№ 24382857, 28.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2098/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИЛАЙН" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ВИЛАЙН" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000752250 від 19.03.2012 року. Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що в період з 15.02.2012 року по 27.02.2012 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «ВИЛАЙН», код ЄДРПОУ 26248140 (далі - Позивач) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «САТЄРА», код ЄДРПОУ 34873689, за період березень 2010 - листопад 2010р.; ПП «ДАНА МАРКЕТ ЮГ», код ЄДРПОУ 35503072, за період жовтень 2010р.; ПП «ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ», код ЄДРПОУ 36921440, за період травень 2010р., липень 2010р.За результатами цієї перевірки складено акт №61/23-512/26 від 05.03.2012р., відповідно до висновків якого встановлено, що ТОВ «ВИЛАЙН»порушено п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у 2010р. на суму 1 961 948,34 грн., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету у 2010р. на 1 961948,34 грн. На підставі даного акту, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000752250 від 19.03.2012р. Позивач вважає, що висновки, зроблені в Акті перевірки, не відповідають дійсності, і позивач не припускав порушень, вказаних в Акті перевірки. Крім того, посилання відповідача в Акті перевірки на порушення вимог Цивільного кодексу України, й, відповідно, визнання недійсними (нікчемними) правочинів, укладених між ним та ТОВ «САТЄРА», ПП «ДАНА МАРКЕТ ЮГ», ПП «ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ» (далі - Контрагенти) не відповідають вимогам Цивільного кодексу України, а саме статтям 203, 204, 215, 228, тощо, а визнання недійсними (нікчемними) правочинів не входить до компетенції державної податкової інспекції.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з наведених підстав.

Представник відповідача, в судовому засіданні заперечував проти позову, вважаючи його необгрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «ВИЛАЙН» зареєстроване 04.07.2002 року у Виконавчому комітеті Одеської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.07.2002 № 15561200000012330, код ЄДРПОУ 26248140.

ТОВ «ВИЛАЙН»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.07.2002 року за № 4830, станом на 05.03.2012 року перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

В період з 15.02.2012 року по 27.02.2012 року на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі міста Одеси №400 від 13.02.2012р. та направлення на перевірку №000077/539 від 13.02.2011р., заступником начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі міста Одеси Стояновим П.П. та головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі міста Одеси Боровським І.В. проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «ВИЛАЙН», код ЄДРПОУ 26248140 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «САТЄРА», код ЄДРПОУ 34873689, за період березень 2010 - листопад 2010р.; ПП «ДАНА МАРКЕТ ЮГ», код ЄДРПОУ 35503072, за період жовтень 2010р.; ПП «ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ», код ЄДРПОУ 36921440, за період травень 2010р., липень 2010р.

За результатами цієї перевірки складено акт №61/23-512/26 від 05.03.2012р., відповідно до висновків якого встановлено, що ТОВ «ВИЛАЙН»порушено п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у 2010р. на суму 1 961 948,34 грн., відповідно до чого занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету у 2010р. на 1 961948,34 грн.

На підставі даного акту, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000752250 від 19.03.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з ПДВ на 1961948,34 грн. за основним платежем та 490487,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, підставами встановлення порушень позивача співробітники ДПС зазначають: матеріали про неможливість проведення перевірки ТОВ "САТЄРА" код ЄДРПОУ 34873689, складені ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами від 07.04.2011 №579/23-5 за період березень 2010-листопад 2010, якими встановлено те, що у ТОВ "САТЄРА" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період березень-листопад 2010 є нікчемними; матеріали про неможливість проведення перевірки ПП "ДАНА МАРКЕТ ЮГ" код ЄДРПОУ 35503072, складені ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами від 06.04.2011 №495/23-5 за період березень 2010 - жовтень 2010, якими встановлено те, що у ПП "Дана Маркет Юг" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1. 5 ст. 203, пунктами 1. 2 ст. 215. ст.. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період жовтень 2010 року є нікчемними, матеріали про неможливість проведення перевірки ПП "ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ" код ЄДРПОУ 36921440 складені ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами від 07.04.2011 №502/23-513/36921440 за період березень 2010 - грудень 2010, якими встановлено те, що у ПП «Орвіл-Трейдінг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами-покупцями всього на суму 13641503,77 грн., у т.ч.: за березень 815983,96 грн., за квітень 434623,21 грн., травень 180114,55 грн., червень 702677,7 грн., липень 1046416,4 грн., серпень 1549164,27 грн., вересень 7031553,02 грн., жовтень 1880970,66 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено письмовими доказами, фінансово-господарські операції позивача з контрагентами здійснювались згідно договору поставки №3/2 від 26.02.2007р., договору поставки №13/10 від 13.10.2010р., договору поставки №В-0002737 від 05.05.2010р. (далі - договори), видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних. Згідно виписок з поточних рахунків позивача він перерахував контрагентам грошові кошти за поставлений товар, ці операції зазначені у відповідних податкових деклараціях позивача з податку на додану вартість.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацю господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

В акті перевірки позивача органом ДПС не обгрунтовано, яким саме чином договори між позивачем та ТОВ «САТЄРА», ПП «ДАНА МАРКЕТ ЮГ», ПП «ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ» були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, те риторіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину, оскільки Контрагенти передали товари позивачу, а останній прийняв та оплатив ці товари, та отримав від Контрагентів податкові накладні.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного в період господарських відносин позивача з контрагентами), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97), визначені виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, датою виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних Контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3. 7.2.4 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Факт одержання позивачем придбаного товару та оплати його вартості за договорами з Контрагентами підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та виписками з особового банківського рахунку (т.1 а.с 287-291, т.2 а.с. 24-224, т.3 а.с. 1-216, т.4 а.с. 1-259, т.5 а.с. 1-281, т.6. а.с.1-281, т.7 а.с 1-277, т.8 а.с. 1-237, т.9 а.с. 1-298, т.10 а.с. 1-318, т.11 а.с. 1-242, т.12 а.с. 1-246, т.13 а.с. 1-249, т.14 а.с. 1-242, т.15 а.с. 1-228, т.16 а.с. 1-272, т. 17 а.с. 1-243, т.18 а.с. 1-263, т. 19, а.с. 1-262, т.20 а.с.1-241, т.21 а.с. 1-247, т.22 а.с. 1-294, т. 23 а.с. 1-243, т. 24 а.с.1-129).

Системний аналіз вищенаведених положень Закону України "Про податок на додану вартість" та обставин справи дозволяє зробити висновок про те, що позивачем виключно на підставі проведених оподаткованих операцій та оформлених Контрагентами податкових накладних віднесено суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду.

Крім того, норми податкового законодавства, чинного на момент господарських відносин позивача з Контрагентами, передбачали всього один випадок, при якому податкова накладна визнається недійсною, - при заповненні її особою, яка не зареєстрована платником ПДВ і якій не присвоєний індивідуальний податковий номер (п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., який діяв на час проведення операцій за договором між позивачем та контрагентом). Тільки в цьому випадку податковий кредит по ПДВ не може вважатися підтвердженим.

Як вбачається з акту перевірки, співробітниками ДПС зазначено, що позивачем були надані податкові накладні щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «САТЄРА», код ЄДРПОУ 34873689, за період березень 2010 - листопад 2010р.; ПП «ДАНА МАРКЕТ ЮГ», код ЄДРПОУ 35503072, за період жовтень 2010р.; ПП «ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ», код ЄДРПОУ 36921440, за період травень 2010р., липень 2010р., які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даними декларації з ПДВ за спірні періоди.

Платник податку на додану вартість -покупець товару на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов"язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленному законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб"єкта господарювання.

Окрім того, позивачем в судовому засіданні з метою доведенності того, що правочини між позивачем та контрагентами не мають ознаки нікчемності та всі операції, якими супроводжувалися ці правочини, підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, - надані всі первинні документи, які також представлялися перевіряючим під час проведення перевірки, що відображено в акті. Так, наприклад, в акті зазначено, що згідно пояснень директора Відова І.О. та наданих до перевірки документів (по угоді з ТОВ "САТЄРА"), транспортування товару проводилось ТОВ «ВИЛАЙН» з пункту навантаження м. Одеса вул. Варламова 5В, оф. 503 до пункту розвантаження м. Одеса вул. Старопортофранківська, 117 автомобілем ВН 4966АН (Н-100 Нуundai), ВН2262АР (Н-100 Нуundai), 56224 ОК (Н-100 Нуundai), на підтвердження цього позивачем були надані відповідіні товаро-транспортні накладні, які також зазначені в акті.

Надані позивачем до справи докази, достовірність яких не викликає у суду сумнівів, підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Вилайн" з Контрагентами, а відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б спростовували позицію позивача та підтверджували безтоварність операцій позивача з Контрагентами.

Щодо висновків актів про неможливість проведення перевірки ТОВ "САТЄРА" код ЄДРПОУ 34873689, складеним ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами від 07.04.2011 №579/23-5 за період березень 2010-листопад 2010 року, про неможливість проведення перевірки ПП "ДАНА МАРКЕТ ЮГ" код ЄДРПОУ 35503072, складеним ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами від 06.04.2011 №495/23-5 за період березень 2010 - жовтень 2010 року, про неможливість проведення перевірки ПП "ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ" код ЄДРПОУ 36921440 складеним ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами від 07.04.2011 №502/23-513/36921440 за період березень 2010 - грудень 2010 року, які лягли в основу висновків акту перевірки позивача, то слід зазначити, що дані Контрагенти здійснювало господарську діяльність, яка підтверджена наявними в матеріалах справи первиннними документами, були платниками податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій з ТОВ "Вилайн" та знаходились за місцем реєстрації, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданими позивачем (т.2 а.с.2-3, 7-8, 12-13).

Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"№ 755-IV від 15.05.2003 року місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Таким чином, дані податкових органів про не встановлення місця знаходження ПП "ДАНА МАРКЕТ ЮГ", ПП "ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ", ТОВ "САТЄРА" спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, податкові органи не вчиняли будь-яких дій з анулювання свідоцтва платника ПДВ Контрагентів, враховуючи висновки актів про неможливість проведення перевірки.

Слід зазначити, що податкові органи не звертались до суду про визнання угод нікчемними, зробили висновок про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість тільки на підставі актів про неможливість проведення перевірок ПП "ДАНА МАРКЕТ ЮГ", ПП "ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ", ТОВ "САТЄРА", з яких нібито вбачаються ознаки нікчемності угод, тобто на підставі припущень.

Окрім того, відповідно до п. 10 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує цей факт.

Відповідно до п.п. 5.2.3 Наказу від 21 лютого 2007 року № 110 «Про затверджения Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, із змісту, вищевказаних норм вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинні зазначатися причини неможливості проведення перевірки.

В даному випадку за результатами перевірок складені акти про неможливість проведення перевірок та зроблені висновки про те, що угоди між позивачем та ПП "ДАНА МАРКЕТ ЮГ", ПП "ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ", ТОВ "САТЄРА" мають ознаки нікчемності.

Проаналізувавши приписи норм Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення перевірок та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів даржавної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом від 28 лютого 2007 року № 110, суд вважає, що у разі відсутності платника податку за місцезнаходженням у акті перевірки повинні зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Окрім того, слід також зазначити, що як вбачається з акту перевірки від 01.02.2011 року № 179/23-6/26248140 ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ВИЛАЙН»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютого та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року», перевіряючими були встановлені лише незначні порушення Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість на 1 412 грн., у тому числі: грудень 2009 року на 366 грн., лютий 2010 року на 1 046 грн. При цьому жодних зауважень щодо правильності формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з Контрагентами (ПП "ДАНА МАРКЕТ ЮГ", ПП "ОРВІЛ-ТРЕЙДІНГ", ТОВ "САТЄРА") у той самий період у податкового органу не було.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ВИЛАЙН» підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час у відповідача були відсутні об'єктивні підстави для висновку про безпідставність формування податкового кредиту позивачем по операціях з Контрагентами.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість свого рішення.

Таким чином, суд вважає позов обгрутнованим та задовольняє його в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 2146 грн.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 159-164, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИЛАЙН» - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000752250 від 19.03.2012 року - визнати протиправним та скасувати.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у сумі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИЛАЙН"(код ЄДРПОУ 26248140) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2012 року.

Суддя: В.В.Андрухів