Решение № 24487543, 29.05.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2012 р.Справа № 5013/351/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/351/12

за позовом: Приватного науково-виробничого підприємства "ЕлеКОМ", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс", м. Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 32352,50 грн.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 01.01.2012р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 10 від 21.09.2011р.;

Приватне науково-виробниче підприємство "ЕлеКОМ" (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" (надалі - Відповідач) заборгованості за поставлену продукцію в сумі 32 352 грн. 50 коп. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 29.05.12 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ПНВП "ЕлеКОМ" просить стягнути з ТОВ "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" 22 352 (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят дві гривні) 50 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд розглядає заяву про уточнення позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, що належить до процесуальних прав позивача.

Відповідач у судовому засіданні подав заперечення на вимоги позивача, відповідно до яких просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позивач у своїй позовній заяві вказує на усну домовленість, що виникла між сторонами на поставку продукції, що не передбачено ні в цивільному, ні в господарському законодавстві.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до накладної № 0715-49 від 15 липня 2010 року приватним науково-виробничим підприємством "ЕлеКОМ" було поставлено кабельно-провідникову продукцію ТОВ "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс" на суму 42 352 (сорок дві тисячі триста п'ятдесят дві гривні) 50 коп.

Факт отримання вказаної продукції підтверджується довіреністю виданою на ім'я ОСОБА_3 на отримання продукції № 1108 від 15 липня 2010 року із переліком цінностей, які належить отримати (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З огляду на вищевикладене, до даних правовідносин слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, відповідачем відповідно до викладеного у позовній заяві, оплату за отриману продукцію здійснено частково, а саме 27.10.2010р. перераховано 5 000 (п'ять тисяч) гривень та 10.11.2011р. перераховано 5 000 (п'ять тисяч) гривень, що підтверджується виписками з банку про оплату (а.с.9).

У зв'язку з тим, що сторонами не було письмово узгоджено строки оплати за поставлену продукцію, 26.01.2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу за вих. № 45 від 24.01.2012 р. про здійснення такої оплати (а.с.10).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (дата) виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язковість негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідачем зазначена вимога залишена без задоволення.

У судовому засіданні позивачем подано докази, а саме банківські виписки за 25.03.2011р., про часткову оплату за поставлений товар, відповідно до яких відповідачем було погашено частину заборгованості у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Отже, станом на 29 травня 2012 року сума заборгованості відповідача за поставлену продукцію складає 22 352 (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят дві гривні) 50 коп. Відповідачем доказів сплати заборгованості в сумі 22 352, 50 грн. до суду не подано.

Заперечення відповідача щодо відсутності між сторонами правочину, оскільки норми чинного Законодавства не передбачають усної домовленності, на якуу помилається позивач у своїй позовній заяві , спростовуються нормами ст. 207 ЦК України та наявними в матеріалах справи накладною № 0715-49 від 15.07.2010р. та довіренністю № 1108 від 15.07.2010 року на ім'я ОСОБА_3., якими обмінялись сторони при поставці продукції.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича проектно-технологічна фірма "Кран-Сервіс", 28000, м. Олександрія, Кіровоградська область , вул. Паризької Комуни, 64, код ЄДРПОУ 32412606 на користь Приватного науково-виробничого підприємства "ЕлеКОМ", 49044, м. Дніпропетровськ , вул.Дзержинського,7 кв. 56, код ЄДРПОУ 30269505 заборгованість в сумі 22 352,50 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 05.06.2012 р.