Решение № 24526095, 30.05.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/2177/2012

Провадження по справі 2/2506/1520/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2012 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді Карапута Л.В.,

при секретарі Ніцай М.С.,

за участі представника позивача -ОСОБА_1, відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

встановив:

12 квітня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 58393 грн. 66 коп., моральної шкоди в розмірі 2000 грн. 00 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 02.12.2009 року позичила кошти відповідачці в сумі 53000 грн. до 02.12.2010 року. Проте на даний час кошти не були повернуті, в зв»язку з чим просила стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і наполягав на їх задоволенні.

Відповідач позов не визнала та пояснила суду, що позивачка також їй заборгувала кошти після ведення спільного бізнесу, а тому проведене взаєморозрахунок та звернеться до суду про стягнення з неї заборгованості.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 02 грудня 2009 року взяла від ОСОБА_2 53000 гривень та зобов»язувалася повернути кошти до 02 грудня 2010 року. Відповідачка не повернула кошти, про що не заперечувала в судовому засіданні.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Оскільки відповідач у встановлений строк на вимогу позивача гроші не повернув. Тому враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 53000 грн. на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов»язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Зобов»язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, а саме, договорів та інших правочинів.

Зобов»язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом ( ч. 1 ст. 598 ЦК України ).

За відсутності інших підстав припинення зобов»язання, передбачених договором або законом, зобов»язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, як то передбачено ст. 599 ЦК України.

Належним виконанням зобов»язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов»язки сторін зобов»язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суд приходить до висновку про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції від простроченої суми, яка складає з 02.12.2010 року по 10.04.2012 року в сумі 3233 грн. 00 коп. та трьох відсотків річних в сумі 2160 грн. 66 коп.

Разом з тим, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки позивач не надав суду доказів про її настання та заподіяння відповідачем.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208 - 209, 292, 294 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 53000 грн. 00 коп., індексу інфляції в розмірі 3233 грн. 00 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 2160 грн. 66 коп., а всього на загальну суму в розмірі 58393 грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 583 грн. 94 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л.В. Карапута