№ 24676413, 16.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6101/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29 вересня 2010 року № 0061211502/0/36028 про визначення ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в загальному розмірі 10 198 500,00 грн., у тому числі 6 799 000,00 грн. - за основним платежем та 3 399 500,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Крім цього, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі міста Києва від 10 грудня 2010 року № 0061211502/1/48121, яке дублює попереднє податкове повідомлення-рішення відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 10 по 16 вересня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 30.05.2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено заниження позивачем сум податку на додану вартість на 6 799 000,00 грн., чим порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 16.09.2010 року № 5840/1502/23704494, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0061211502/0/36028 про визначення ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в загальному розмірі 10 198 500,00 грн., у тому числі 6 799 000,00 грн. - за основним платежем та 3 399 500,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, ДПІ у Дарницькому районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року № 0061211502/0/36028, яке повністю дублює попереднє.

На думку позивача, норми Закону України «Про податок на додану вартість»не містять прямої вказівки на те, що операції з передачі майна внаслідок припинення юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи , визнаються операціями з поставки товарів в розумінні п. 1.4 ст. 1 вищевказаного Закону.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 34 Закону України від 27.03.1991 року № 887-ХІІ "Про підприємства в Україні", у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття. А в разі приєднання одного підприємства до іншого, до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

Згідно з статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Тобто відбувається передача валових активів однієї юридичної особи іншій юридичній особі. Компенсацією при такій передачі є набуття юридичною особою, що отримала такі активи, обов'язків юридичної особи, що їх передала.

Відповідно до п.п. 3.2.8 п. 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Так, під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

За висновком державної податкової інспекції, що міститься в Акті перевірки від 16.09.2010 року № 5840/1502/23704494, ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»не звільняється від оподаткування в частині недоамортизації балансової вартості основних фондів та товарно-матеріальних цінностей при їх передачі TOB «Атлантік-Пасіфік Венчурз», тому відповідно до пп. 7.4.1, 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вартість основних фондів (33 980 000, 00 грн.) підлягає оподаткуванню податком на додану вартість у розмірі 20 %, отже сума ПДВ складає -6 799 000,00 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що визначальною підставою для нарахування податкового кредиту звітного періоду є факт придбання товару, основних фондів з метою подальшого використання їх у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з цього слід зробити висновок, що покупець не має права на формування податкового кредиту внаслідок продажу йому (при купівлі ним) товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону. Таким чином, ця норма стосується формування податкового кредиту в податковому обліку покупця з тієї ж господарської операції, внаслідок якої у продавця не виникають податкові зобов'язання, і відповідно відсутнє джерело відшкодування ПДВ покупцю.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 29 квітня 2009 року відбулися загальні збори учасників TOB «Атлантік-Пасіфік Венчурз»на яких прийнято рішення про приєднання TOB «Юніверсал Стар Ко».

29 квітня 2009 року відбулися загальні збори учасників TOB «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО», на яких прийнято рішення про припинення TOB «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО» шляхом його приєднання до TOB «Атлантік-Пасіфік Венчурз».

31 липня 2009 року відбулася передача активів TOB «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»TOB «Атлантік-Пасіфік Венчурз», про що складено передавальний акт і баланс (протокол від 31.07.2009р. №54), згідно з яким передаються основні фонди, залишкова вартість яких складає 33 980 000,00грн.

На думку колегії суддів в даному випадку ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО» не придбавало, а передавало, як засновник, до статутного фонду TOB «Атлантік-Пасіфік Венчурз»основні фонди та товарно-матеріальні цінності, а тому посилання державної податкової інспекції на порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4 статті 7 вказаного Закону є безпідставним.

Так, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковується за ставкою 20 %.

Згідно із пп. 3.2.8, 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи не є об'єктом оподаткування (відсутня база оподаткування), а тому підстав для нарахування ПДВ за вказаною в акті перевірки операцією та відповідно і для застосування штрафної санкції, не вбачається.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що операція по передачі майна у звязку з реорганізацією підприємства шляхом виділу не може розглядатись як операція з поставки (купівлі-продажу) товарів, робіт, послуг та відповідно такі операції не можуть призводити до зміни податкових зобовязань та податкового кредиту реорганізованого підприємства, в зв'язку з тим, що поставка товару передбачає здійснення операції за цивільно-правовим договором, який передбачає перехід права власності на товари за компенсацію, безоплатну поставку товарів та здійснення операції за будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2007 року по справі за адміністративним позовом ТОВ "Сократіс" до Братської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень слід задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 29 вересня 2010 року № 0061211502/0/36028.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 10 грудня 2010 року № 0061211502/1/48121.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 29 вересня 2010 року № 0061211502/0/36028.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 10 грудня 2010 року № 0061211502/1/48121.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ісаєнко Ю.А.