№ 24286233, 28.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1290/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі :головуючого судді Іванова Е.А. секретар Чиженко А.О.за участю представників: позивача ОСОБА_1.(за довіреністю) відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ І КО» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ і КО»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.12.2011 року № 0002912350.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Модуль»за період 2011 рік. За результатами перевірки складено акт від 24.11.2011 року № 8537/23-5/32933080, в якому встановлено порушення ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2011 року на суму 103994,35 грн. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002912350, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103994,35 грн. Проте позивач вважає дане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню та зазначає, що ДПІ при проведенні перевірки замість первинних документів використовувало лише матеріали перевірки інших суб'єктів господарювання, що свідчить про формальне та поверхневе проведення перевірки, упереджене ставлення до її результатів. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити його позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та надав письмові заперечення проти позову, які мотивовані тим, що перевіркою ТОВ «СМ і КО» встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року було включено суму ПДВ 103994,35 грн. по операціям з контрагентом ПП «Модуль». Актом перевірки ДПІ у м. Іллічівську від 22.07.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Модуль»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року з контрагентами та включно з позивачем встановлено, що ПП «Модуль»сформовано податковий кредит за квітень 2011 року за рахунок контрагентів ТОВ «Агронікс-М»та ПП «Зенко». ДПІ у м. Іллічівську Одеської області отримали акти перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 08.07.2011 року та від 05.07.2011 року, у яких зазначено про неможливість проведення зустрічних перевірок ТОВ «Агронікс-М»та ПП «Зенко», оскільки ТОВ «Агронікс-М»має стан 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а ПП «Зенко»має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Згідно акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську від 22.07.2011 року, перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за квітень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Модуль»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. За таких обставин позивач неправомірно сформував податковий кредит у квітні 2011 року на підставі взаємовідносин з ПП «Модуль»у сумі 103994,35 грн., що призвело до заниження у квітні 2011 року податку на додану вартість у сумі 103994,35 грн., що підлягає сплаті платником до бюджету. За таких обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «СМ і КО»з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Модуль»за період квітень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт від 24.11.2011 року № 8537/23-5/32933080, яким встановлено порушення п. 198.1., п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2011 року на суму 103994,35 грн. (а.с.5-9).

Як вбачається з акту перевірки, заниження суми ПДВ відбулося на підставі того, що актом ДПІ у м. Іллічівську про результаті документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Модуль»від 22.07.2011 року № 1688/23-0304/31786358 встановлено, що ПП «Модуль»вигодоформуючий суб'єкт - суб'єкт господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу. ПП «Модуль»не надано до ДПІ у м. Іллічівську первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з контрагентом ТОВ «СМ і КО». В акті перевірки зазначено, що ПП «Модуль»безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагента -покупців ТОВ «СМ і КО»у розмірі 103994,35 грн. Актом ДПІ у м. Іллічівську встановлено, що в ході перевірки податкового кредиту не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства-постачальника за квітень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Модуль»та підприємствами -постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, ТОВ «СМ і КО»у квітні 2011 року штучно сформовано основну частину податкового кредиту за рахунок ПП «Модуль», яке є вигодонабувачем, що потягло за собою заниження суми ПДВ, що підлягає сплати до бюджету у квітні 2011 року на суму 103994, 35 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2011 року № 0002912350, яким ТОВ «СМ і КО»збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 103994,35 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 1 грн. (а.с.10).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням ТОВ «СМ і КО»оскаржило його до ДПА в Одеській області, про що свідчить скарга від 19.12.2011 року № 185 (а.с.35-37).

За результатами розгляду даної скарги ДПС в Одеській області прийнято рішення від 03.02.2012 року № 198/10/10-0207, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.12.2011 року № 0002912350 залишено без змін, а первинну скаргу директора ТОВ «СМ і КО»- без задоволення (а.с.38-39).

Судом встановлено, що ТОВ «СМ і КО»у квітні 2011 року задекларувало податкового кредиту у сумі 103994,35 грн., що також підтверджується актом перевірки ТОВ «СМ і КО»ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с.5-9).

Судом встановлено, що одним із контрагентів позивача у квітні 2011 року було ПП «Модуль», яке у перевіряємому періоді було зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що свідчить відповідне свідоцтво серії НБ № 21312833 та відомостей щодо скасування даного свідоцтва до суду не надано.

Відповідно до ч 1. ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

04 січня 2011 року між ТОВ «СМ і КО»(покупець) та ПП «Модуль»(постачальник) був укладений договір постачання № 0101-11, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити металопрокат та буд матеріали, що в подальшому іменуються «товар»за ціною, згідно рахунку -фактури. Згідно п. 2 договору постачання, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар на умовах EXW (Інкотермс 2000) на складі постачальника. Товар поставляється на умовах самовивезення транспортом покупця. Датою постачання вважається дата фактичної виписки документів (накладних) про відпущення товару (а.с.11-13).

На підставі вищевказаного договору постачальником товару - ПП «Модуль»були виписані видаткові накладні № РН-0000548 від 01.04.2011 року на загальну суму 54474,20 в тому числі ПДВ у сумі 9079.03 грн. (а.с.14), № РН-0000577 від 06.04.2011 року на загальну суму 119911.91 грн. в тому числі ПДВ - 19985.32 грн. (а.с.15), № РН-0000633 від 13.04.2011 року на загальну суму 110495,70 грн. в тому числі ПДВ -18415,95 грн. (а.с.16), № РН-0000660 від 18.04.2011 року на загальну суму 29403,34 грн. в тому числі ПДВ на суму 4900,56 грн. (а.с.17), № РН-0000769 від 27.04.2011 року на загальну суму 115982,20 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 19330,37 грн. (а.с.18), № РН-0000770 від 28.04.2011 року на загальну суму 76169,83 грн. в тому числі ПДВ - 12694,97 грн. (а.с.19), № РН-0000775 від 29.04.2011 року на загальну суму 117528,90 грн. в тому числі ПДВ -19588,15 грн. (а.с.20), які підтверджують факт придбання товару ТОВ «СМ і КО»у ПП «Модуль».

Факт здійснення господарських операцій підтверджується податковими накладними від 01.04.2011 року № 14 на суму 54474,20 грн. в тому числі ПДВ у сумі 9079,03 грн. (а.с.21), від 06.04.2011 року № 44 на суму 119911,91 грн. в тому числі ПДВ на суму 19985,32 грн. (а.с.22), від 13.04.2011 року № 102 на суму 110495,70 грн. в тому числі ПДВ на суму 18415,95 грн. (а.с.23), від 18.04.2011 року № 132 на суму 29403,34 грн. в тому числі ПДВ 4900,56 грн. (а.с.24), від 27.04.2011 року № 201 на суму 115982,20 грн. в тому числі ПДВ 19330,37 грн. (а.с.25), від 28.04.2011 року № 215 на суму 76169,83 грн. в тому числі ПДВ 12694,97 грн. (а.с.26), від 29.04.2011 року № 228 на суму 117528,90 грн. в тому числі ПДВ - 19588,15 грн. (а.с.27).

Вказані податкові накладні були включені ТОВ «СМ і КО»до реєстру отриманих податкових накладних у квітні 2011 року та з вказаного реєстру вбачається, що дата виписки податкових накладних ПП «Модуль»співпадає з датою їх отримання ТОВ «СМ і КО»(а.с.28-34).

Судом встановлено, що доставка придбаного у ПП «Модуль»товарів на об'єкти ТОВ «СМ і КО»здійснювалась автомобілем МАЗ 171-27 ОВ, про що свідчать товарно - транспортні накладні від 01.04.2011 року, 06.04.2011 року, 13.04.2011 року, 18.04.2011 року, 28.04.2011 року, 29.04.2011 року (а.с.79-85). Як вбачається з вказаних товарно - транспортних накладних, перевозився саме той товар, придбання якого підтверджують вищеописані видаткові накладні.

Судом встановлено, що придбаний у ПП «Модуль»товар був оплачений позивачем, про що свідчать виписки по розрахунковим рахункам ПП «Модуль», з яких вбачається, що на рахунки ПП «Модуль»надходили грошові кошти у сумах, зазначених у податкових та видаткових накладних (а.с.94-97).

Податковий орган в якості обґрунтувань щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем та ПП «Модуль»посилається на акт ДПІ у м. Іллічівську Одеської області від 22.07.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Модуль»з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року з контрагентами, серед яких ТОВ «СМ і КО». У вказаному акті зазначено, що ПП «Модуль»не надало до ДПІ у м. Іллічівську первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з контрагентом ТОВ «СМ і КО». В акту також зазначено, що в ході перевірки податкового кредиту не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства -постачальника за квітень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Модуль»та підприємствами -постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. В акті ДПІ у м. Іллічівську зазначено, що ПП «Модуль»безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів на адресу контрагентів-покупців ТОВ «СМ і КО» у розмірі 103994,35 грн.

Судом встановлено, що єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновки іншого органу податкової служби, а саме ДПІ у м. Іллічівську Одеської області.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що постачання товару від ПП «Модуль»підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, про здійснення оплати поставлених товарів свідчать виписки по розрахунковому рахунку ПП «Модуль», а тому робить висновок, що ТОВ «СМ і КО»та ПП «Модуль»діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

Крім того, як встановлено судом, ПП «Модуль»всі податкові накладні, що видавалися ним ТОВ «СМ і КО»внесені до реєстру виданих податкових накладних у квітні 2011 року, також ПП Модуль»відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року податкові зобов'язання з операції купівлі-продажу з ТОВ «СМ і КО», про що свідчить додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, де у Розділі І «податкові зобов'язання»серед контрагентів ПП «Модуль»зазначено ТОВ «СМ і КО»та зазначена сума податкового зобов'язання у розмірі 103994,35 (а.с.116-117).

Посилання в акті перевірки на те, що ПП «Модуль»не надано до ДПІ у м. Іллічівську первинних документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «СМ і КО»не свідчать про неможливість формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Модуль», а лише дає підстави для проведення, у відповідності до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України, позапланової виїзної перевірки ПП «Модуль».

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Як вбачається у матеріалах справи відсутні відомості щодо порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб ПП «Модуль»за зайняття фіктивним підприємництвом та наявності вироку суду, яким була б встановлена вина таких посадових осіб, що є доказом укладення фіктивних угод такого підприємства з його контрагентами.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Отже, підстав вважати платника вчинившим никчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди його контрагент був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законом порядку, про що свідчить відповідне свідоцтво, а отже факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Що стосується нібито порушення позивачем ст. 198 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 року на суму 103994,35 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Підстави недійсності податкової накладної передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, контрагент позивача -ПП «Модуль»зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що свідчить відповідне свідоцтво, що наявне в матеріалах справи та відомостей щодо анулювання свідоцтва про сплату податку на додану вартість суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2011 року сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виписаних контрагентом позивача ПП «Модуль»у квітні 2011 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за квітнеь 2011 року не занижена.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що постачання товару на підставі договору від ПП «Модуль»до ТОВ «СМ і КО»підтверджено всіма необхідними первинними документами, контрагент ТОВ «СМ і КО»є платником податку на додану вартість, про що свідчить відповідне свідоцтво, яке не скасоване, суд приходить до висновку, про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у квітні 2011 року та на підставі цього визначене податкове зобов'язання з ПДВ у квітні 2011 року, заниження якого, як зазначає орган перевірки, судом не встановлено, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси є неправомірним, а позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ І КО» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 07.12.2011 року №0002912350.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 28 травня 2012 року.

Суддя Е.А.Іванов

28 травня 2012 року.