№ 24563657, 12.06.2012, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 1423/12197/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2012р. суддя Центрального районного суду м.Миколаєва Галагуза В.В. розглянувши матеріали, які надійшли з Територіальної інспекції праці в Миколаївський області відносно,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3., уродженця с.Мирне, Дніпропетровської області, директора ППБМП «Інтервал», який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер не відомий,

Про скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП,

встановив:

15.05.2012р. складений протокол відносно ОСОБА_1, згідно якого вичинив правопорушення при перевірці ППБМП «Інтервал», розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Веселинівська, 47/4.

В ході перевірки встановлено, що в порушення ч.2 ст.30 ЗУ «Про оплату праці»на підприємстві не забезпечено достовірний облік у встановленому порядку. На момент перевірки на підприємстві працюють два працівники (директор ОСОБА_1, майстер ОСОБА_4.). В порушення ч.1 ст.115 КЗпП України строки виплати заробітної плати на підприємстві не визначені. Заробітна плата в порушення ч.1 ст.115 КЗпП України на підприємстві парцівникам не нараховується та не виплачується з січня 2012р. відносно 2 працівників.

Відсутність обсягів роботи свідчить про ознаки простою на підприємстві передбаченого ст..34 КЗпП України який має місце не з вини працівників. Фактично оплата за час простою працівникам підприємства не нараховується, що порушує положення ст..113 КЗпП України, якою передбачено, що оплата часу простою не з вини працівника проводиться з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Встановлено, що на підприємстві працював ОСОБА_3, при цьому розірвання трудового договору з працівником здійснено з порушенням ст..38 КЗпП України, в заяві про звільнення з роботи не наведені факти про неможливість продовжувати роботу, видання наказу № 1/12 від 01.12.2011р. не відповідає ч.1 ст.38 КЗпП України.

При перевірці особистої картки працівника ОСОБА_3 встановлено, що за період його роботи на підприємстві, а саме з 16.05.2011р. по 01.12.2011р. щорічна основна відпустка йому не надавалась. При звільненні ОСОБА_3 відповідно до вимог ст..116 КЗпП України повинно було нараховано та виплачено компенсація за близько 13 днів невикористаної відпустки, із розрахунку 2 дні відпустки за 1 місяць роботи.

В порушення ст..15 ЗУ «про оплату праці»на підприємстві не розроблено положення про оплату праці. На підприємстві жодним документом не визначено, який рівень тарифної ставки робітника робітника першого розряду прийнято за основу для формування посадових окладів, не розроблено міжпосадові співвідношення, які застосовуються для визначення рівня посадових окладів працівників.

В порушення ст..142 КЗпП України на підприємстві не створено правила внутрішнього трудового розпорядку.

В порушення вимог ст..10 ЗУ «Про відпустки»на підприємстві не складено графік надання щорічних основних відпусток на 2012 рік.

При перевірці трудових книжок встановлено порушення вимог ст..47 КЗпП України та п.4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

В судове засідання ОСОБА_1 не з явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не сповістив.

Обставини скоєння правопорушення підтверджуються протоколом №14-01-009/0089.

Вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Керуючись ст.ст.283-285 КУпАП суд,-

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в держбюджет Центрального району м.Миколаєва р\р 31412542700006, ОКПО 37992781, МФО 826013, код 23030300 у сумі 550грн.

На постанову може бути подана апеляція в Апеляційний суд Миколаївської

області протягом 10 діб з дня винесення постанови..

Суддя Галагуза В.В.