№ 24494416, 05.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8335/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.,

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) ОСОБА_1

представника відповідача (за довіреністю) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА»до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 10.10.2011 року №0000582300, податкового повідомлення -рішення від 10.10.2011 року №0000572300, податкового повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000592300, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення -рішення від 10.10.2011 року №0000582300, податкового повідомлення - рішення від 10.10.2011 року № 0000572300, податкового повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000592300.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що податкові повідомлення -рішення, прийняті Роздільнянською МДПІ, на підставі Акту перевірки №943-133/23-00/34490471 від 26.09.2011р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА»щодо взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2010р. по 31.01.2011р. податковим органом з грубим порушенням діючого законодавства. У зв'язку з чим відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ, а відповідно у податкового органу немає жодних підстав для нарахування штрафних санкцій.

Незаконність висновків Акту перевірки позивач обґрунтовує наступним.

В Акті перевірки відповідач встановив, що TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА»порушило ч. 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу ш, п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»168/97-ВР від 03.04.1997р., п.1.32. ст.1, п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2., 1.4 п.п.5.3.9. п.5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р., підприємством завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суму податкового кредиту та занижено податок на прибуток підприємств.

З Акту перевірки вбачається, що підставами для застосування відповідальності до TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»стало визнання правочинів, укладених контрагентами позивача з іншими юридичними особами-постачальниками товару, такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, отримання податкової вигоди та відповідно є нікчемними.

Податковий орган посилався у акті перевірки на той факт, що контрагенти не знаходяться за своїм місцезнаходженням, або/та ліквідовані (припинили свою діяльність), та/або відсутні основні засоби та невелика кількість працюючих на підприємстві осіб, та/або відсутність транспортних документів, які б свідчили про реальну передачу товарів від продавців продукції до TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА».

На думку позивача, висновки податкового органу ґрунтуються на Актах перевірок інших податкових інспекцій щодо контрагентів позивача з третіми особами - постачальниками товару у другій, третій та інших ланках ланцюга постачання товару. Таким чином, «по ланцюгу», відповідач встановив нікчемність правочинів, укладених TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНИ»та в порушення п. 5 ст. 216 ЦК України, самостійно застосував наслідки нікчемності правочинів.

Приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження відповідно до податкового законодавства України вбачається, що норми ст. 203 та інших статей гл.16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням чого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України та надаючи правову оцінку взаємовідносинам між суб'єктами господарювання.

Крім того, Акт перевірки містить зазначення, без посилання на відповідний нормативно-правовий акт, про визнання угод нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувачів», та без відповідних доказів про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами.

Відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, керувався припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених правочинів, дефекти у правовому статусі постачальників не доведені, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, укладені з метою ухилення від оподаткування, з метою отримання податкової вигоди, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Отже, податковий орган визнає правочини одночасно недійсними (фіктивними) і нікчемними, не розмежовуючи їх за ознаками, такою правовою позицією порушує права позивача, як платника податків, застосовуючи юридичну відповідальність, без належних правових підстав.

Позивач зазначає, що при проведенні позапланових виїзних перевірок податковий орган не досліджував факт здійснення господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентами, тобто безпосередньо об'єкт перевірки; висновки щодо дефектів у правовому статусі контрагентів, були здійсненні на підставі Актів перевірок інших податкових інспекцій, де об'єктом перевірки були треті особи по ланцюгу постачання товару; відсутність зв'язку між TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»та постачальниками по ланцюгу, що підтверджується безпосередньо Актом перевірки; не встановлено, що придбаний TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»саме соняшник, жмих соняшнику був предметом по договорам купівлі-продажу по ланцюгу поставки товару.

За результатами проведених позапланових перевірок позивача податковим органом були визнані нікчемними правочини по придбанню товару позивачем з наступними контрагентами: ПП «Транс-Агро-Плюс», ПП «ІНВЕСТ-ТРЕЙД», TOB «ЄВРО-ГРЕЙН», ПП «СВ-ІНТЕРКОНТАКТ», TOB «ТЕХНОКОМ ТРЕЙД», ПП «ВОБ», ТОВ «БІОЗ-АКСОН», TOB «ПЕКА», TOB «НІКОТРЕЙД», TOB «УКРГРЕЙН», TOB НВО«МЕТА».

Проте, згідно чинного законодавства, за укладеними з наведеними контрагентами правочинами були фактично здійснені господарські операції з купівлі-продажу товару (соняшник, жмих соняшнику). Зазначені операції були зафіксовані у первинних бухгалтерських документах, відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку та сплачені податки, сформований податковий кредит та валові витрати.

Позивач вважає, що не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органам грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА»є виробником олії соняшникової, має власні виробничі потужності та штат працівників, які задіяні у процесі виробництва олії та в обслуговуванні потужностей. З метою виготовлення олії соняшникової підприємство здійснює закупку сировини-соняшнику у своїх контрагентів.

TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»придбавало товар на умовах СРТ ВАТ «Роздільнянський елеватор». TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»отримувало товар від контрагентів безпосереднього на території ВАТ «Роздільнянський елеватор», транспортування товару за договором купівлі-продажу не здійснювалося. Товар, до моменту його переробки, як сировина, зберігався на ВАТ «Роздільнянський елеватор», з яким позивачем укладено договір про надання послуг елеватора. Зазначені первинні документи підтверджують факт здійснення господорської операції з купівлі-продажу товару між TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»та його постачальниками.

Крім того , на момент здійснення господарської операцій учасники господарських операцій - TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»та його контрагенти включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, знаходяться на обліку в податковому органі та мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Враховуючи наведене, належний статус покупця та постачальників товару, придбання якого стало підставою формування податкового кредиту підтверджується зазначеними документами.

Також позивач зазначає, що придбаний товар (соняшник та жми соняшнику) використовувався позивачем у власній господарській діяльності. Метою підприємства при укладені угод з контрагентами є отримання соняшнику для виготовлення соняшникової олії і подальшої її реалізації, а також отримання жмиху соняшнику для подальшої його реалізації.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив скасувати податкове повідомлення -рішення від 10.10.2011 року №0000582300, податкове повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000572300, податкове повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000592300.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення (а/с.207-215) в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлені порушення TOB «Біоіл Універсал Україна»:

- ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року занижено суму ПДВ, належну до сплати в бюджет, всього у сумі 391591 грн. (з заокругленням), в т.ч. по податковим періодам: за січень 2010 року у сумі 27624 грн., за серпень 2010 року у сумі 27234 грн., за жовтень 2010 року у сумі 270678 грн., за листопад 2010 року у сумі 66055 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 350901 грн.;

- п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями), частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст.215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV (із змінами і доповненнями), занижено податок на прибуток за 1 квартал 2010 року на загальну суму 34530,00 грн.;

- у доповнення до пунктів порушень, зазначених у висновку акту перевірки від 16.03.2011р. № 278-49/23-00/34490471 TOB «Біоіл Універсал Україна»за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»в порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) завищено податковий кредит всього у сумі 833,32 грн. (з заокругленням);

- у доповнення до пунктів порушень, зазначених у висновку акту перевірки від 11.05.2011р. № 529-95/23-00/34490471 TOB «Біоіл Універсал Україна»за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»в порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) TOB «Біоіл Універсал Україна», завищено податковий кредит всього у сумі 24236 грн. (з заокругленням);

- у доповнення до пунктів порушень, зазначених у висновку акту перевірки від 25.02.2011р. № 182-40/23-00/34490471 TOB «Біоіл Універсал Україна»за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»в порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) TOB «Біоіл Універсал Україна», завищено податковий кредит всього у сумі 348 024 грн. (з заокругленням).

В результаті проведення документальної позапланової перевірки, висновки які вказані в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 26.09.2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна»щодо взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2010р. по 31.01.2011р. є правомірними.

На підставі встановлених порушень та відповідно до приписів чинного законодавства Роздільнянською МДПІ правомірно були винесені податкові повідомлення-рішення за №0000582300, №0000572300, №0000592300 від 10.10.2011р. у загальному розмірі 1096 613,75 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав наданні суду заперечення та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 16.06.2011 року № 635, виданого Роздільнянською МДПІ Пушкаренко Т.М. -головному державному податковому ревізору -інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Роздільнянської МДПІ, Полєжаєву І.В. -головному державному податковому ревізору -інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Роздільнянської МДПІ згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78. Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI у зв'язку з ненаданням ТОВ «Біоіл Універсал Україна»пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2011 р. на обов'язкові письмови запити Роздільнянської МДПІ № 1678/23-00 від 25.05.2011 р., № 8581/23-00 від 26.05.2011 р., № 938/23-00 від 07.06.2011 р., № 1918/23-00 від 21.06.2011 р., № 12516/23-00 від 27.07.2011 р., № 12515/23-00 від 27.07.2011 р., № 12517/23-00 від 27.07.2011 р., № 12518/23-00 від 27.07.2011 р., № 12519/23-00 від 27.07.2011 р., № 12520/23-00 від 27.07.2011 р., № 12521/23-00 від 27.07.2011 р.

Однак, судом встановлено, що на запит № 12515/23-00 від 27.07.2011 р., № 12517/23-00 від 27.07.2011 р., № 12518/23-00 від 27.07.2011 р., № 12519/23-00 від 27.07.2011 р., № 12520/23-00 від 27.07.2011 р., № 12521/23-00 від 27.07.2011 р. позивачем було надано пояснення за вихідним №170 від 11.08.2011 року, на запит від 27.07.2011 року №12516/23-00 -пояснення №171 від 11.08.2011 року, на запит №1918/23-00 від 21.06.2011 року -довідка №30 від 07.07.2011 року, на запит 38581/23 -00 від 26.05.2011 року -довідка №25 від 09.07.2011 року, на запит №9308/23-00 від 07.06.2011 року -довідка №26 від 09.07.2011 року, на запит №1678/23-00 від 25.05.2011 року -довідка №22 від 09.07.2011 року.

TOB «Біоіл Універсал Україна» повідомлено про проведення документальної позапланової виїзної перевірки направленням та копією наказу які вручені під розписку 08.09.2011 року головному бухгалтеру TOB «Біоіл Універсал Україна»- ОСОБА_6

Перевірку проведено з відома директора TOB «Біоіл Універсал Україна» Іванова А.В., та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_6

У журналі перевірок суб'єкта господарювання вчинено запис від 08.09.2011 р. під № 27.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За результатами перевірки було складено акт № 943-133/23-00/34490471 від 26.09.2011р. яким встановлено порушення:

- ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року занижено суму ПДВ, належну до сплати в бюджет, всього у сумі 391591 грн. (з заокругленням), в т.ч. по податковим періодам: за січень 2010 року у сумі 27624 грн., за серпень 2010 року у сумі 27234 грн., за жовтень 2010 року у сумі 270678 грн., за листопад 2010 року у сумі 66055 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 350901 грн.;

- п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями), частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст.215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV (із змінами і доповненнями), занижено податок на прибуток за 1 квартал 2010 року на загальну суму 34530,00 грн.;

- у доповнення до пунктів порушень, зазначених у висновку акту перевірки від 16.03.2011р. № 278-49/23-00/34490471 TOB «Біоіл Універсал Україна»за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»в порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) завищено податковий кредит всього у сумі 833,32 грн. (з заокругленням);

- у доповнення до пунктів порушень, зазначених у висновку акту перевірки від 11.05.2011р. № 529-95/23-00/34490471 TOB «Біоіл Універсал Україна»за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»в порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) TOB «Біоіл Універсал Україна», завищено податковий кредит всього у сумі 24236 грн. (з заокругленням);

- у доповнення до пунктів порушень, зазначених у висновку акту перевірки від 25.02.2011р. № 182-40/23-00/34490471 TOB «Біоіл Універсал Україна»за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»в порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) TOB «Біоіл Універсал Україна», завищено податковий кредит всього у сумі 348 024 грн. (з заокругленням) (а/с.16-66).

В акті перевірки зазначено, що правочини, укладені ТОВ «Біоіл Універсал Україна»по придбанню товару з ПП «Транс-Агро-Плюс», ПП «ІНВЕСТ-ТРЕЙД», TOB «ЄВРО-ГРЕЙН», ПП «СВ-ІНТЕРКОНТАКТ», TOB «ТЕХНОКОМ ТРЕЙД», ПП «ВОБ», ТОВ «БІОЗ-АКСОН», TOB «ПЕКА», TOB «НІКОТРЕЙД», TOB «УКРГРЕЙН», TOB НВО «МЕТА»відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними в силу припису закону, оскільки, такі правочини не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

Крім того, в судовому засідані встановлено, що TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»є виробником олії соняшникової, має власні виробні чи потужності та штат працівників, які задіяні у процесі виробництва олії та в обслуговуванні потужностей.

З метою виготовлення олії соняшникової підприємство здійснює закупку сировини-соняшнику у своїх контрагентів ПП «Воб», TOB «Біоз-Аксон», TOB «Пека», ПП «Інвест-Трейд», TOB «Євро-Грейн», ПП «СВ-Інтерконтакт», ПП «Транс-Агро-Плюс», TOB «Укргренй», TOB «Нікотрейд», TOB «Техноком Трейд», TOB НВО «Мета». Придбана TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна» сировина використовувалися підприємством у господарський діяльності.

Здійснення господарських операцій підтверджено відповідними первинними документами (т. 1 а/с. 127- 275), що відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

TOB «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»отримувало товар від контрагентів безпосереднього на території ВАТ «Роздільнянський елеватор», товар, до моменту його переробки, як сировина, зберігався на ВАТ «Роздільнянський елеватор», згідно договору про надання послуг.

На думку Роздільнянської МДПІ договори, укладені між TOB «Біоіл Універсал Україна»та контрагентами-постачальниками: ПП «Воб», TOB «Біоз-Аксон», TOB «Пека», ПП «Інвест-Трейд», TOB «Євро-Грейн», ПП «СВ-Інтерконтакт», ПП «Транс-Агро-Плюс», TOB «Укргренй», TOB «Нікотрейд», TOB «Техноком Трейд», TOB НВО «Мета»не спричинили реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України. Отже, відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203, 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені для документування операцій з придбання товарів є такими, що укладались виключно з метою набуття податкової вигоди, а не для фактичного здійснення господарської діяльності. Такі правочини є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (п.138.2 ст.138 ПК України).

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій по договорам № Б1009-040-532 від 10.09.2010 р., № Б1009-076-532 від 21.09.2010 р., № Б1010-093-332 від 01.10.2010 р., № Б1009-015-532 від 03.09.2010 р., №Б1012-178-532 від 21.12.2010 р., № Б1009-052-332 від 14.09.2010 р., № ПЖ 1010-001-732 від 07.09.2010 р., № Б1012-166-532 від 10.12.2010 р., № Б1009-090-332 від 28.09.2010 р. підтверджується актами здачі-прийняття робіт, товаро -транспортними накладнами (т. 2 а/с.59-98).

Оплата виконаних робіт здійснена ТОВ «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ Україна»відповідно до умов договорів, що підтверджено наданими платіжними документами (т. 1 а/с. 245).

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно п.7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки, що податковим органом не заперечується) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем, (який, за період що перевірявся, фактично здійснював господарську діяльність згідно з Довідкою з ЄДРПОУ таких видів: будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, надання інших комерційних послуг, тощо) документів (знаходяться у справі) видно, що придбаний ним за цими договорами товар використовувався ним безпосередньов його господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар та послуги використовувався в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Суд не погоджується з висновками відповідача з відображеними в акті перевірки №943-133/23-00/34490471 від 26.09.2011р. з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Конституції України, встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять а в судовому засіданні представник відповідача не надав суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, якіб свідчали проте, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами мали місце обставини які б свідчали про «ризиковий стан»цих контрагентів.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій які визначаються контрагента у «ризиковому стані».

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентами були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Також, наяівними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтвердженно здійснення позивачем господарських операцій за договором № Б1009-040-532 від 10.09.2010 р. з ПП Транс-Агро-Плюс»; договором № Б1009-076-532 від 21.09.2010 р. з ПП «Інвест-Трейд»; договором № Б1010-093-332 від 01.10.2010 р. з ПП «СВ-Інтерконтракт»; договором № Б1009-015-532 від 03.09.2010 р. з ПП «БОБ»; договором №Б1012-178-532 від 21.12.2010 р. з ТОВ «Біоз-Аксон»; договором № Б1009-052-332 від 14.09.2010 р. з ТОВ «Нікотрейд»; договором № ПЖ 1010-001-732 від 07.09.2010 р. з ТОВ «ПЕКА»; договором № Б1012-166-532 від 10.12.2010 р. з ТОВ «Евро-Грейн»; договором № Б1009-090-332 від 28.09.2010 р. з ТОВ «Укргрейн»(т. 1 а/с. 127-195), в підтвердження вчинення зазначених операцій судом були досліджені первинні документи (т. 1 а/с. 196-279; т. 2 а/с. 1-174).

Отже, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача ПП «Воб», TOB «Біоз-Аксон», TOB «Пека», ПП «Інвест-Трейд», TOB «Євро-Грейн», ПП «СВ-Інтерконтакт», ПП «Транс-Агро-Плюс», TOB «Укргренй», TOB «Нікотрейд», TOB «Техноком Трейд», TOB НВО «Мета»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Отже, підстав вважати платника, вчинившим нікчемний правочин не має, оскільки на момент укладення договорів його контрагенти були зареєстровані як платник ПДВ у встановленому законом порядку, а отже факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Представник позивача наголошував на тому, що відповідно до наданих первинних документів, у період взаємовідносин з ПП «Воб», TOB «Біоз-Аксон», TOB «Пека», ПП «Інвест-Трейд», TOB «Євро-Грейн», ПП «СВ-Інтерконтакт», ПП «Транс-Агро-Плюс», TOB «Укргренй», TOB «Нікотрейд», TOB «Техноком Трейд», TOB НВО «Мета», вони були належним чином зареєстровані та мали свідоцтво платника ПДВ.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА»до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 10.10.2011 року №0000582300, податкового повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000572300, податкового повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000592300 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення -рішення від 10.10.2011 року №0000582300, податкове повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000572300 та податкове повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000592300.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя/підпис/ Потоцька Н.В.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІОІЛ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНА»до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 10.10.2011 року №0000582300, податкового повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000572300, податкового повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000592300 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення -рішення від 10.10.2011 року №0000582300, податкове повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000572300 та податкове повідомлення -рішення від 10.10.2011 року № 0000592300.

05 червня 2012 року.