№ 24494536, 01.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6030/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Торгівельний центр «Старокінний»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001242350 від 23.06.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Торгівельний центр «Старокінний»(далі -ПП «ТЦ «Старокінний») до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси від 23.06.2011 року № 0001342350 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 266 666,67 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що не згоден з податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2011 року № 0001342350 виходячи з наступного.

30.04.2008 р. між ПП «Строй-Систем»(сторона 1) та ПП «ТЦ «Старокінний»(сторона 2) було укладено договір № 07/7, відповідно до якого сторона 1 передавала стороні 2 майнові права користування комплексом нежитлових будівель торгівельного центру «Старокінний», що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний, 6. Пунктом 1.3 договору передбачено, що ПП «ТЦ «Старокінний» набуває майнове право користування нерухомим та рухомим майном з метою здійснення власної діяльності і діяльності з передачі майнового права користування вказаним майном іншим фізичним особам та суб'єктам підприємницької діяльності. Позивач зазначає, що споживав майнові права користування комплексом нежитлових будівель ТЦ «Старокінний»для здійснення господарської діяльності та сплачував відповідну суму згідно договору від 30.04.2008 р. № 07/7 та додаткової угоди до договору від 30.12.2010 р.

На виконання вказаного договору ПП «Строй-систем»у березні 2011 р. було передано ПП «ТЦ «Старокінний»майнові права користуванням комплексом нежитлових будівель на загальну суму 1 600 000,00 грн., на підставі чого ПП «Строй-систем»була виписана податкова накладна від 31.03.2011 р. № 1. В свою чергу позивачем за березень 2011 р. було сформовано податковий кредит на підставі таких первинних документів: акт виконаних робіт ПП «Строй-систем»від 31.03.2011 р. № Оу-0000007 на суму 1 600 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 266 666,67 грн., виписка з банку за березень 2011 р., яка сформована в програмі «Банк Клієнт».

Позивач підкреслює той факт, що у березні 2011 р. ПП «Строй-систем»було зареєстровано у визначеному законом порядку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 119-126) та було платником податку на додану вартість, що також підтверджується відповідачем в акті перевірки від 09.06.2011 р. № 3623/23-5/31081729 (свідоцтво платника податку на додану вартість від 19.09.2005 р. № 23223709, анульовано 12.04.2011 р.). А відтак позивач не міг знати про те, що ПП «Строй-систем»не виконував свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету.

Таким чином, ПП «ТЦ «Старокінний»зазначає, що належним чином виконувало норми чинного законодавства та вважає безпідставним та необґрунтованим винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 62-67), в яких зазначив, що відповідно до акта позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «ТЦ «Старокінний»від 09.06.2011 р. № 3623/23-5/31081729, встановлено порушення останнім п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2011 року на суму 266 666,67 грн. по господарським відносинам з ПП «Строй-систем», правочини якого визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. ДПІ у Приморському районі м. Одеси у своїх запереченнях посилається на положення Національного класифікатора України, згідно з яким економічна діяльність -це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції. Проте, актом перевірки від 26.05.2011 р. № 1604/23-5/31373740 ПП «Строй-систем»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. встановлено відсутність основних фондів, майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій. Отже, ПП «Строй-систем»не мало можливості здійснювати господарські операції з постачальниками та покупцями. Відповідач зазначає, що під час перевірки позивачем були надані податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт, отримані від ПП «Строй-систем», реєстр отриманих податкових накладних за березень 2011 року, виписки з банку за березень 2011 року, договір від 30.04.2008 р. № 07/7 та додаткова угода до нього від 30.12.2010 р., проте не були надані журнали ордери бухгалтерського обліку з відображенням бухгалтерських проводок, що фіксують факт здійснення господарських операцій за березень 2011 року, інші документи, які б підтверджували фактичне використання майнових прав в межах господарської діяльності ПП «ТЦ «Старокінний».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

09.06.2011 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «ТЦ «Старокінний»(код ЄДРПОУ 31081729) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Строй-систем»(код ЄДРПОУ 31373740), їх реальності та повноти відображення в обліку за період березня 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 09.06.2011 р. № 3623/23-5/31081729 (а.с. 9-13).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ПП «ТЦ «Старокінний»п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2011 року на суму 266 666,67 грн. по господарським відносинам з ПП «Строй-систем», правочини якого визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0001242350, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «ТЦ «Старокінний» з податку на додану вартість на суму 266 667, 67 грн., в тому числі за основним платежем -266 666, 67 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн. (а.с. 18).

15.06.2011 року позивачем були подані заперечення проти складеного акта перевірки (а.с. 14-15). У відповіді на зазначені заперечення листом від 21.06.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси повідомила позивача про те, що заперечення залишаються без задоволення, а висновки акта перевірки -без змін (а.с. 16-17).

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернувся зі скаргою від 29.06.2011 р. № 12/11 до Державної податкової адміністрації в Одеській області (а.с. 19-20).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 20.07.2011 року № 25146/10/25-0007 скарга позивача була залишена без розгляду, а оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення -без змін (а.с. 21-22).

Відповідно до п. 2 статуту ПП «ТЦ «Старокінний»предметом діяльності підприємства є, зокрема, здавання в оренду власного нерухомого майна, управління нерухомим майном, посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості виробничо-технічного призначення, посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості невиробничого призначення (а.с. 32-43).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.06.2004 року № 100114793 (іпн -310817215536) (а.с. 31).

На підставі рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси, оформленого наказом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.06.2011 р. № 1778 (а.с. 68), повідомлення № 812/10/23-5 (а.с. 69) та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «ТЦ «Старокінний»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Строй-систем», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березня 2011 року.

З акту перевірки вбачається, що контрагент позивача ПП «Строй-систем»має ознаки віднесення до «податкової ями»згідно переліку ДПАУ в межах розпорядження ДПА України від 24.02.2011 р. № 48-Р, а наданих позивачем для перевірки документів було недостатньо для підтвердження віднесення ПП «ТЦ «Старокінний»сплаченої у березні 2011 року суми ПДВ до податкового кредиту.

Суд вважає прийняте за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «ТЦ «Старокінний»податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0001242350 протиправним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Як було зазначено вище, 30.04.2008 р. між ПП «Строй-Систем»(сторона 1) та ПП «ТЦ «Старокінний»(сторона 2) було укладено договір № 07/7, відповідно до якого сторона 1 передавала стороні 2 майнові права користування комплексом нежитлових будівель торгівельного центру «Старокінний», що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний, 6. Пунктом 1.4 договору визначено, що опис технічного стану об'єкта на дату передачі стороні 2, його склад та площа зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1) (а.с. 86-88).

Згідно з п. 2 договору була визначена ціна та порядок розрахунків між контрагентами. Так, сторона 2 зобов'язувалась щомісячно на протязі всього періоду користування майновим правом сплачувати стороні 1 833 333, 33 грн., а також ПДВ у розмірі 166 666,67 грн., що складає загальну суму 1 000 000,00 грн. за користування об'єктом. Договором передбачалось, що розмір щомісячних платежів може бути змінено, про що сторони складають відповідну додаткову угоду.

Актом приймання-передачі від 30.04.2008 р. нежитлові будівлі торгівельного центру «Старокінний», що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний, 6, були передані стороною 1, ПП «Строй-систем», стороні 2, ПП «ТЦ «Старокінний»(а.с. 89).

Вказаним актом було зазначено, що об'єкт в цілому складається з таких будівель: «А», «Б», «Б?», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З»; частини нежитлової будівлі літери «И», а саме павільйони сектора Ц -ЦП № 54, 55, 56, 57 58, 59, 60, 61/1, 61/2, 62, 63, 64, 65, 66, 67; частини нежитлової будівлі літери «К», а саме павільйони сектора Ц -ЦП № 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53; «Л», «М», «Р?», «Н»«Щ», «Ш», «М?», «Г?», «Я?», «Э», «Д?», «Е?», «Ю?»; частини нежитлової будівлі літери «З?», а саме міні павільйони сектора Л -ЛМП № 16, 17, 18, 22, 23; «В?»; частини нежитлової будівлі літери «О?». а саме міні павільйони сектора Л -ЛМП № 47, 49, «П?»; частини нежитлової будівлі літери «Ж?», а саме міні павільйони сектора Г -ГК № 54-53, 52-65, 52а, 52в, 52с, 61, 62, 63, 64, 65а, 65в, 65с; частини нежитлової будівлі літери «Ш?», а саме міні павільйон сектора Л -ЛМП №54, «Ч», «Ю», «Я», «К?»; частини нежитлової будівлі літери «V», а саме павільйони сектора Т -ТП № 1, 2, 5, 6, 7; частини нежитлової будівлі літери ?», а саме міні павільйони сектора «Т»- ТМП № 1, 2, 3, 5, 6, 7; », «L», «G», «S», «R», «N», «F»; навісів літери «О», «П», «Р», «Ж», «С», «Т», «У», «Ф», «Х», «Ц», », «С?», «Щ?», «Х?», «Ч?», «Т?», «Ж??», «В??», «О??», «П??»; трансформаторної підстанції літери «Ц?», відображені на схематичному плані садибної ділянки, що знаходиться в межах вул. Розкидайлівської, вул. Косвеної, вул. Колонтаївської, пров. Старокінного.

Дослідивши зазначений акт приймання-передачі, суд дійшов висновку про його відповідність положенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»як первинного документа бухгалтерського обліку.

Додатковою угодою від 30.12.2010 р. до договору від 30.04.2008 р. № 07/7 було встановлено, крім іншого, що ПП «ТЦ «Старокінний»зобов'язується сплатити ПП «Строй-систем»за березень 2011 р. за користування майном 1 600 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ -266 666, 67 грн. (а.с. 90).

На підтвердження сплати за користування комплексом нежитлових будівель ТЦ «Старокінний»позивачем надана довідка від 14.11.2011 р. № 3215/01 з ПАТ «Марфін Банк»та реєстр документів по рахунку (виписка за березень 2011 року) (а.с. 82-85), належним чином засвідчені підписом та печаткою відділення банку.

По факту виконання договору від 30.04.2008 р. № 07/7 у березні 2011 р. ПП «Строй-систем», яке на той час було платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість від 19.09.2005 р. № 23223709, анульовано 12.04.2011 р.), була виписана податкова накладна від 31.03.2011 року № 1, на загальну суму 1 600 000, 00 грн., в тому числі ПДВ -266 666, 67 грн. (а.с. 23), яка занесена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за відповідний податковий період, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість від 18.04.2011 р. № 9002079746 ряд. 8 [313737415533] «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(а.с. 29), даним декларації з ПДВ за березень 2011 року від 18.04.2011 р. № 9002079746 (а.с. 27-28), про що зазначено в акті перевірки від 09.06.2011 р. № 3623/23-5/31081729.

Судом встановлено, що нежитлові будівлі торгівельного центру «Старокінний», які знаходяться у користуванні ПП «ТЦ «Старокінний», передавались в оренду іншим особам для здійснення торгівельної діяльності.

Так, судом досліджені договір від 01.04.2011 р. № КП 6-7, укладений між ПП «ТЦ «Старокінний»(сторна 1) та ФОП ОСОБА_1 (сторона 2) (а.с. 169-172), відповідно до якого сторона 1 передає стороні 2 майнові права з користування та експлуатації павільйону № КП 6-7 на строк, встановлений договором, та акт приймання-передачі зазначеного павільйону відповідно до договору від 01.04.2011 р. № КП 6-7 (а.с. 173);

договір від 01.05.2011 р. № Дп 83-84, укладений між ПП «ТЦ «Старокінний»(сторона 1) та ТОВ «Ескаро Індастрі»(сторона 2) (а.с. 174-177), відповідно до якого сторона 1 передає стороні 2 майнові права з користування та експлуатації павільйону № Дп 83-84 (літера », торгівельний зал № 1, 2) на строк та на умовах, передбачених зазначеним договором, акт приймання-передачі вказаного павільйону (а.с. 178), та акт № 35/1050 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 4 360,00 грн., у т.ч. ПДВ -872, 00 грн. (а.с. 179);

договір від 01.04.2011 р. № Цп 56, укладений між ПП «ТЦ «Старокінний»(сторона 1) та ПП «Електродром 56»(сторона 2) (а.с. 180-183), відповідно до якого сторона 1 передає стороні 2 майнові права з користування та експлуатації павільйону № Цп 56 (літера «И», торгівельний зал № 12) на строк та на умовах, передбачених зазначеним договором, акт приймання-передачі вказаного павільйону (а.с. 184), та акт № 35/1050 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 2 400,00 грн., у т.ч. ПДВ -480, 00 грн. (а.с. 185).

Згідно довідки від 07.07.2010 року №0/07/10 ТОВ «Мрія»підтвердило передання цілісного майнового комплексу нежитлових будівель Торгівельного центру «Старокінний»у розпорядження та користування ПП «Стой-Сістем» на підставі укладеного договору №09/76 від 29.04.2008 року строком дії договору до 01.04.2012 року та підтвердило погодження та передання майнового комплексу нежитлових будівель Торгівельного центру «Старокінний ПП «Строй-Сісием»у суборенду ПП «ТЦ «Старокінний»на підставі укладеного між ними договору 07/7 від 30.04.2008 року з правом передання окремих будівель у суборенду третім особам (а.с.25).

Отже, позивачем у повній мірі доведений факт здійснення господарської операції у березні 2011 року з ПП «Строй-систем».

Крім того, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Посилання відповідача на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними. Так відповідно до вимог зазначеної норми права правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагента в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином відповідачем не доведені, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладених зазначеними особами правочинів нікчемними на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Строй-систем», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту за березень 2011 року у сумі 266 666, 67 грн.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Торгівельний центр «Старокінний»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001242350 від 23.06.2011 року -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 23.06.2011 року № 0001242350.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 01 червня 2012 року.

Суддя П.П.Марин