оспорюваних правочинів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, та, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг).

Згідно вимог п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-який документ (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідності до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, Постачальником ВАТ «Телекомінвест»було ПрАТ «Пріоком».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання договорів від 13.07.2009р. №9/814-50 та від 21.12.2009р. №9/695/825-57, ПрАТ «Пріоком»у жовтні 2009р. і січні 2010р. здійснено на користь позивача поставку обладнання згідно переліку, що підтверджується оформленими сторонами договору видатковими накладними на товар від 27.10.2009р. №0000000147 і №0000000149, від 29.01.2010р. №0000000007 та виписаними ПрАТ «Пріоком»податковими накладними від 27.10.2009р. №266 і №270, від 29.01.2010р. №15.

За придбане обладнання, як те визнається і не заперечується сторонами по справі та підтверджується виписаними ПрАТ «Пріоком»рахунками від 05.10.2009р. BL 2009/09-3337, від 30.10.2009р. №BL 2009/10-3375, від 29.01.2010р. BL 2010/01-3449; платіжними дорученнями від 27.10.2009р. №85, від 11.11.2009р. №124, від 29.01.2010р. №36, між сторонами договору проведено розрахунок.

Проте, апелянт вважає дії позивача стосовно формування податкового кредиту неправомірним та посилається на наступне.

Під час дослідження ланцюгу постачання товару встановлено, що одним з постачальників ПрАТ «Пріоком»було TOB «Інформаційне Мереживо», яке згідно листа TOB «Інформаційне Мереживо»від 13.04.11 року, яким було надано відповідь на запит ДПІ у Шевченківському районі, надано пояснення та документальні підтвердження щодо взаємовідносин з ПрАТ «Пріоком». Відповідно до наданих копій документів TOB «Інформаційне Мереживо»встановлено номенклатуру обладнання, яке було реалізовано ПрАТ «Пріоком». Одним з постачальників TOB «Інформаційне Мереживо»згідно відповіді на запит - від 13.04.11 було TOB «ТК Орбіта». Товар по вказаному ланцюгу постачання придбавався TOB «Інформаційне Мереживо»у TOB «ТК Орбіта»згідно податкових накладних від 21.09.09 №92106. №91817 від 18.09.09, №91812 від 18.09.09. №82511 від 25.08.09. №82509 від 25.08.09, №71706 від 17.07.09.

Апелянт звертає увагу, що згідно даних АРМ «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»постачальником TOB «ТК Орбіта»у липні, серпні та вересні 2009 року було TOB «Стедіторг-ЛТД».

Що стосується, TOB «Стедіторг-ЛТД», згідно вироку Печорського районного суду м. Києва ОСОБА_3 (засновник, директор га головний бухгалтер) визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Вироком, зокрема, встановлено, що ОСОБА_3 в березні 2009 року за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, за грошову винагороду створив суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Проте, колегія суддів відхиляє зазначені доводи апелянта, враховуючи ту обставину, що фактів, які б вказували на те, що позивач придбавав саме ті товари, які контрагентами ПрАТ «Пріоком»за бухгалтерськими та первинними документами було придбано у TOB «Стедіторг-ЛТД», -не наведено, а відповідних доказів не надано, оскільки вказане ТОВ було лише одним з багатьох постачальників ПрАТ «Пріоком», яке було постачальником TOB «Інформаційне Мереживо»(контрагент ПрАТ «Пріоком»).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що порушення, допущені одним платником податків -TOB «Стедіторг-ЛТД»не впливають на права та обов'язки позивача, оскільки вказана обставина не може бути визнана достатньою підставою для позбавлення платника податку -ВАТ «Телекомінвест»права на відшкодування податку на додану вартість, як такого, що виконав усі передбачені законом умови для отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Апелянт не надав суду доказів обізнаності платника податків, що сформував податковий кредит щодо дефектів у правовому статусі контрагента його контрагента, з огляду на що такого платника податків не можна вважати недобросовісним.

Таким чином, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

За вказаних обставин, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 197 ч.1 п.2, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.