№ 24576049, 08.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1040/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іванова Е.А.

судді Андрухів В.В.

судді Потоцької Н.В.

секретар Чиженко А.О.

за участю: представників: позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)

відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)

третьої особи ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Вугілля»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, третьої особи Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Вугілля»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, Державної податкової служби України, в якому позивач просив визнати протиправним (недійсним) та скасувати Податкові повідомлення-рішення від 09.11.2011 року № 0001602301 та від 22.12.2011 року № 0001912301 та визнати протиправним рішення ДПС України від 23.01.2012 року № 1459/6/10-2115 про залишення скарги без розгляду.

Ухвалою суду від 02 березня 2012 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «ТІС-Вугілля»до Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення ДПС України від 23.01.2012 року № 1459/6/10-2115 (Т.2 а.с.35-36).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.11.2011 року ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001602301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТІС - Вугілля», яке прийнято на підставі акту перевірки від 21.10.2011 року № 1490/23/37468454 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс -Порт -Сервіс-М»за період липень 2011 року, у якому зазначено, що контрагент позивача ТОВ «Трас-Порт-Сервіс-М»не знаходиться за своїм місцезнаходженням, порушення ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого позивач завищив суму податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 122093 грн., що потягло заниження суми ПДВ на цю суму. Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення та за результатами розгляду скарги було зменшено розмір ПДВ, що підлягає стягненню та прийнято нове податкове повідомлення-рішення, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість складає 109971,64 грн. та збільшено суму штрафної санкції, яка в новому податковому повідомленні-рішенні становить 54985,82 грн. Проте позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями рішеннями та оскаржив їх до ДПС України, проте скаргу залишено без розгляду. Позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними та зазначає, що місцезнаходження контрагента позивача підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтвом про взяття на облік в якості платника податку, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, також місцезнаходження контрагента зазначено в податкових накладних та підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Що стосується твердження податкового органу про те, що свідоцтво про сплату ПДВ контрагента позивача було анульовано, а тому позивач не мав право включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих таким контрагентом, то позивач спростовує дане твердження та зазначає, що в акті перевірки встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»анульовано 31.08.2011 року, а послуги за договором з «Транс-Порт-Сервіс-М»були надані задовго до цієї дати. За таких обставин, позивач просить задовольнити його позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та надав письмові заперечення проти позову, які мотивовані тим, що ДПІ у м. Іллічівську Одеської області були надіслані листи до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»та «Щодо надання інформації», у яких зазначено про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Транс-Порт-Сервіс»та про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Транс-Порт-Сервіс»зі своїми контрагентами, в тому числі і з ТОВ «ТІС-Вугілля»за липень 2011 року. Також у листі ДПІ у м. Іллічівську від 17.10.2011 року № 20322/7/23-0402 зазначено, що підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням, 30.08.2011 року у ДПІ у м. Іллічівську зареєстроване рішення підприємства про припинення ведення господарської діяльності, 31.08.2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М». На підставі викладеного представник відповідача вважає, що ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»не могло надавати послуги ТОВ «ТІС-Вугілля», а тому угоди, укладені між цими контрагентами є нікчемними, а тому не створюють ніяких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю. Отже позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ зазначені у податкових накладних, виданих ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М». За таких обставин, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи також просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що працює директором ТОВ «Транс -Порт -Сервіс - М»з березня -квітня 2010 року. Свідок пояснив, що ТОВ «Транс -Порт -Сервіс - М»уклало договір з ТОВ «ТІС-Вугілля», предметом якого було те, що ТОВ «Транс -Порт -Сервіс - М»залучав вантажопотоки на термінал ТОВ «ТІС-Вугілля»для перевалки на судна від вантажовласника «Мітінвест». Експедитором Мітінвест був ТОВ «Скіф Шипінг». Свідок зазначив, що штатна чисельність ТОВ «Транс -Порт -Сервіс - М»складає 7 чоловік, які займаються дослідженням ринку вантажообігу. Свідок зазначив, що за допомогою Інтернету були знайдені ряд організацій, які змогли домовитися з ТОВ «Скіф Шипінг». З останнім було проведено ряд домовленостей, в результаті чого був укладений договір між ТОВ «Скіф Шипінг»та ТОВ «ТІС -Вугілля».

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи та свідка, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «ТІС-Вугілля»з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М».

За результатами перевірки був складений акт від 21.10.2011 року № 1490/23/37468454, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В результаті чого завищена сума податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 122093 грн. та занижена сума ПДВ що підлягає сплати до бюджету на цю суму.

Згідно акту перевірки завищення суми податкового кредиту та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету відбулося в результаті того, що контрагентом позивача ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «ТІС-Вугілля»та операції здійснені без мети настання реальних наслідків. У акті перевірки податковий орган посилається на довідку ДПІ у м. Іллічівську Одеської області «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, зокрема з ТОВ «ТІС-Вугілля», в якій зазначено про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М». Також податковий орган в акті перевірки посилається на лист ДПІ у м. Іллічівську Одеської області від 17.10.2011 року № 20322/7/23-0402 «Щодо надання інформації», з яким направило висновок ВПМ ДПІ у м. Іллічівську Одеської області по підприємству ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», у якому зазначено, що ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»не знаходиться за місцезнаходженням, 30.08.2011 року у ДПІ у м. Іллічівську зареєстроване рішення підприємства про припинення ведення господарської діяльності, 31.08.2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М». В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»не підтвердило первинними документами взаємовідносини у липні 2011 року з контрагентами ТОВ «ТІС-Вугілля», ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія», ТОВ «Метекс», ТОВ «Ексімпторг», ПП «Юніо Мерітайм», тому немає можливості підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»з цими контрагентами. У акті перевірки зазначено, що враховуючи висновок, доведений ВПМ ДПІ у м. Іллічівську, згідно з яким ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»визнано «податковою ямою», не підтвердження факту передачі послуг від виконавця до замовника, відсутність необхідних підтверджуючих документів здійснення операцій з надання послуг, неможливо підтвердити факт подальшої реалізації послуг. У зв'язку з вищевикладеним у акті перевірки зроблено висновок про те, що угода з надання послуг між ТОВ «ТІС-Вугілля»та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»містить ознаки нікчемності, а тому позивач не мав право включати до складу податкового кредиту у липні 2011 року суми ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»(Т.1 а.с.28-45).

На підставі вказаного акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 року № 0001602301, яким ТОВ «ТІС-Вугілля» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152616,25 грн., з яких 122093 грн. основного платежу та 30523,25 грн. штрафних санкцій (Т.1а.с.25).

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «ТІС -Вугілля»подало до ДПА в Одеській області скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення, за результатами якої було прийнято рішення від 13.12.2011 року № 42994/10/25-0007, яким встановлено, що перевіряючими припущено арифметичної помилки. ТОВ «ТІС-вугілля»по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»до податкового кредиту за липень 2011 року включено суму ПДВ у розмірі 109 971,64 грн., а не 122093 грн., як зазначено в акті перевірки, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплати до бюджету у сумі 109971,64 грн., а не 122093 грн., як зазначено в акті перевірки та податковому повідомлення-рішенні. Таким чином ТОВ «ТІС -Вугілля»завищено суму ПДВ у липні 2011 року на 109971,64 грн. на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті платником до бюджету у сумі 109971,64 грн. На підставі викладеного ДПА в Одеській області скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 09.11.2011 року № 0001602301 в частині нарахованого податку на додану вартість у розмірі 12121,36 грн., а первинну скаргу директора ТОВ «ТІС -Вугілля»в цій частині задовольнив, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області залишило без змін, а скаргу директора без задоволення та донарахувало суму штрафних санкцій у розмірі 24462,57 грн. (Т.1 а.с.46-49).

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2011 року № 0001912301, яким позивачу визначений розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 164957,46 грн., з яких 109971,64 грн. основного платежу та 54985,82 грн. штрафних санкцій (Т.1а.с.27).

Не погодившись із рішенням ДПА в Одеській області за результатами розгляду первинної скарги та з податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі вказаного рішення ТОВ «ТІС -Вугілля оскаржило податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 року та від 22.12.2011 року до ДПА України, про що подало скаргу від 26.12.2011 року № 2612/01-В (Т.1 а.с.57-58), та за результатами розгляду даної скарги ДПС України прийнято рішення про залишення її без розгляду (Т.1 а.с.50).

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, позивач зазначив суму податкового кредиту у розмірі 2689182 грн. (Т.1 а.с.174-176).

Згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, позивач сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» у сумі 109971,64 грн. (Т. 1 а.с.82-86).

Отже з додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що одним із контрагентів позивача у липні 2011 року був ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М».

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Вугілля»є власником комплексу будівель та споруд причалу № 19 за адресою Одеська область, Комінтернівський р-н, Візирська сільська рада, 1-й км. автодороги порту «Южний»будинок 1 «Е», причалу № 20 за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, Візирська сільська рада, 1-й км. автодороги порту «Южний»будинок 1 «Ж», комплексу по перевантаженню і зберіганню навалочних вантажів на причалах №№ 19-20 за адресою Одеська область, Комінтернівський р-н, Візирська сільська рада, 1-й км. автодороги порту «Южний»будинок 1 «З»про що свідчать свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витяги про державну реєстрацію прав, виданих Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації (Т.1 а.с.243-250).

Судом встановлено, що між ТОВ «ТІС -Вугілля»(надалі Термінал) та ТОВ «Транс -Порт -Сервіс -М»(надалі Агент) укладено договір про умови залучення вантажопотоків від 01.03.2011 року № 01-03/11, згідно умов якого агент залучає вантажопотоки насипних вантажів з метою використання причалів, залізничних шляхів і території Терміналу для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт (перевалювання вантажів), при цьому такі вантажопотоки вважаються залученими агентом, якщо вони надходять на причали, залізничні шляхи і територію Терміналу за договором про надання послуг, укладеним між Терміналом та ТОВ «Скіф-Шипінг», а Термінал при цьому за залучення таких вантажопотоків зобов'язується виплачувати Агенту винагороду в розмірах і в термін, визначені в даному Договорі. Згідно п. 3.2. договору № 01-03/11 від 01.03.2011 року винагорода виплачується Терміналом на підставі рахунків, виставлених агентом протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку виставленого агентом. Агент виставляє рахунки Терміналу на підставі Звіту про обсяги залучених агентом вантажопотоків. Звіт про обсяги залучених агентом вантажопотоків складається агентом не рідше одного разу на місяць на підстав договору про надання послуг та підписаних актів виконаних робіт зо Договором про надання послуг (Т.1 а.с.69-71).

Відповідно до ч 1. ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виконання договору підтверджується актами здачі -прийняття робіт (надання послуг) № 51 та № 55 відповідно від 1 липня 2011 року та від 27 липня 2011 року, згідно яких виконавцем ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»були проведені роботи із залучення вантажопотоку (а.с.74-75).

Підтвердженням виконаних робіт по договору від 01.03.2011 року № 01-03/11 є звіти про виконання послуг від 01.07.2011 року та від 27.07.2011 року до вищевказаних актів виконаних робіт та згідно вказаних звітів Агент -ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»виконав послуги по залученню вантажопотоків на суму 279326,74 грн. в тому числі ПДВ 46554,46 грн. по звіту від 27.07.2011 року та на суму 453230,33 грн. по звіту від 01.07.2011 року (а.с.76,77).

Факт здійснення господарський операцій підтверджується податковими накладними № 1 від 01.07.2011 року на загальну суму 453230,33 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 75538,39 грн. та № 5 від 27.07.2011 року на загальну суму 279326,74 грн. в тому числі ПДВ на суму 46554,46 грн., які були включені до реєстру отриманих податкових накладних у липні 2011 року (Т.1 а.с.72-7, 183).

За виконану роботу ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»виставило ТОВ «ТІС-Вугілля»рахунки № 51 від 01.07.2011 року на суму 453230,33 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 75538,39 грн. та № 55 від 27.07.2011 року на суму 279326,74 грн. в тому числі ПДВ на суму 46554,46 грн. (Т.1 а.с.78-79).

На підставі вказаних рахунків ТОВ «ТІС-Вугілля»були оплачені послуги, надані ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», про що свідчать відповідні платіжні доручення № 1398 від 29.07.2011 року та № 1147 від 07.07.2011 року (Т.1а.с.80-81).

Як зазначалося вище, згідно п. 1.1. договору № 01-03/11 від 01.03.2011 року, укладеному між позивачем та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»вантажопотоки вважаються залученими Агентом (ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»), якщо вони надходять на причали , залізничні шляхи і територію Терміналу (ТОВ «ТІС-Вугілля») за договором про надання послуг, укладеним між ТОВ «ТІС-Вугілля»та ТОВ «Скіф-Шиппінг»(Т.1 а.с.69).

Судом встановлено, що на підставі договору № 01-03/11 від 01.03.2011 року, укладеному між позивачем та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ТІС-Вугілля»(виконавець) з ТОВ «Скіф-Шиппінг»(замовник) був укладений договір про надання послуг по перевалюванню експортно-імпортних вантажів № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року, згідно предмету якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по перевалюванню (вивантаження із залізничних вагонів та навантаження на судно) / (вивантаження із судна та навантаження на залізничні вагони або морське судно) та зберіганню експортно-імпортних навалювальних вантажів вантажовласника, які прибувають на термінал ТОВ «ТІС-Вугілля», що розташований в порту Южний. (Т.1 а.с.185).

Пунктом 1.3. договору зазначено, що замовник - ТОВ «Скіф-Шиппінг»є експедитором вантажів, належних вантажовласнику.

Згідно п.п. 3.2.7 договору замовник зобов'язується надати виконавцю завірені митним постом доручення на здійснення навантажувальних робіт. Пунктом 3.2.9 договору визначено, що замовник зобов'язується щоденно, не пізніше 12.00 годин місцевого часу надавати виконавцю список залізничних вагонів (із зазначенням ваги кожного вагону) спрямовані на адресу виконавця за попередню добу (Т.1 а.с.189).

Тобто, вищевказаний договір про надання послуг по перевалюванню експортно-імпортних вантажів № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року між позивачем та ТОВ «Скіф-Шиппінг», укладений завдяки послугам, наданим ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»за договором між останнім та позивачем, та доказів, що це спростовують відповідачем суду не надано.

Пунктом 1.3. договору № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року між позивачем та ТОВ «Скіф-Шиппінг»зазначено, що замовник - ТОВ «Скіф-Шиппінг»є експедитором вантажів, належних вантажовласнику.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення визначає Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 10 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»визначено, що експедитор має право обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування.

Доказом перевалки вантажу, а саме навантаження його на морські судна є штурманські розписки, згідно яких встановлено, що вантаж -агломераційний залізорудний концентрат перевалювався на морські судна (Т. 1 а.с.194-215).

Також доказом здійснення навантажувальних робіт за договором № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року між позивачем та ТОВ «Скіф-Шиппінг»є також завірені митним постом доручення на відвантаження експортних вантажів, виданих ТОВ «Скіф-Шиппінг»та видача яких передбачена п.п. 3.2.7 договору № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року (а.с.216-227).

На виконання пункту 3.2.9 договору № 01-03/8/Э/И від 01.03.2011 року ТОВ «Скіф-Шиппінг»надавав виконавцю -ТОВ «ТІС-Вугілля» списки вагонів, вантаж в яких був навантажений на судна (Т.2 а.с.122-173).

Прибуття вантажу залізорудного концентрату залізничним транспортом для відвантаження на судна підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів, у яких станцією і залізницею призначення зазначена «Чорноморська»та одержувачем вантажу зазначено ТОВ «ТІС»(Т.2 а.с.174-238, Т. 3 а.с.1-207).

Як встановлено судом та підтверджується договором про експлуатацію під'їзної колії, яка належить ТОВ «Трансінвестсервіс»при станції Чорноморська від 01.02.2007 року, під'їзна колія, яка примикає до блок посту 30 км. станції Чорноморська належить ТОВ «Трансінвестсервіс». Згідно п. 3 даного договору, вагони, які прибувають зі станції Чорноморська на Підприємство приймаються на 1,2,3 колії прийомо-відправочного парку та подальший рух вагонів здійснюється локомотивом «Підприємства»(Т.4 а.с.17-20).

01.02.2011 року ТОВ «Трансінвестсервіс»(підприємство) уклало договір з ТОВ «ТІС-Вугілля»(Клієнт) № 10/ТУ від 01.02.2011 року, згідно якого підприємство надає клієнту комплекс залізничних послуг, перелік яких визначений п. 2 вказаного договору (Т.4 а.с.21-28).

Судом встановлено, що вантаж із залізорудним концентратом, який прибув у вагонах на станцію Чорноморська, про що свідчать накладні на маршрут, або групу вагонів (Т.2 а.с.174-238, Т. 3 а.с.1-207) та у яких одержувачем вантажу зазначено ТОВ «ТІС»був переданий останнім на територію терміналу ТОВ «ТІС-Вугілля», про що свідчать відповідні акти (Т.4 а.с. 29-80).

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, укладення позивачем договору з ТОВ «Скіф-Шиппінг»на надання послуг по перевалюванню експортно-імпортних вантажів та наявність у матеріалах справи документів, що підтверджують виконання сторонами вищевказаного договору його умов, а саме здійснення потужностями позивача навантаження на судна вантажу, який прибував на термінал позивача (поручення на відвантаження експортних вантажів, штурманські розписки, список вагонів) свідчать про фактичне здійснення ТОВ «ТІС-Вугілля»навантаження залізорудного концентрату на морські судна, а отже і настання реальних наслідків за договором між позивачем та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», предметом якого є те, що ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»залучає вантажопотоки насипних вантажів з метою використання причалів залізничних шляхів і території ТОВ «ТІС-Вугілля»для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт та при цьому такі вантажопотоки вважаються залученими ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», якщо вони надходять на причали, залізничні шляхи та територію ТОВ «ТІС-Вугілля»за договором про надання послуг, укладеним між позивачем та ТОВ «Скіф-Шиппінг».

За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони договору про залучення вантажів - ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»та ТОВ «ТІС-Вугілля»діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

Договір, вчинений позивачем та його контрагентом, відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, укладений позивачем договір не порушує публічний порядок, він не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Більше того, в висновках акта відповідач обмежився твердженнями про порушення позивачем тільки вимог ЦК України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Крім того, судом встановлено, що мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновки іншого органу податкової служби, а саме ДПІ у м. Іллічівську Одеської області.

Суд також не приймає до уваги встановлення під час судового засідання той факт, що угоди, укладені між «Транс-Порт-Сервіс-М»з ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Антре-Едвертайзінг», які були залучені ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М» для виконання угоди з ТОВ «ТІС-Вугілля», не були направлені на створення юридичних наслідків між ними, так як пояснив свідок ОСОБА_4, сума ПДВ, яка була відображена ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»у складі податкового кредиту по операціям з цими підприємствами, в наступному, після порушення кримінальної справи була перерахована до бюджету.

Згідно довідки ДПІ у м. Іллічівську від 27.09.2011 року № 2340/23-0302/36978811 на яку посилається ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області в акті перевірки як на підставу нікчемності правочину 22.08.2011 року ВПМ ДПІ у м. Іллічівську Одеської області обстежена податкова адреса підприємства та встановлено, що підприємство за даною адресою не знаходиться.

Проте, дане твердження податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 14.05.2012 року адреса підприємства зазначена як: 68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 4 та статус відомостей про юридичну особу підтверджений, крім того, місцезнаходження ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію цього підприємства (Т.2 а.с.24).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 14.05.2012 року відомості про юридичну особу підтверджені та місцезнаходження підприємства зазначено як: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна 4, то твердження податкового органу щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням не відповідають дійсності, а тому не можуть слугувати підставою для визнання правочину недійсним.

Те ж саме стосується твердження ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області стосовно того, що 30.08.2011 року у ДПІ у м. Іллічівську зареєстроване рішення підприємства про припинення ведення господарської діяльності, оскільки згідно зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 14.05.2012 року стан ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»- зареєстрований та відомості щодо припинення його до ЄДР не внесені.

Що стосується посилання податкового органу на те, що у довідці ДПІ у м. Іллічівську зазначено, що 31.08.2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», то суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказане свідоцтво було анульовано 31.08.2011 року, проте податкові накладні та всі первинні документи, що підтверджують виконання договору з ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», а також і укладення вказаного договору відбувалося значно раніше.

Також суд не приймає до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що у ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що директором ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»затверджена структура та штатна чисельність ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», згідно якої на підприємстві 7 штатних одиниць (Т.2 а.с.8).

Згідно умов договору між позивачем та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», предметом його є те, що останнє залучає вантажопотоки насипних вантажів з метою використання причалів, залізничних шляхів і території ТОВ «ТІС-Вугілля», тобто ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»виконує роботи дише із залучення вантажів для перевалки їх потужностями ТОВ «ТІС-Вугілля», а тому не потребує великої кількості технічного персоналу, виробничих активів та складських приміщень.

Що стосується нібито порушення відповідачем ст. 198 ПК України в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту у липні 2011 року на 109971,64 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаченню до бюджету на 109971,64 грн. то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Підстави недійсності податкової накладної передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, контрагент позивача -ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»під час укладення договору та видачі податкових накладних був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, та як встановлено судом, свідоцтво про сплату ПДВ ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»було анульовано аж 31.08.2011 року, тобто вже після укладення договору, видачі податкових накладних та формування на їх підставі податкового кредиту позивачем.

Крім того, як вбачається з податкових накладних, виданих ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»№ 1 та № 5 у них зазначене місцезнаходження ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М»: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна 4, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (Т.1 а.с.72-73).

Таким чином, всі податкові накладні, що видавалися позивачу -ТОВ «ТІС-Вугілля»його контрагентом за договором є дійсними, та відповідно до зазначених у позивача виникло право на віднесення сум ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту.

Судом також встановлено, що придбані позивачем за договорами послуги призначені для використання в господарській діяльності ТОВ «ТІС-Вугілля».

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Що стосується нікчемності правочинів, то як уже зазначалося вище, судом встановлено відсутність підстав для визнання їх недійсними.

Отже, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 року № 0001602301, прийняте на підставі акту перевірки та податкове повідомлення - рішення від 22.12.2011 року № 0001912301, прийняте за результатом розгляду первинної скарги позивача, згідно яких позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що судом не встановлена нікчемність правочину між ТОВ «ТІС-Вугілля»та ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», реальність настання правових наслідків за даним правочином підтверджується всіма необхідними первинними документами, та крім того, результатом вказаного договору було укладання договору між позивачем та ТОВ «Скіф-Шипінг»про надання послуг на перевалку експортно-імпортних вантажів, виконання якого також підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи, а також те, що контрагент позивача на момент укладення договору та видачі податкових накладних був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Транс-Порт-Сервіс-М», а тому завищення податкового кредиту, як і заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету не відбулося, отже податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, а позов ТОВ «ТІС-Вугілля»- задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Вугілля»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 09.11.2011 року №00016002301 та від 22.12.2011р. №0001912301.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова виготовлена в повному обсязі 08.06.2012 року.

Суддя Іванов Е.А.

Суддя Андрухів В.В.

Суддя Потоцька Н.В.

08 червня 2012 року.